Спотворена ненависть

13. ДЖОШ

Джулз знову була відсутня за вечерею, але оскільки я не хотів накликати на себе подальші запитання Алекса про те, чому я так хвилююся за Джулз — а я не хвилювався; мені просто було цікаво — я зачекав, доки ми повернемося до нашого будиночка, перш ніж поставити запитання Ейві.

— Що сталося з Джей Р? — приглушено запитав я.

Алекс сховався у ванній, щоб прийняти душ, але я не здивувався б, якби в нього був надзвуковий слух.

Ейва пожувала нижню губу.

— Ейва. — Я пильно подивився на неї. — Якщо вона збирається померти посеред ночі, мені потрібно знати, щоб я міг спланувати свій сон відповідним чином.

— Смішно. — Вона кинула погляд на зачинені двері. — Гаразд, я кажу тобі тільки тому, що ти лікар. А ще тому, що сьогодні вдень стало гірше, але вона занадто вперта, щоб попросити про допомогу.

Моє раннє насіння занепокоєння розквітло в повноцінне дерево, з листям і всім іншим.

— Що стало гірше?

Моя сестра вагалася, перш ніж сказати:

— У Джулз дуже... болючі місячні. Крім звичайних судом. Зазвичай біль минає через день або близько того, але протягом цього дня...

— Це нестерпно, — закінчив я. У моїх грудях утворився твердий вузол. — Ендометріоз?

Більшість жінок відчували первинну дисменорею, або звичайні менструальні спазми. Вторинна дисменорея, наприклад, ендометріоз, є результатом проблем із репродуктивною системою і зазвичай набагато болісніша.

Ейва похитала головою.

— Я так не думаю, але я не хочу говорити за Джулз. Вона не любить розмовляти про це.

— Зрозумів.

У суспільстві існувала стигма щодо місячних, і багато людей, як чоловіки, так і жінки, відчували дискомфорт при їх обговоренні.

Після кількох років навчання в медичному коледжі та ординатурі в мене не було проблем з обговоренням будь-якої тілесної функції, але я не став би порушувати цю тему, якби інша людина не хотіла про це говорити.

— Обійдися сьогодні без образ, добре? — Ейва кинула на мене пильний погляд. — Вона не в настрої.

— Я не монстр, сестричко. — Я скуйовдив її волосся, заробивши похмурий погляд. — Не турбуйся.

Після того, як Ейва пішла спати, я зупинився біля своєї кімнати і постукав кісточками пальців у двері на випадок, якщо Джулз поводитиметься непристойно. Жодної відповіді.

Я почекав ще трохи, перш ніж відчинити двері з тихим скрипом. Лампу ввімкнули, і я одразу ж звернув увагу на Джулз, яка згорнулася калачиком. Вона лежала в позі ембріона на боці, притиснувши подушку до живота. Я не міг бачити її обличчя, але побачив, як вона напружилася при моїй появі.

Ще не спить.

— Гей, — м’яко покликав я. — Як ти почуваєшся?

— Нормально. Просто живіт болить, — пробурмотіла вона.

Я скоротив відстань між нами, поки ми не опинилися віч-на-віч, і в мене знову заломило в грудях, коли я помітив її неглибоке дихання і судомну хватку, що душила подушку.

— Ти прийняла ібупрофен? У мене є трохи. — Я завжди носив із собою міні-аптечку з бинтами, знеболювальними та іншими необхідними засобами.

— Ага. — Джулз подивилася на мене, насупивши брови. — Ейва сказала тобі, чи не так?

— Так. — Не було сенсу брехати.

Вона застогнала.

— Слід було сказати їй, щоб вона нічого не говорила.

— Упевнений, я б помітив, що щось не так, коли побачив, що ти згорнулася калачиком, як деформована креветка.

Це не вважалося образою, якщо я намагався змусити її почуватися краще. Це давало їй чудову можливість огризнутися у відповідь, а суперечки зі мною завжди піднімали їй настрій.

Посмішка померкла, коли вона нічого не відповіла.

Гаразд, можливо, коментар про деформовану креветку був не такий корисний, як я думав.

Чи повинен я спробувати допомогти їй, чи залишити її в спокої? Не існує надійного способу полегшити сильні спазми, а вона вже прийняла ібупрофен, але були й інші засоби, які могли б допомогти.

Питання було в тому, чи потрібна їй моя допомога.

Я прийняв рішення, коли Джулз здригнулася і притиснула подушку ближче до живота, її обличчя спотворилося від болю.

До біса. Я допомагаю їй, подобається їй це чи ні. Я ж не міг спати поруч із нею, знаючи, що вона мучиться. Я не був таким уже мудаком.

Я пройшов у ванну кімнату й оглянув приладдя, викладене на мармуровій стійці. Коли ми розпаковували багаж, я міг би заприсягтися, що бачив... ага. Я взяв крихітний флакончик із лавандовою олією і повернувся до Джулз.

— Можливо, я зможу допомогти із судомами, — сказав я. — Перевернися.

— Навіщо?

— Довірся мені. — Я підняв вільну руку, коли вона відкрила рот. — Так, знаю. Ти не довіряєш мені. Але я навчений медичний працівник, і обіцяю, що в мене немає злих намірів. Тож якщо ти не хочеш ворочатися всю ніч...

— Навчений медичний працівник, але над твоїм лікарським тактом не завадило б попрацювати. — Проте вона зробила, як я просив, і змінила положення, щоб лягти на спину.

— Раніше в мене ніколи не було скарг. — Я сів поруч із нею на ліжко і поклав подушку на бік. Я кивнув у бік подолу її сорочки. — Можна?

На обличчі Джулз проступила настороженість, але вона погодилася коротким кивком.

Я підняв її сорочку, оголивши живіт, потім відкоркував олію і зігрів кілька крапель у руках. Воно було призначене для ванн, але в крайньому разі могло б послужити і масажним маслом.

Я провів долонями по її животу і розтер м’якими круговими рухами, а потім перейшов до більш цілеспрямованого розминання. Я не був ліцензованим масажистом, але за роки роботи я навчився основ і кількох прийомів.

Від мого першого дотику м’язи Джулз напружилися, але з плином часу вони поступово розслабилися.

— Ось так, — пробурмотів я. — Глибокий вдих. Як ти почуваєшся?

— Краще. — Її очі затріпотіли. — У тебе добре виходить. — Це прозвучало рівною мірою неохоче і з захопленням.

— Я хороший у всьому. — Посмішка промайнула на моїх губах від її насмішки.

Ми занурилися в комфортну тишу, поки я продовжував масаж. Шкіра Джулз була м’якою і теплою під моїми дотиками, а її дихання вирівнялося в стійкий ритм.

Я крадькома глянув на її обличчя. Її очі були заплющені, і я дозволив собі затриматися на вигині темних вій на її щоках, соковитому вигині нижньої губи і шовковистому віялі її мідно-рудого волосся, розсипаного по подушці. Її брови більше не були насуплені від болю, і вузол у моїх грудях ослаб.

Це був перший раз, коли я бачив Джулз такою беззахисною. Було... нервово. Я так звик до наших суперечок, що ніколи не замислювався про те, яка вона за всім цим вогнем і нахабством.