Кожен виток долі

РОЗДІЛ СОРОК ДЕВ’ЯТИЙ

КІР ПОЧУВАВСЯ ТАК, НІБИ ЙОГО ПРИКУВАЛИ ДО ЗЕМЛІ.

Страх наповнював його з несамовитою силою, стискаючи легені й здавлюючи груди. Він не міг заспокоїти ані гучний стукіт серця, ані раптовий приплив крові до голови.

Камран мав рацію.

Щось тут було не так.

— Що? — запитала Алізе, повільно обертаючись до Діна. — Про що ви говорите?

— Є багато способів украсти силу. Ваша Величносте, — обережно сказав Дін. — На жаль, ця історія стара як світ.

— Але... ця сила належить тільки мені...

Звісно, Кір мав право відкинути низку занепокоєнь, які неодноразово висловлював ненависний принц. Було легко загалом не зважати на нього, назвати його ідіотом і не звертати уваги на його постійні набридливі звинувачення. Зрештою, Кір звик до зневаги та не міг собі дозволити зосереджуватися на цьому презирстві, яке постійно виявлялося до нього. Його власна мати дивилася на нього з глибокою зневагою, яку він навчився терпіти лише завдяки силі удаваної байдужості. Молодий король просто не дозволяв собі чути жорстокі слова, які лунали на його адресу щогодини. Він не дозволяв їм зачепити себе, не приділяв їм належної уваги...

І він так само легко міг би відкинути й Камрана.

Помилка.

— Пробачте мені. — Дін хитав головою. — Я не хочу нікого лякати — і я навіть не хочу брати участь у цій розмові. Просто я набагато старший за вас усіх і за своє життя бачив чимало жахливих речей. Я мушу, з метою викладення всіх фактів, спростувати цей конкретний пункт, бо існує багато способів красти та маніпулювати магією, Ваша Величносте. Історія рясніє такими прикладами.

—Хазане, — сказала Алізе, різко повернувшись до нього. — Це правда?

— Так, але...

— Бачите? — сказав Камран. — Ви вже знаєте, що це можливо...

Кір був настільки засліплений ревнощами, настільки пригнічений власними вадами, що дозволив собі забути, що принц Ардунії насправді не був ідіотом.

Кір забув, що колись, задовго до того, як він дізнався про зв'язки Камрана з Алізе, він поважав абстрактного спадкоємця сусіднього королівства. Південний король вважав за розумне дізнатися більше про своїх ворогів, й інформація, яку він колись виявив про ардунійського принца, була одночасно цікавою та несподіваною. Молодий спадкоємець виявився зовсім не ледачим і не вартим осуду — і, незважаючи на те, що він був розпещеним, надмірно вередливим принцом, він проявив надзвичайний потенціал і як воїн, і як майбутній лідер світу.

У іншому житті Кір міг би навіть полюбити його.

Холодний знайомий відгомін сміху пролунав у ньому, розпалюючи голову, навіть попри те, що по шкірі в нього пробігли мурашки.

Кір одразу відчув неприємну нудоту.

Його шлунок закрутило, і він різко вдихнув повітря, затремтівши, коли його знову охопив жахливий сміх.

Мозок у глиняних змішаний з брудом!

Як він цю загадку зможе розплутать?

Хай трощиться серце на шмаття,

на кволі і немічні клапті.

— Ні, — відчайдушно сказав Кір. — Припини...

— Припинити що? — запитав принц. — Припинити обговорювати той факт, що ти — підступний безчесний збоченець, якому вдалося викликати жалість королеви, занадто доброї, як для свого ж власного блага? Я так не думаю...

— Камране, будь ласка... — знову спробувала Алізе.

—Але ці історії стосуються звичайних видів магії, — звернувся Хазан до Діна. — Звісно, ця особлива магія, на яку земля чекала тисячу років, щоб її розкрити, не може бути так легко віддана...

— І справді, — лагідно погодився Дін. — Хоча це лише теорія. На жаль, ми не маємо змоги дізнатися, чи це правда, оскільки не існує жодних свідчень про таку магію. Ми не знаємо, як вона проявляється та як нею можна маніпулювати...

Кір наче заціпенів від відчаю.

Тріумфальний сміх диявола продовжував лунати в його душі, але він не міг цього зрозуміти. Ібліс, здавалося, святкував, але Кір не міг змиритися з тим, що його, можливо, обдурили. Він віддав цій справі все своє життя — чоловік практично продав свою душу за цю угоду, — і тепер, коли він був так близько до успіху, йому хотілося впасти на коліна від божевілля, яке він відчував.

Де він помилився?

Де?

Але ні — якби Кір уже програв парі, диявол не гаяв би часу, щоб отримати свою винагороду. А це означало, що присутність холодної тіні Ібліса зараз, ймовірно, була прелюдією до святкування. А це означало...

Диявол прийшов посміятися з нього, поки він програвав.

Його охопила паніка; думки бігли стрімголов. Кір усе ще не міг зрозуміти, де він помилився. Було так багато деталей, за якими потрібно було стежити, так багато непереборних меж, так багато випадків тортур, так багато дивних завдань, які потрібно було виконати...

Навіть зараз чоловік намагався перебрати всю свою історію, щоб зрозуміти, де він міг помилитися...

МОЗОК У ГЛИНЯНИХ ЗМІШАНИЙ З БРУДОМ!

ЯК ВІН ЦЮ ЗАГАДКУ ЗМОЖЕ РОЗПЛУТАТЬ?

Холодний сміх болісно вирував у його жилах, і Кір із зусиллям намагався втриматися на ногах. Він утрачав чутливість у кінцівках, а серце безжально калатало в грудях...

ХАЙ ТРОЩИТЬСЯ СЕРЦЕ НА ШМАТТЯ,

НА КВОЛІ І НЕМІЧНІ КЛАПТІ.

Він відчував, що втрачає сили, що страх бере над ним гору. Та чим більше Кір піддавався паніці, тим важче йому було мислити тверезо, і тим більше відповідей, яких він шукав, вислизали від нього.

Кір ніби закрутився у витках спіралі.

— Як ти можеш усе це чути, — запитав Камран Алізе, — та все одно хотіти продовжувати шлях поруч із ним?

— Боюся, ми вже занадто в це заглибилися, — сказала Алізе, хитаючи головою. — Я не хочу змінювати курс зараз, і ми не можемо дозволити собі витрачати більше часу на ці дискусії...

Кір подивився на прозорий мерехтливий замок удалині та зрозумів, як і всі вони, що це буде їхня кінцева мета: точка, після якої Алізе з’явиться перетвореною, нарешті вступивши у роль найвидатнішої Провидиці свого часу.

Це була мить, яка мала стати вершиною її слави — і мить, яка мала визволити Кіра з пекла. Натомість Ібліс вищав від тихої радості, перетравлюючи жовч у своїх нутрощах, заповнюючи свою душу похмурою насолодою.

Чи мав рацію принц? Чи сподівався диявол забрати силу Алізе, коли вона її здобуде?

Але як?

Яким був його план?

Чи була вона єдиною причиною, через яку він нарешті вирішив вимагати свою винагороду від роду Нара? Чи було це можливо? Чи справді Ібліс чекав, щоб отримати виплату за столітню угоду, аж до минулого року, коли...

Раптом Кір відчув, як земля під ним здригнулася. Він ніколи не відчував такої паніки.