Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 68 из 103

22

У неділю мені нарешті зателефонувала мама. Я майже перестала чекати й практично підскочила на стільці, коли на дисплеї телефона висвітилося її ім’я.

— Привіт, мамо, — сказала якомога веселіше.

— Із твого повідомлення здалося, що це терміново. Щось трапилося?

Яке люб’язне привітання.

— Мені потрібна твоя допомога в одному завданні для заняття.

На задньому плані щось шуміло, наче вона була на вулиці та прямувала виконувати своє наступне завдання як емісарка.

— Зої, я не викладач. Якщо тобі потрібна допомога з навчанням, звернися до своїх професорів або призначеного наставника.

— Але це стосується теми, про яку ти як член Ради найкраще поінформована.

Я помітила, як Кенна підійшла до мене від свого письмового столу й стала поруч. На іншому кінці дроту я почула, як мама полегшено зітхнула.

— Зачекай хвилинку.

Вона прикрила слухавку та пробурмотіла комусь кілька слів. Приглушено я почула якісь накази й одразу після цього схвальні звуки. Потім вона знову повернулася.

— Про що йдеться?

Я підготувалася.

— Що ти можеш розповісти мені про скарби Дану?

В телефоні запанувала моторошна тиша. Секунди тягнулися нескінченно.

— Кому потрібна ця інформація? — запитала мама тим самим тоном, яким вона щойно віддавала накази.

— Мені це потрібно для есе.

— Для кого?

Я поглянула на Кенну і прокашлялася.

— Для професорки Чен.

— Наскільки я знаю, професорка Чен викладає захист, а не фольклор. Навіщо тобі ця інформація? — допитувалася вона.

Мені довелося щось вигадати.

— Я отримую додаткові заняття й повинна здавати додатковий тест щомісяця. Це частина моєї підготовки.

Між нами знову запанувала тиша. Мама гучно прокашлялася.

— Я не маю права надавати тобі інформацію для есе до вступу в Раду. Ці дані ретельно охороняють, і на це є вагомі причини.

Я насторожилася.

— Але чому? Тобто... в бібліотеці є книжки про це. Просто вони всі зараз видані.

— Сім’ї Ради вже декілька століть охороняють таємниці чотирьох скарбів і цілеспрямовано контролюють, яка інформація є важливою для академічних цілей. Якщо хоча б якась неправильна інформація потрапить у публічний простір, це може призвести до серйозних наслідків для нас. Ми захищаємо скарби з вагомої причини.

Я вирішила ризикнути.

— А що, як...

— Не використовуй свій статус члена сім’ї Ради, щоб отримати доступ до секретної інформації, Зої. Хоча я дуже ціную твою старанність, — перервала мене мама.

Хтось крикнув щось на задньому плані.

— Я маю закінчувати. Поговоримо пізніше.

— Дякую, мам.

Вона вже натиснула кнопку закінчення виклику.

Я відкинулася назад і гучно видихнула.

— Здебільшого я все зрозуміла, — промовила Кенна, і я повернулася до неї на стільці.

— Це дуже розчаровує.

Кенна буркнула на знак згоди. Я ще раз прокрутила в голові нашу коротку розмову. Мама прокашлялася і зробила паузу, ніби їй потрібно було кілька секунд, щоб зважити, що можна мені сказати, а що ні.

— Цікаво, чи ці святі скарби небезпечні... Чому Рада робить із цього таку велику таємницю? — подумала я вголос.

— Але це збігається зі всім іншим, що ми досі дізналися. Залишається тільки питання, як ми тепер отримаємо додаткову інформацію. Це, на жаль, виявилося глухим кутом.

Я подивилася на Кенну. Хотіла попросити вибачення за глухий кут, у який загнала нас моя мати, коли раптом у голові виникла ідея. Вона була такою очевидною, що мені стало соромно, як я не подумала про це раніше.

— На щастя, ми знаємо людину, якій відомо, як отримати заборонені речі.

Ми з Кенною стояли перед дверима, і жодна з нас не наважувалася підняти руку, щоб постукати. Я переступала з ноги на ногу.

— Це дурнувата ідея. Нам потрібно придумати щось інше.

Я вже хотіла повернутися і втекти, коли Кенна міцно, але ніжно взяла мене за зап’ястя і повернула назад.

— Ти не втечеш.

Річ була не лише в тому, що я поранила Ділана. Я ще й розплакалася перед ним і зруйнувала всі захисні стіни, через що мені було важче постукати в його двері. Я добре пам’ятала, як він витер мені обличчя, коли потік макіяж, як його погляд затримався на мені і як моє серце почало битися швидше. Як він слухав мене і співчував. Я не уявляла, як тепер постати перед ним. А головне — як ми тепер спілкуватимемося.

— Ділан точно вибачив тобі. Ми можемо попросити в нього допомоги, — додала Кенна.

Я вже готувалася відповісти, коли двері раптом відчинилися. Ділан прижмурився. Потім сперся на одвірок і схрестив руки на грудях.

— Гості. Як приємно.

Якусь мить я не могла відвести від нього погляду. Він був у картатих піжамних штанах, що низько сиділи на його стегнах, босоніж і в розтягнутій чорній футболці. Його волосся було розпущене, що траплялося рідко, і цей вигляд був таким незвичним, що я дивилася на нього довше, ніж було б доречно. З великими зусиллями я вирвалася із заціпеніння і натягнула на обличчя свою найяскравішу усмішку.

— Доброго ранку, — сказала якомога веселіше й простягнула йому хабар, який ми принесли із зали для перекусів, — велику каву та мафін. Ділан із підозрою глянув на гостинці, ніби ми намагалися його отруїти.

— Якщо ти цього не візьмеш, ми з Кенною самі з’їмо, — попередила я.

Це, здавалося, подіяло. Швидше, ніж я встигла кліпнути, Ділан узяв у мене гостинці й, жуючи, подивився на нас із Кенною.

— Нам потрібна твоя допомога в одній справі, — нарешті промовила я.

— То цей візит не через турботу про моє самопочуття?

Він притиснув руку з кавою до грудей.

— Як прикро.

— Звісно, мене цікавить, як ти почуваєшся, — пробурчала я, але, зважаючи на його поведінку, здавалося, що все вже добре.

Ділан припинив своє шоу.

— Що вам потрібно?

Я озирнулася, щоб переконатися, що в коридорі ніхто нас не підслуховує. Потім зробила крок уперед і знизила голос.

— Чи можеш ти надати нам доступ до заблокованих статей у соціальній мережі академії?

Він примружився, потім стиснув губи, і здавалося, ніби з усіх сил намагався стримати сміх.

— Я не знаю, що тобі про мене розповідали, але я краду речі, коли інші не хочуть бути спійманими. Я не хакер.

— Ти сам казав, що багато гуляєш кампусом і багато чуєш. Чи знаєш когось, хто міг би нам допомогти? — я не припиняла наполягати.

— Це справді важливо, — додала Кенна.