Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 66 из 151

Морока так глибоко пройнялася цією думкою, що тільки Білл, зненацька відвівши погляд, спонукав її глянути на містера Джонстона. Той смертельно зблід, лівий бік обличчя посіпувався в такт рухів правої руки, що вистукувала на невидимому барабані. Впав би на підлогу, якби не Білл, що вчасно схопив старого за плечі.

— Побудь із ним! — уривисто наказав молодик. — Я принесу каву[126].