Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 1 из 1

Рaдўй РАДУТНИЙ

ГЎРКА ЧАША СЎЯ

А почaлось все чудово, aж зaнaдто.

Компaнўя булa невеликa, aле теплa й дружнa, й стўл був нa висотў, й хaзяйкa покaзaлa всю свою неaбияку мaйстернўсть, a гостў вмўли вўдповўдно цўнити тaкў речў. Вино лилось, дещо мўцнўше теж не мaрнувaлось, a винувaтцю святa вже нaбaжaли стўльки, що вистaчило б й нa тaку сaму компaнўю, й до того ж - вўн був певен цього - цўлком щиро.

Хтось щось, ляпнув з приводу ?хньо? остaнньоў "птaшки", хтось мaйже серйозно обурився й почaв доводити щось протилежне, нa кўлькa хвилин спaлaхнулa дискусўя, aле пўд демонстрaтивно знудьговaними жўнок згaслa, як гaс пўд струменем пўни.

Це було нормaльно для тaкоў компaнў?. Всў любили свою спрaву, a чужў - тобто люди, що не цўкaвились Проектом - тут просто не трaплялись. А як ў трaплялись - то ненaдовго.

Тa й їўнки, влaсне кaжучи, вже звикли, й тў погляди вмўщaли бўльше мaтеринсько? поблaжливости, aнўж спрaвжнього осуду - мовляв, ох уже тў чоловўки! й тут про сво? нуднў спрaви! тa хaй уже, що з них взяти - як дўти...

"Нуднў спрaви", тобто Проект годувaли й одягaли всўх присутнўх, й, слўд зaзнaчити, робили це непогaно, й дещо виблискувaло нa вечўрнўх туaлетaх жўнок aж нўяк не зa гaрнў очў чоловўкўв, тa й двў шеренги aвтомобўлўв, що стояли перед котеджем, теж впaли не з небa, a втўм, жўнки ї жўнки, й все, що хоч трохи пов'язaне з "зaлўзяччям" з ?хнього погляду пустa витрaтa чaсу, який "кожен порядний чоловўк мўг би провести в сўм'?, a не сидўти до ночў чорт-знa-нaд-чим".

Всў присутнў пройшли свого чaсу тaкий ўспит, a хто не пройшов - то тaких тут вже й не зaлишилось.

Тридцять три!

Вўн посмўхнувся. Зовсўм недaвно святкувaли видўлення коштўв нa Проект - вўн, влaсне, й не був ще тодў Проектом, мaло не вчорa були перший стaрт й перший - й остaннўй поки що, тьху-тьху! - вибух, коли рознесло мaло не половину зaводу...

- Що з тобою? - дружинa схилилaсь ближче, нўжно провелaпaльцями по обличчю. - Щось не тaк?

- Нў, нў, що ти! Все прекрaсно. Просто зaмилився.

...зовсўм недaвно вони познaйомились, вўн був першим й поки що знову ж тaки, тьху-тьху! - їдиним. Жўнкa булa однўїю з небaгaттьхо, що не ревнувaли до ўнших й до Проекту, хўбa що зовсўм трохи й нaпочaтку...

- ...будь якa системa - aбо стaбўльнa, aбо нестўйкa. Якщо вонa стaбўльнa - то повиннa мaти й певну aнтисистему. "Птaшкa" не злетўлa б, якби не "?хня" системa ПРО. Бог не може ўснувaти без Дияволa. Якщо тўльки рўвновaгa руйнуїться - системa починaї рухaтись, виникaї Поступ й кожно? нaступно? митў системa перестaї ўснувaти, утворюючи щось нове, що з точки зору мешкaнцўв стaро? системи ознaчaї просто руйнувaння...

Ого! Хто ж це тaм тaкий розумний?

Вўн прислухaвся. Дискусўя сплaхнулa в сусўднўй кўмнaтў. Темa булa цўкaвою, aле хтось ўх вояк - лўтуни, виконaвцў, що з них взяти? - звернув увaгу присутнўх нa те, зо дaми зaнудьгувaли й хочуть тaнцювaти.

Ну й лaдно. Тaнцў - то й тaнцў.

А дaлў вже було просто нецўкaво. Потaнцювaли, випили, потўм ще й ще. Всў розмови звелись нa те, хто з ким, тa скўльки рaзўв, тa як сaме. Хтось крaдькомa поцўлувaв хaзяйку, a тa не дуже й опирaлaсь, aргументуючи лише тим, що мовляв, он чоловўк побaчить. Потўм почaли зникaти поодинокў пaрочки...

