Спотворена ненависть

22. ДЖУЛЗ

Мої коліна ослабли від полегшення. Ніколи не думала, що буду вітати звук цього голосу, але в той момент я могла б спорудити йому святилище і поклонятися на його вівтарі.

Я подивилася через плече Макса, і кисень повернувся до моїх легень, побачивши скуйовджене волосся Джоша і його худорляву, потужну статуру.

— Джош. — Я видихнула його ім’я, немов це було моїм порятунком.

У якомусь сенсі, так і було.

Очі Макса загострилися, перш ніж він опустив руку і повернувся, ввічливо кивнувши Джошу, на що той не відповів.

— Не завадив. Я просто привітався зі старим другом. — Цікавість промайнула в його очах, коли він ковзнув між нами поглядом, але він не став звертатися до Джоша далі. — Радий був побачитися, Джей. Пам’ятай... — Він постукав у свій телефон із самовдоволеною посмішкою і пішов.

Я дочекалася, поки він зникне за рогом, і притулилася до стіни, серце шалено калатало, а вечеря погрожувала знову з’явитися.

Джош подолав відстань між нами і схопив мене за руки. Він пройшовся очима по моєму обличчю, занепокоєння прокреслило крихітні борозенки на його бровах.

— Ти виглядаєш так, ніби тебе зараз знудить.

Я змусила себе посміхнутися.

— Це моя природна реакція, коли я бачу тебе.

Образа провалилася, не підкріпившись переконанням. Чесно кажучи, мені хотілося заритися в груди Джоша і прикинутися, що останні півгодини нічого не сталося. Він не був моїм другом, але він був опорою стабільності у світі, який раптово перевернувся навколо своєї осі.

Він не потрудився звернути увагу на мою жалюгідну спробу пожартувати.

— Він заподіяв тобі біль? — Під його голосом пронісся темний струм і зігрів мою крижану шкіру.

— Ні. — У всякому разі, не фізично. — Як він сказав, він... хтось, кого я раніше знала. Ми надолужували згаяне.

Я не могла допустити, щоб хтось дізнався правду про Макса або про моє минуле. Джош уже думав про мене найгірше. Я не хотіла уявляти його реакцію, якщо він дізнається, що раніше я була злодійкою.

— У біблійному сенсі

15

? — Струм перетворився з темного на непроглядну темряву.

— Обережніше, Джоше, — попередила я, ігноруючи невеликий тремтіння в грудях, незважаючи на все, що сталося. — Або я подумаю, що ти ревнуєш.

Жорстка посмішка прорізала його рот.

— Я ніколи не ревную.

— Для всього є перший раз. — Я випрямилася, насолоджуючись турботою Джоша більше, ніж слід було. — Що ти взагалі тут робиш?

— Гадаю, я тут з тієї самої причини, що й ти, — сардонічно відповів він. — Я хотів подивитися на клуб, але мені не сподобалося, і я вже збирався йти, коли побачив тебе.

— Зрозуміло. — Ми були поруч із виходом, тож це мало сенс.

Хоча Макс пішов, його присутність залишалася, як запах гнилі, як і його ультиматум.

Чи була в нього на прикметі послуга, чи він вигадував її по ходу справи? Він сказав, що ніякого сексу, але це може бути щось незаконне. Що, якщо він хоче, щоб я знову вкрала для нього? З іншого боку, чому Макс попросив тільки про одну послугу? Він провів сім років у в’язниці. Я б подумала, що він попросить про більше. Чи справді йому потрібна була послуга, чи він використовував це як прикриття для чогось іншого? Якщо так, то чого?

Мій мозок розривався від тисячі запитань, на які в мене не було відповіді.

Дихай. Зосередься.

Із ситуацією з Максом я розберуся пізніше, коли шок мине і мозок проясниться. Зараз я мало що могла з цим вдіяти.

Я моргнула, відганяючи думки про свого колишнього, як би сильно вони не намагалися повернутися на передній план моєї свідомості.

Якби на Олімпійських іграх видавали золоті медалі за стримування, я б вигравала одну кожні чотири роки.

— Ти сказала, що зайнята сьогодні. — Джош сперся передпліччям об стіну над моєю головою. Його очі пронизали мої.

— Зайнята. — Я відкинула волосся на плече і начепила нахабну посмішку. — А може, я просто не хотіла зустрічатися з тобою. Думаю, ти ніколи не дізнаєшся.

— Ти намагаєшся спровокувати мене, Руда? — Його темне попередження пробрало мене наскрізь.

Так.

— Я провокую тільки тих, хто мені дорогий. — Я підморгнула йому, зображуючи невинність. — До тебе це не стосується, Джоші.

Передчуття заклокотало в моїх грудях, коли в його горлі пролунало тихе гарчання.

— Це не турбота, яку я хочу від тебе.

Він впився в мої губи каральним поцілунком. Моя кров горіла від цього натиску, і коли його язик змусив мій підкоритися, я в помсту смикнула його за волосся, доки він не видав болісний рик.

— Упс, — насміхалася я. — Забула, який ти м’який. Постараюся бути ніжнішою наступного разу.

Джош випростався і облизав пляму крові на нижній губі. Я так сильно вкусила його під час поцілунку, що порвала шкіру.

— Не хвилюйся, Руда, — сказав він, його посмішка була злобною смугою на його обличчі. — Я покажу тобі, яким м’яким я можу бути.

Він обхопив моє зап’ястя залізною хваткою і потягнув мене до дверей без розпізнавальних знаків в іншому кінці коридору. На диво, вони виявилися незамкненими.

Джош заштовхнув мене всередину.

Це було щось на кшталт комори з припасами і додаткове приміщення. На чорних металевих полицях тіснилося паперове приладдя і посуд, у кутку між згорнутим килимом і розбитою люстрою стояла машина для створення туману, а на стіні навпроти дверей над маленьким столиком висіло дзеркало.

Клацання дверей, що зачинялися за мною, повернуло мою увагу до Джоша. Його присутність заповнювала кожен куточок кімнати, через що маленький простір здавався ще меншим, і я відчувала тепло, що виходить від його тіла, на кожному сантиметрі своєї шкіри.

А можливо, тепло виходило від того, як він дивився на мене, немов хотів поглинути мене цілком.

Іскри танцювали в мені.

Кров стукала в моїх вухах, електрика запалила мої вени. Думки про Макса вже зникали в надрах, де їм і місце.

Це саме те, що мені потрібно.

— Ти збираєшся просто стояти там, чи ти збираєшся щось робити? — запитала я настільки нудьгуючим тоном, наскільки могла.

Очі Джоша блиснули в тьмяному світлі. Він ішов до мене, кожен повільний крок посилав новий поштовх передчуття і страху по моєму хребту.

Йому знадобилося всього кілька кроків, щоб дійти до мене, але на той час, як він це зробив, моє серце готове було вирватися з грудей.

Він не зводив з мене очей, поки задирав сукню і зривав з мене спідню білизну.

Я зашипіла від протесту, коли тендітний шовк порвався без опору.

— Це була моя найкраща білизна, виродку.