Іліада

526] А як домчали туди, де ліг трупом троянський підглядач, 527] Коней швидких затримав там Одіссей, богу милий, 528] А Тідеїд тоді скочив на землю й скривавлену зброю 529] В руки подав Одіссеєві й, скочивши знову на коней, 530] Хльоснув по них батогом, і вони залюбки полетіли 531] До кораблів глибодонних, – було це й самим їм до серця.

532] Нестор перший їх тупіт почув і, озвавшись, промовив:

533] «Друзі мої! О вожді і порадники війська аргеїв! 534] Схиблю чи правду скажу, а душа говорить спонукає.

535] Коней швидких тупотіння здаля моїх вух досягнуло. 536] От якби то Одіссей удвох з Діомедом могутнім 537] Коней пригнали з троянського табору однокопитих! 538] Тільки я страшно душею боюсь, щоб ці кращі з аргеїв 539] Не потерпіли біди від троян в колотнечі шаленій».

540] Мови своєї він ще не скінчив, як вони прискакали. 541] Скочили з коней на землю, і радісно всі їх вітали 542] Правих піднесенням рук і словом, як мед той, солодким.

543] Перший почав їх розпитувать Нестор, їздець староденний:

544] «Що ж, розкажи, Одіссею прославлений, гордість ахеїв, 545] Як ви цих коней забрали? Пробрались самі у троянський 546] Табір, чи бог який, з вами зустрівшися, подарував їх? 547] Страшно-бо схожі вони на осяйливе сонця проміння. 548] Маю весь час я з троянами сутички, часу не гаю 549] Марно біля кораблів, хоч старий уже з мене воїтель. 550] Але таких я там коней ніколи не бачив, не відав. 551] Подарував їх вам, думаю, хтось із богів, що зустрівся. 552] Вас-бо обох однаково любить і Зевс хмаровладний, 553] І ясноока дочка егідодержавного Зевса».

554] Відповідаючи, мовив йому Одіссей велемудрий:

555] «Несторе, сину Нелея, великая славо ахеїв! 556] Богові легко, як схоче того він, і кращих нам коней 557] Подарувати: боги-бо від нас набагато сильніші. 558] Ті ж, про які ти питаєш, мій старче, недавно прибулі 559] Коні фракіян. Вождя їх убив Діомед благородний 560] Й товаришів ще дванадцять із ним, полководців найкращих. 561] Біля човнів був тринадцятий нами убитий вивідач, 562] Той, що до табору нашого в розвідку шоломосяйний 563] Гектор послав його й інші старшини троянського війська».

564] Мовив це, й однокопитих за рів став прогонити коней 565] З радісним сміхом. Пішли з ним, радіючи, й інші ахеї. 566] А як до гожого всі добулися намету Тідіда, 567] Коней до жолоба скроєним добре з ременю повіддям 568] Там прив'язали, де й Діомедові коні стояли 569] Однокопиті й солодку, як мед, жували пшеницю, 570] А Одіссей у кормі корабельній Долонову зброю, 571] Скроплену кров'ю, сховав у належну пожертву Афіні. 572] Потім обидва вони, у хвилю морську увійшовши, 573] Піт обмивали рясний із литок, із шиї і стегон. 574] А як поринули в хвилю морську, од поту рясного 575] Тіло обмили вони і в грудях серця освіжили, 576] Ще й у купелях, обтесаних гладко, скупались обидва, 577] А, іскупавшись, оливою тіло своє намастили, 578] Й сіли обідать вони, і вино, наче мед той, солодке, 579] З повних черпали кратер, і зливання чинили Афіні.

ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА

ПОДВИГИ АГАМЕМНОНА

1] З ложа Тіфона ясного підвівшись, Еос розоперста 2] Вийшла, щоб ранішнє світло нести і безсмертним, і смертним. 3] Зевс же послав до ахейських човнів бистрохідних Еріду 4] Неподоланну, що воєн знамено рукою тримала. 5] Стала вона на чорний, місткий корабель Одіссеїв, 6] Що посередині був, що скрізь її голос доходив – 7] І до наметів Еанта, славетного Теламоніда, 8] І до Ахілла, з обох-бо країв з кораблями ставними 9] Стали вони, на свою покладаючись мужність і силу. 10] На корабель ступивши, гукнула богиня потужно 11] Й страшно, і кожному в серце ахеєві буйну вдихнула 12] Силу і хіть воювати, з ворогом битись невтомно. 13] З тої ж хвилини війна їм милішою стала здаватись, 14] Ніж до вітчизни повернення на кораблях крутобоких.