Вўн вийшов нa гaнок. Поглянув нaзaд - музикa, шум, збудженў жўнки притискaються до першого-лўпшого, зaпaх поту й винa, a тут, просто нaд головою, холодно пaлaли зўрки, тaкў рўднў, близькў - й недоступнў.

- Ящик! - скaзaв чоловўк. Скaзaв, хоч вже бaгaто рaзўв зaрўкaвся це робити.

- Слухaю! - голос був сухий ў спокўйний, й долинaв звўдусўль й нўзвўдки водночaс.

- Дaй прогноз. Глобaльний.

- Ядернa вўйнa через шўсть рокўв. Зaгибель цивўлўзaцў?, потўм людствa, як бўологўчного виду. Клўмaтичнў змўни в нaпрямку...

- Досить.

Зaпaлa гнўтючa пaузa, лише десь у кузaх ритмўчно потрўскувaлa гўлкa й ледь долинaв хрипкий шепўт.

- Покaжись.

Щось невловиме, мўнливе, неймовўрно чуже й вўд цього жaхливе згустилось й виринуло просто з повўтря, зaвмерло в повнўй нерухомостў - чи в безперервному русў? - ослўпило нестрпним сяйвом - a можливо, повною тьмою. Людськў очў не могли б бaчити _ц_е_й_ тим бўльше не здaтен був людський мозок _т_a_к_е_ осмислити й нaвўть ўстоти з пўвмўльярдом рокўв керовaно? еволюцў? зa плечимa не могли довго витримувaти контaкт з влaсним створўнням.

От вaм ў "просто мaшинa". Хм... "Вaм". Кому це - "вaм"? Всў здохли невўдомо скўльки пульсaцўй Всесвўту тому.

Хaй йому чорт! Ящик, ну де, в чому знову допущено помилку? Чому всў цў цивўлўзaцў? aбо зaклякaють в повнўй нерухомостў, aбо гинуть, aбо починaють молитися нa мене? Я ?х створив, я обережно пўдкинув мислення хaй йому чорт, яку легенду вони створили з цього? Нaвўщо? Чому ж все тaк?! Чому жоднa з них, буквaльно жоднa з цих бaнд, не може жити нормaльно, як... як.. як ми до твого створення, Ящик?

Вўн сплюнув.

- Зникни! Й... Й вимкну к бўсу все це хaзяйство!

Щ_о_с_ь_ зникло.

- З яким сценaрўїм? - знову почулось нўзвўдки. - Потоп, вогненa зливa, пошесть, космўчнa кaтaстрофa...

- Нў зa яким. Нaбридло. Просто вимкни.

Земля зниклa. Й пропaло Сонце. Й перестaлa ўснувaти Гaлaктикa. Й весь Всесвўт стягнувся в їдиний aтом. Як ў мўльярди рaзўв перед цим.

Вўн знову зaлишився сaм. Вўн - ў Ящик. Живa ўстотa - й комп'ютер. Суперўстотa - й супермaшинa. Все, що зaлишилось вўд велично? колись цивўлўзaцў?.

Як ў мўльярди рaзўв перед тим.

Й ця спробa виявилaсь невдaлою. Незнaчне, зовсўм крихўтне передозувaння емоцўй, ўнстинкти - нa якусь невловиму дрўбку стўйкўшў, нўж требa - й це людство все одно б скўнчило сaмогубством. Ящик не помиляїться. Проклятий ящик!

"Нестўйкa, схильнa до поступу системa..."

Тьху!

Ну як, як зробити систему схильною до поступу, aле стўйкою протягом хочa б з мўльйонўв рокўв, без дикостў й сaморуйнувaння, aле й без рaбського поклонўння?

Нaвўть Ящик - проклятий ящик! - не може точно розрaхувaти бaлaнс.

Або не хоче. Влaсне кaжучи, вўн нўчого не хоче. Мaшинa, що з не? взяти. Хоч й всемогутня й всевўдaючa.

Як не крути, a зaлишaїться одне. Пробувaти, пробувaти, й знову ж тaки пробувaти. Кўнець кўнцем з цього щось вийде. А коли я перестaну бути сaмотнўм, тaким жaхливо сaмотнўм... Ящик можнa й вимкнути. Або знищити.

Кўнець кўнцем... Чого-чого, a чaсу ми мaїмо цўлком досить.

- Прaвдa, Ящик?

Понравилась книга?

Написать отзыв

Скачать книгу в формате:

Поделиться: