Страница 78 из 151
Завдяки свіжому погляду ще раз змінився кінець оповідання. Фіцджеральд помістив розв’язку в столицю й дав новій версії назву «Кінець ненависті». З фінансовою стороною в журналі «Кольєрз» зволікали ще два роки, й остаточно ціну узгоджено в червні 1939 року. 2 червня Обер написав Фіцджеральдові: «Я дуже радий почути, що Ви маєте намір написати ще кілька оповідань. Як вважаю, настав час, щоб Ваше ім’я знову вийшло на видноту, і, напевно, у Вас немає підстав опускатися до двох тисяч доларів. Не думаю, що будь-який журнал попросить Вас це зробити». Нарешті 22 червня 1940 року «Кольєрз» опублікував оповідання, скорочене по саме нікуди, з розкішною ілюстрацією роботи Маріо Купера, яка зображала біляву красуню-янкі й пораненого солдата-конфедерата. На витинку з цим оповіданням Фіцджеральд написав одне слово: «Папка».
Давню історію, яку на ніч розказував батько, Фіцджеральд мав на думці до кінця свого життя. На початку 1940 року Фіцджеральд не зміг продати кінокомпанії «Метро-Ґолдвін-Маєр» сценарій кінофільму про Громадянську війну почасти за мотивами його оповідань. Тоді письменник надіслав цей твір продюсерові Едвіну Г. Нопфу, який заново переписав уривок із великими пальцями, додавши подробиці, взяті з «Ночі в Чанселлорсвіллі» (1935):
«Дівчат розлучили, і їхнє першочергове завдання — знайти одна одну. Перша з них зустрічає рядового-конфедерата з Алабами, якого спочатку боїться й недолюблює. У контратаці північан цей рядовий потрапляє в полон. Неприязно налаштований до полоненого чоловік упізнає в ньому партизана, що воював під проводом Мосбі, й підвішує його за великі пальці. (Таке справді сталося з двоюрідним братом мого батька на Громадянській війні, і я зобразив цей випадок в іншому оповіданні під назвою “Коли ця жорстока війна”, яке “Кольєрз” купив минулої весни, але ще не опублікував). Дівчина-північанка обтинає мотузку, на якій висить полонений, і допомагає йому втекти. Цю дівчину починає сердити несерйозність її сестри. Перебуваючи за лінією військ Конфедерації, вона наполегливо шукала могилу брата. Тепер же, допомігши врятуватися своєму ворогові, під час любовної сцени між ними ця дівчина виявляє, що вони всього за кілька ярдів від братової могили. Впровадивши історію двох дівчат, я хотів би використати напівкомічний характер однієї з героїнь так, як це робив Дадлі Ніколз у “Диліжансі”…
Ми всі можемо дивитися на себе як на таких, що вимахують мечами або доглядають хворих, але воно стає одноманітним. Кінокартина на зразок цієї мала б велику силу, якби ми побачили себе людьми, що їдять, кохають і показують своє дрібне марнославство й дивацтво під час будь-якої катастрофи».
Сценарій фільму не кусючий. Це оповідання, а точніше — ця серія оповідань, багато разів переказаних казок із різними поворотами сюжету й закінченнями, показує, що Фіцджеральд прокладає собі дорогу через головні лінії розламу історії США дев’ятнадцятого століття — від Громадянської війни до пограничних війн. Проблеми раси та етнічності зростають у числі й ускладнюються. Варто також відзначити круговерть міжнародних відносин, питання про Французьку імперію та республіканізм, симпатії колишнього солдата-конфедерата, які скеровують його в певному напрямку.