Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 23 из 127

— Ти наполягаєш на цьому, незважаючи на всі докази протилежного.

Алізе зітхнула. Вона звернула похмурий погляд на весільну сукню, яка висіла перед відкритим вікном, а її величний шлейф тягнувся по підлозі. Сукню для неї вибрала Сарра, королева-мати, задовго до її прибуття в Тулан. Це була крижано-блакитна сукня з мережива й шовку, прикрашена діамантами. Без сумніву, це вишуканий одяг найвищої якості та класу, гідний королівської особи, який потребував лише незначних змін.

Це мало б її радувати.

Звісно, Алізе мала б відчувати задоволення від думки, що нарешті зможе зайняти трон. Сьогодні вона буде коронована як королева Тулану, та невизначеність майбутнього нарешті вирішиться. Джинка зробить перший реальний крок до визволення свого народу — до майбутнього, яке може забезпечити свободу від тиранії...

І все ж таки...

Її серце було спотворене, як рука, вражена артритом.

— То ти готова до завтрашнього дня? — запитала Алізе, примушуючи себе бути веселою, та перевела погляд на Худу. — Ти вже спакувала речі? Написала родині, щоб повідомити, що повертаєшся додому?

— Готуватися до завтрашнього дня, коли я ще навіть не пережила сьогоднішнього? — Худа з деяким зусиллям поставила чашку, і порцеляна забряжчала. — Ти маєш намір зіпсувати день свого весілля? Пропустити вечірку та одразу зануритися у біль, чи не так?

Алізе поглянула на неї.

— Ти так само добре знаєш, як і я, що сьогодні не буде вечірки. Це вистава на потребу народу, тож я постаралася зробити її якомога простішою, щоб не викликати підозр.

— Нісенітниця, — зневажливо сказала Худа. — Буде торт і танці...

— Танці?

— ...і бенкет, і веселощі до пізньої ночі...

—Худо, тобі недобре? Буде урочиста церемонія й простий обід. Я доручила кухареві приготувати невеликий торт для персоналу. Ми вирушаємо до Ардунії на світанку...

— Ой, я ледве не забула запитати! — ахнула Худа та знову поставила чашку, цього разу так голосно, що дзвін пролунав у її вухах. — Ти вже бачила обручку?

Алізе завагалася та розгублено поцікавилася:

— Яку обручку?

Худа широко розплющила очі, а потім з обуренням звузила їх і нахилилася до неї.

— Ти хочеш сказати, що той нікчемний тхір навіть не вибрав обручку?

— Звісно, що вибрав.

Худа злякано підскочила, ударилася колінами об нижню частину столу та вилила вміст чашки прямо собі на коліна. Вона змогла видати лише якийсь тремтливий задушливий звук, із жахом втупившись у нього.

Річ у тому, що Кір був одягнений лише в рушник.