Страница 58 из 151
Зупинившись там, Роджер почув у приймальні новину, про яку дуже небажано було дізнатись Атланті на ніч. Про те, що залишилося від Карлі Деланню, коли його якусь годину тому підібрали біля підніжжя скелі Чимні-Рок[109].
Було сумно, що пору найбільшого Роджерового щастя започаткувала трагедія іншої людини, але в Карлі Деланню, мабуть, було щось, що спонукало його померти. Щось зловісне; чи то він жив занадто довго, чи то занадто довго ходив мертвий на ногах і залишив після себе зіпсуття[110].
Роджер шкодував Деланню. Хоч і не був скорий на розум, але знав, що не можна жертвувати корисного й цінного. Було приємно думати про Атланту, що бажала зоряного сяйва багатьом людям, а тепер спокійно спала в кімнаті за сто ярдів звідси.