Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 47 из 127

РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ

АЛІЗЕ ПРОКИНУЛАСЯ ВІД ПЕРЕЛЯКУ.

Вона швидко закліпала очима, серце шалено калатало, поки намагалася збагнути, де перебуває. Навколо неї панувала непроглядна темрява півночі, яскраві сузір’я виблискували в усіх напрямках, а легкий вітерець лоскотав її волосся. Місяць здавався яскравішим, ніж зазвичай, поки її втомлені очі вдивлялися у його поцятковану поверхню, і Алізе поплескала себе по щоках, відчайдушно намагаючись не заснути.

Їй знадобилася ціла хвилина, щоб згадати, що вона робила.

Придушуючи позіхання, вона сховала пасмо волосся за вухо, підперла підборіддя однією рукою — і одразу ж упала.

Дівчина миттєво випросталася, задихаючись.

Змусивши очі розширитися настільки, наскільки це було можливо, вона з новою енергією повернулася до свого завдання, обводячи пальцем добре знайомі лінії діаграми, зображеної у відкритій книзі перед нею.

Дуже повільно її важка голова почала опускатися.

Проблема полягала в тому, що тут не було нічого нового для вивчення; Книга Ар’ї, яку вона колись давно знайшла серед попелу рідного дому, була для неї такою ж звичною, як і дотик до власної шкіри. Ця книга була її спадком від народження; її путівником до магії, захованої в горах, яка могла надати їй сили. Джинка прочитала та перечитала єдині дві надруковані сторінки стільки разів, що могла б повторити ці слова напам’ять, і хоча вона знала, що наступні сторінки не відкриються, доки їх не розблокують вчинками, це давало їй певний спокій, дозволяючи уявити, що вона контролює ситуацію в ці неспокійні часи.

Алізе здригнулася від різкого звуку.

Вітер приніс уривчастий скрик збудженого голосу, і Алізе, вдячна за це відволікання, підвела голову.

Хазан і Камран усе ще були занурені в, судячи з усього, досить палку розмову. Ці двоє чоловіків уже кілька годин привертали її розсіяну увагу, бо вони були єдиними, хто говорив у напруженому тоні, якщо взагалі говорив, і вона вже в сотий раз замислилася, про що вони розмовляють.

Алізе зачаровано спостерігала, як світлячок, що сидів на плечі Хазана, то з’являвся, то зникав. З такої відстані важко було впевнитися, що це і справді був світлячок, але вона вважала, що це так, бо кілька годин тому дівчина точно бачила, як іскра світла відокремилася від зірок і підлетіла до Хазана, що сидів на спині свого дракона. Щодо самого Хазана, то вона бачила лише обриси його плечей у світлі зірок. Камран був майже повністю в тіні. Кір очолював їхню групу, а його руде волосся час від часу спалахувало світлом, наче маяк у далечині.

Мінливий блиск неба подекуди висвітлював ці силуети, навіть коли вони затуляли світлячка, і саме в цьому непевному сяйві темряви Алізе мружилася, дивлячись на сторінки книги. Вона відчувала, як виснаження дедалі сильніше охоплює її розум, але вперто трималася свідомості, розплющуючи очі аж до болю. Тим часом Худа з Омідом давно заснули на спині їхнього спільного дракона.

Власне кажучи, усі вони об’єдналися в пари: Камран і Хазан; Худа та Омід; Алізе та Дін. Кір був єдиним у їхній групі, хто їхав сам.

Алізе поглянула на свого супутника, який у цей момент лежав, згорнувшись на боці, та міцно спав. Перед подорожжю Кір застосував до тіла аптекаря трохи більше магії, що тримало Діна у напівсвідомості. Алізе зголосилася бути в парі з Діном, щоб опікуватися ним у його непевному стані, адже вона не тільки турбувалася про його здоров’я, але й відчувала відповідальність за його страждання.

Та правда була в тому, що новокоронована королева Тулану відчувала занадто велике занепокоєння, щоб спати, адже не тільки її совість була обтяжена тягарем жертви Діна, але й її розум був переповнений суперечливими думками про її життя, її вибір і все, що чекало на неї в горах Ар’я. Вона так довго не була вдома.

Однак

це

був необхідний крок до справжнього сходження: здобуття її легендарної магії.

Алізе стримала ще одне позіхання.

Вона ніколи не уявляла, як зможе самостійно здійснити цю небезпечну подорож. За всі роки переховування — за всі роки служіння, перераховування своїх нечисленних і дорогоцінних мідяків — дівчина ніколи не могла уявити, як ця катастрофічно дорога та складна подорож узагалі можлива. Вона незліченну кількість разів прораховувала необхідні витрати, турбуючись про кожну складну потребу: різні види транспорту, надійну й непохитну охорону, різні варіанти проживання і так далі.

За ці довгі роки вона повністю втратила надію.

Тепер, уже як визнана королева, сидячи верхи на королівському драконі, Алізе оглядала шовковисте небо, що нескінченно простягалося над її головою, і з багатьох причин почувалася захоплено.

Здавалося неможливим, що після такого довгого перебування в підпіллі — після стількох років страждань і невизначеності, — вона незабаром зможе відкрити для себе стародавню магію, якою, згідно з пророцтвом, мала володіти. Від цього в неї перехоплювало подих.

Звісно, цього було достатньо, щоб її розум залишався бадьорим.

Якби тільки Кір зробив менше, щоб забезпечити їй комфорту цій подорожі, вона, можливо, легше залишалася б у свідомості, адже бурхливе небо й тряска під час руху змусили б її не спати проти її волі.

Натомість Алізе відчувала приємне розслаблення.

Вона занадто легко впадала в запаморочливий ступор, бо зручно сиділа на своєму драконі, а під нею була м’яка подушка з килимової тканини. Насправді всі вони насолоджувалися таким комфортом; їхня невелика компанія, здавалося, пливла подібно до фігури з візерунчастих килимів, бо їхні дракони стали невидимими на час подорожі, залишаючи відкритим просторий нічний небосхил.

Усі були оточені магією.

Кір подбав про те, щоб ніхто з них не впав зі своїх тварин і щоб вони могли насолоджуватися кількагодинною подорожжю в непомітних ліжках тепла й комфорту. Крім того, південний король заохочував її, коли вона зголосилася бути в парі з Діном, відпочивати якомога більше.

— Не бійся заснути, — сказав він. — Я пильнуватиму за тобою.

А потім, ніби це коштувало йому чималих зусиль, додав:

— І за твоїми друзями теж.

Кір наче змінився після їхньої недавньої сутички. Він здавався трохи м’якшим з нею, відколи вона накричала на нього; більш поблажливим, тоді як раніше був неприступним; більш уважним, тоді як раніше був відстороненим. Чоловік усе ще уникав її погляду, але вже не так наполегливо.

Алізе теж змінилася. Вона відчувала, що завжди перебуває на межі якихось надзвичайних емоцій, настільки великими та раптовими були зміни в її житті. Але Кір...

Кір.