Спотворена ненависть

19. ДЖОШ

Існувало щонайменше дюжина різних видів сексу.

Були солодкі, чуттєві заняття коханням. Грубий, жорсткий трах. Були випадкові перепихони, емоційні інтерлюдії та всі відтінки близькості між ними. Після двадцяти дев’яти років життя на землі я думав, що випробував усі можливі види сексу.

До Джулз.

Я навіть не знав, як назвати те, чим ми займалися. Секс здавався занадто банальним і загальним описом. Це було щось більш грубе, більш первісне. Щось, що глибоко зарилося в гніздо шипів, захованих у ямах моєї свідомості, і висмикнуло їх назовні, щоб світ побачив. Кожна тінь і зазубрений шматочок мене, виставлений на загальний огляд.

Джулз відкрила темнішу версію мене, ніж я вважав себе здатним, і тепер, коли вона вийшла назовні, я не був упевнений, що коли-небудь зможу засунути її назад.

Це мало бути лякаюче, але це було звільнення. Найбільший кайф, який я коли-небудь відчував.

Більше, ніж Бейсджампінг. Більше, ніж катання на гірському велосипеді по сумнозвісній «Дорозі смерті» в Болівії. І в мільйон разів більше, ніж будь-яка ніч, яку я провів із будь-якою жінкою в минулому.

Ми з Джулз не сказали одне одному ні слова до того, як я пішов тієї ночі, але кілька днів потому потреба в новому кайфі поглинула мене.

— Земля викликає Джоша. — Ейва клацнула пальцями перед моїм обличчям. — Ти тут? Чи ти вже в Новій Зеландії? — пожартувала вона.

Я змусив себе повернутися в сьогодення. Це був один із рідкісних вихідних днів, і ми домовилися зустрітися за обідом.

— Угу. — Я потягував свою воду, бажаючи, щоб це було щось міцніше. Чи не занадто рано починати пити? Було десь о п’ятій годині, вірно? — Хотів би я бути в Новій Зеландії. Не можу, чорт забирай, дочекатися.

До моєї поїздки залишилося всього сім тижнів. Я був на взводі, але не міг викликати в собі бажання говорити про це. Мене занадто відволікали думки про Джулз.

Можливо, я мав рацію, коли назвав її суккубом. Це було єдине пояснення тому, як вона проникала в мою свідомість щосекунди неспання і сну.

— Буде весело. — Ейва відірвала шматок хліба і сунула його в рот. — Тільки не забудь привезти мені сувенір із «Володаря перснів», інакше я ніколи тебе не пробачу.

— Тобі навіть не подобається «Володар перснів». Ти заснула на середині першого фільму.

— Так, але ти не можеш поїхати до Нової Зеландії і не привезти звідти сувенір із «ВК». Це нелюдяно.

— Нелюдяно. Я не думаю, що воно означає те, що ти думаєш, воно означає, — сказав я, цитуючи один із наших улюблених фільмів.

«Принцеса-наречена» був одним із моїх улюблених фільмів. Мені не було соромно зізнатися в цьому. Це була клята класика.

Ейва скорчила гримасу.

— Неважливо. До речі, де ти був у середу ввечері? Ти не відповів на жодне повідомлення.

Лайно. Я відповів на її повідомлення наступного ранку, але я сподівався, що вона не спитає, чому я зник, адже в нас були попередні плани подивитися разом останній фільм Marvel.

— Вибач. З’явилося дещо, про що мені потрібно було терміново подбати.

Що б сказала Ейва, якби дізналася, що я переспав з її найкращою подругою? Напевно нічого хорошого. Вона люто захищала своїх друзів, і вона знала, що ми з Джулз змішуємося, як масло з водою.

Крім як у ліжку, очевидно.

— І нагорода за найбільш розпливчасту відповідь дістається... — В Ейви спрацював будильник на телефоні, і вона здригнулася. — Чорт. Мені потрібно йти. Я зустрічаюся з Алексом на виставці в галереї Ренвік, але було чудово надолужити згаяне. — Вона встала і швидко обійняла мене. — Відпочинь трохи, добре? Ти виглядаєш втомленим.

— Що? Ні, я не виглядаю втомленим. — Я подивився на своє відображення у скляному вікні й розслабився. Ні блідої шкіри, ні фіолетових кіл чи мішків під очима. Я мав ідеальний вигляд.

— Повірився, — Ейва усміхнулася, дивлячись на мій похмурий вигляд. — Ти такий пихатий.

— Це пісня Карлі Саймон, а не точний опис мене. — Те, що я дбав про свою зовнішність, не робило мене марнославним. Світ торгує зовнішністю, тому мені мало сенс мати якомога кращий вигляд. — Я думав, ти повинна була йти, — додав я з докором.

Я любив Ейву, але, як і всі молодші сестри, вона могла бути великою скалкою в моїй дупі.

Не дивно, що вона й Джулз були подругами.

— Гаразд, я можу зрозуміти натяк. Але я серйозно, — кинула вона через плече, прямуючи до виходу. — Відпочинь трохи. Ти не можеш пити каву вічно.

— Я можу спробувати! — сказав я їй услід, заробивши дивні погляди з боку відвідувачів найближчих столиків.

Ейва завжди турбувалася про мій графік сну, але я був лікарем-ординатором. Єдиний регулярний графік сну у мене був неіснуючим.

Я закрив свій чек і пішов незабаром після того, як це зробила моя сестра. Ми чудово пообідали, але мені хотілося, щоб ми могли говорити не тільки про роботу і плани на вихідні. Раніше ми були одне для одного хорошими слухачами, але тепер у неї був Алекс, а в мене була тонна речей, про які я не міг їй розповісти. Зокрема, про те, що трапилося з Джулз, і про листи Майкла, один з яких я отримав учора.

Два роки, і я не міг змусити себе викреслити його зі свого життя. Я ніколи не відвідував його у в’язниці, але зберігав його листи як привід для... чорт, я не знав. Але з кожним днем моя цікавість зростала. Це було лише питання часу, коли я відкрию один з його листів, і я ненавидів своє майбутнє «я» за це. Це було схоже на зраду.

Майкл намагався вбити мою сестру і підставив мою матір, а я все ще тримався за залишки тієї людини, якою він був раніше. Того, хто навчив мене кататися на велосипеді і привів на мій перший баскетбольний матч, коли мені було сім років. Не злочинець, а мій батько.

Я проковтнув гіркий клубок у горлі, коли увійшов на станцію метро якраз вчасно, щоб встигнути на наступний потяг до Гейзелбурга. Я відігнав думки про Майкла вбік, вирішивши замість цього зосередитися на своїх планах на решту дня. Щоразу, коли я думав про свого батька, я скочувався все нижче і нижче по спіралі в депресію, і я не хотів витрачати дорогоцінний вихідний день, страждаючи через нього.

Я постукував пальцями по стегну, відчуваючи занепокоєння. Було надто пізно, для прогулянки. Можливо, я міг би зателефонувати старим друзям з коледжу, дізнатися, чи вільні вони, щоб потусуватися цієї ночі.

Або ти можеш знову зустрітися з Джулз.

Я зціпив зуби. Господи, що зі мною було не так? Це був трах. Відмінний, але все ж трах. Я не повинен був бути таким одержимим після однієї ночі разом.