Я віддав би життя за тебе (збірка)

III

Хлопчик сів у машину, й Білл, оторопілий від крутого повороту подій, розвернувся й поїхав до міста.

— Цей тип, звичайно ж, боягуз, — вдоволено зауважив хлопчик.

— Так, — згодився Білл, майже автоматично. Поверталися й давали себе знати професійні звички. — Хотів би я знати, що ти тут робиш.

— Я просто виїхав на прогулянку, — недбало відповів хлопчик.

— Невже ти не можеш прогулятися вдень?

— Я скористався вашою поїздкою. Вирішив перехитрувати вас. Весь цей час, що ми були в дорозі, я тримав пістолета так близько до вашої спини…

— Ой, припини це, припини, — перебив невдячний лікар. — Мені не подобається така мова.

— Гаразд. Але ані словом не проговоріться батькам, чуєте? Бо інакше скажу, кого я побачив… Джигуна, що відбивав жінку в здорованя, поки той був у Ден… у Хула-хулі[55]. Як цю новину сприйме закохана дівчина? Та, що ви покинули на веранді?

— Яка ще закохана?

Білл укотре оторопів, але цього разу не дуже. Вже призвичаювався до потрясінь.

— Не думайте, що я не помітив, як вона востаннє озирнулася й подивилася вам услід. Ото приємно їй буде почути про…

— Ти сам не знаєш, що кажеш, — ствердив Білл. — Не зможеш зрозуміти цю ситуацію, аж поки я не поясню тобі кожну її подробицю.

— Тоді пояснюйте тій дівчині.

Добряче поміркувавши, лікар вирішив, що не стане їй пояснювати. Цілком певно, що не можна дозволити собі таке. Натомість можна було б принаймні порозумітися з цим невиправним хлопцем.

— Зразу ж і почну науку, — оголосив Білл. — По-перше, розумію тебе й підтримую — до певної міри. Звичайно, краще бути бійцем, ніж одним із цих слабаків, вихованих у великій любові до самих себе. І ти можеш вибрати своє діло. Є боротьба за зло й за добро. Є багато чого, за що треба боротися: за свою віру, честь, родину й… Маю на увазі, ти згодом пересвідчишся, що є безліч речей на світі, й тобі доведеться вирішувати, чи варто за них боротися. Наразі ж обмежуйся захистом. Ось цей кримінальний випадок тебе не стосується, не варто про нього й думати. Маєш бути таким самим, як люди старшого віку, і викинути його з голови…

З кожною хвилиною Білл упевнювався, що сам не знає, про що веде мову. Крадькома глянув на хлопчика. Хотів перевірити, чи він це зауважив.

Але хлопчик дрімав — уже кілька хвилин.