Страница 61 из 102
— Це все потім, мій вірний Леве. Готуй дрони! Це наказ!
— Плюс-плюс!
Як ошпарений, Лео заметушився по бліндажу. Витягнув із кейсів дрони, приводячи їх у робоче положення, вставив акумулятори, перевірив заряд…
— Я на підльоті. Посаджу вісімку відразу за бліндажем. Вийдеш — побачиш.
Лео сіпнувся до дверей.
— Не відволікайся! Потім забереш і перезарядиш. Поки що активуй ці.
— Прямо тут?
— Так, у бліндажі. Відкрий двері ширше, я їх прямо звідси виведу. Що в нас із боєприпасами?
— Вистачає.
— РКГшки є?
— Є.
— Уламково-фугасні?
— Є М46.
— Чіпляй на чотири дрони по дві РКГшки, на чотири — по два М46. Ще на два — один такий, один такий.
— Плюс, чіпляю.
— Розвідник готовий?
— Готовий.
— Вмикай. Я його вперед пошлю.
Лео активував розвідника — й позадкував, коли триока металева комаха впритул втупилася в нього об'єктивами камер, які тьмяно відблискували, з багряними вогниками індикаторів.
— Усе нормально, це я. Відійди від дверей, дай вилетіти.
Лео здригнувся. Вона так і сказала: «Дай вилетіти».
Пропелери розвідника стрімко розкручувалися. Дрон піднявся над ящиком, на якому стояв, виплив у дверний отвір — і рвонув у небо.
— Усі дрони готові?
— Усі.
— Ну, я полетіла. Готуй змінні. Запускаємо «карусель»!
Лео втиснувся у кут, коли бліндаж заповнив рій дронів, що загрозливодзижчали. Один за одним залізні птахи пірнали в отвір і неслися геть. Хвилина — й бліндаж спорожнів. Лео вибіг слідом, закинув обличчя до неба.
Рій дронів ішов у бік лінії бойового зіткнення. У височині ширяв ледь помітний розвідник. Я бачу її, подумав Лео. Це безумство, але я бачу її!
Нерви цифрових каналів з'єднали дрони між собою, обросли темною примарною плоттю, налилися лютою міццю. Над полем бою піднеслася десятирука Махакалі-Дурга в бойовій іпостасі, з ликом жахливим і прекрасним, — з петлею та палицею, тризубом і чакрою, луком і ваджрою, мечем і відрубаною головою демона в руках. Богиня-войовниця, захисниця богів і людей, що дарує звільнення, чиє покликання — розтрощити орди демонів, які зазіхнули на споконвічний світовий порядок.
І десь ревів бик: глухо, страшно.
Видіння розтануло, як не бувало. Дрони зникли з очей. Лео зітхнув і побрів збирати «пташок» з вичерпаними акумуляторами. Схоже, на них чекало багато роботи.
«Дев'ять днів тривала велика битва. Не раз богиня Калі майже наздоганяла Махішу, але він весь час міняв свою подобу та йшов від неї. Нарешті, на десятий день, вона величезним стрибком нагнала демона та з небаченою силою обрушилася на нього…»
«Чи впораюся я за десять днів? — подумала Калина. — Чи дорівнює день Калі людському дню?»
Скоро дізнаємося.
— Прийміть мої співчуття, шрі Чаттерджі.
— Дякую, але це зайве, друже мій. Моя внучка жива.
— Вона у комі.
— Її тіло у комі. Я оплатив лікування та додатковий догляд на три місяці наперед. Про її стан мені доповідають щодня.
— Невже ви вважаєте, що ідея цього Вахненка…
— Шансів небагато, але вони є. Утім, час для цього ще не настав.
— Але ж вона тепер…
— Калі? Лише частково. Це все ще моя внучка.
— Калі тільки почала свій танець. Вона ростиме, ставатиме сильнішою. А ваша внучка…
— Знаю.
— Усе сталося занадто швидко, в аварійному режимі. Якщо Калі втілиться повністю, її вже ніщо не зупинить.
— Так вже й ніщо? Потрібно продовжувати. Не для того ми готували цей проєкт, щоб відступати на півдорозі.
— Як скажете, шрі Чаттерджі. Досі повірити не можу, що в нас вийшло. Безпілотники, комп'ютери, ШІ, цифрові технології…
— Який час, такі й втілення. Це Калі-Юґа, друже мій. Час Калі.
— Але якщо це й справді вона…
— Я розумію ваше занепокоєння. Скажу більше, я поділяю його. Починайте готувати проєкт «Шива» до лабораторних випробувань.
Листопад 2023 р.