Страница 76 из 151
За кілька місяців Ґвен уже й не пригадала б, які мелодії грав тоді оркестр, зате запам’ятала іншу перлину, яку нанизала на свої чотки, хоча, звичайно, й не уявляла її в такій формі — скоріш відчувала тріумфально, з домішкою провини, що в житті щось та й відклалося. Про це вона не сказала Діззі. Нікому не сказала. Дівчата ніколи нічого не починають самі, правда ж? Перлина й хутро трапилися випадково, але зовсім не випадково Ґвен задля Ітана пожертвувала свою подорож до благословенних островів. Зробила це зі співчуття, так глибоко схованого в душі, що годі було признатися про нього Діззі. Та й взагалі будь-кому.