Страница 145 из 151
Вона віддавна не робила цього. Вже й не знала, за кого й за що їй молитися, тож стала просити ласки Божої своєму роботодавцеві й своїм клієнтам у Де-Мойні і в Канзас-Сіті. Закінчивши молитву, місіс Гансон випросталася. Не була призвичаєна до молитви. З ніші, футів за шість над головою, на неї пильно дивився образ Мадонни.
Місіс Гансон невиразно сприймала цей образ. Звівшись на ноги, вона втомлено опустилася на краєчок лавки. В уяві постала Пречиста Діва, що спустилася з небес, немов у п’єсі «Чудо»[291], замінила місіс Гансон, стала замість неї продавати корсети та пояси і втомилася — зовсім як вона сама. І тоді місіс Гансон немовби заснула на кілька хвилин.
…Вона прокинулася, відчувши, що щось змінилося. Поступово до неї дійшло, що в повітрі пахне зовсім не ладаном, а пальці щось обпікає. І тут місіс Гансон зауважила, що сигарета в її руці димить — жевріє.
Досі сонна й неспроможна думати, вона затяглася, щоб не згас вогник. І глянула на нішу, де в півтемряві стояла Мадонна.
— Дякую за вогник, — мовила місіс Гансон.
Цього їй здалося мало, й вона стала навколішки. Угору здіймався хвилястий димок від затисненої в руці сигарети.
— Дуже дякую Тобі за вогник, — повторила вона.