15] Гучно й Атрід закричав, закликаючи в битву аргеїв 16] Підперезатись, і сам у мідь одягнувся блискучу. 17] Спершу собі на гомілки наклав наголінники мідні, 18] Дуже красиві, срібними пряжками їх застебнувши. 19] Потім і панцир на груди свої надягнув міцнокутий, 20] Що від Кініра колись одержав як гість, у дарунок; 21] Бо аж на Кіпр до вух його чутка дійшла, що ахеї 22] На кораблях своїх мають пливти до далекої Трої. 23] Тим-то він панцир той дав, щоб зробить владареві приємність. 24] Десять на панцирі пасів було з чорно-синьої сталі, 25] З золота пасів дванадцять та двадцять іще олов'яних. 26] Змій чорно-синіх по троє обабіч тих лат аж до шиї 27] Вгору тягнулось, мов дуги веселки, що в хмарі Кроніон 28] Сам укріпляє як смертним людям знамення небесне.

29] Через плече перевісив він меч, що виблискував рясно 30] Цвяшками з золота; піхва, в яку був захований меч той, 31] Срібна уся, на золоченім пасі з рамена звисала. 32] Взяв і яскраво оздоблений щит свій, що тіло вкриває, 33] Дуже красивий, на нім було десять кругів мідносяйних, 34] А поміж ними ще двадцять опуклин було олов'яних, 35] Білих, одна ж посередині ще й з чорно-синьої сталі. 36] Зверху вінчала той щит голова страшноока Горгони 37] З поглядом лютим, Жах біля неї та Острах стояли. 38] Ремінь посріблений був над щитом, а на ньому звивався 39] Тілом тугим чорно-синій дракон, і з єдиної шиї 40] Три голови в різні боки грозливо дивились у нього. 41] Він двогребневий шолом натягнув з чотирма шишаками 42] Й кінською гривою, – страшно зверху вона коливалась. 43] В руки узяв він два списи міцні, пооббивані міддю, 44] Гострокінчасті, а мідь їх далеко до самого неба 45] Сяяла. Лунко тоді загреміли Афіна і Гера 46] Шану тому, хто у золотом славній владарив Мікені.

47] Кожен з вождів візничому дав розпорядження строге 48] Коней в належнім порядку притримати всіх біля рову, 49] І при озброєнні повнім самі уперед подалися 50] Пішки. Й гомін невчасний зчинився іще до світанку. 51] Рову вони досягли, візничих своїх обігнавши, 52] Кінні ж неспішно ішли трохи ззаду. Лихе замішання 53] Зняв поміж ними Кронід, з ефірних висот їм криваві 54] Краплі зронивши роси: голів-бо відважних багато 55] До глибочіні А'іду збирався послати Кроніон.

56] З другого боку й загони троян на узвишші рівнини 57] Лави єднали круг дужого Гектора, Полідаманта, 58] Коло Енея – в народі, як бога, його шанували, – 59] Трьох Антенора синів – Поліба і з ним Агенора 60] І наймолодшого з них Акаманта, подібного богу. 61] Гектор попереду всіх із щитом ходив рівноокруглим, 62] Наче зловісна зоря, то з-за хмар прозирне на хвилину 63] Й сяє яскраво, то знову за темну сховається хмару, – 64] Так же і Гектор: то він у передніх з'являється лавах, 65] То аж у задніх накази дає. Увесь-бо він міддю 66] Сяяв, мов блискавка батька, егідодержавного Зевса. 67] Наче женці, що з кінців протилежних назустріч рядами 68] Жнуть ячмінь чи пшеницю на ниві багатого мужа, 69] Й смугою густо за ними в снопи лягає колосся, – 70] Сходились так одні з одними лави троян і ахеїв 71] В битві шаленій, ніхто з них про пагубну втечу й не думав. 72] Голови рівно завзяті в тій січі змагались, неначе 73] Хижі вовки, вони кидались. Бачачи це, велетужна

74] Рада була лиш Еріда, що участь у битві тій брала. 75] Інші ж боги не втручались у неї й сиділи спокійно 76] Кожен в домівці своїй, – стояли збудовані гарно 77] їхні оселі на схилах скелястих ущелин Олімпу. 78] На чорнохмарного всі водночас нарікали Кроніда, 79] Що побажав бойову дарувати він славу троянам. 80] Це не тривожило батька богів. Від інших далеко, 81] Славі радіючи власній, він в гордій сидів самотині, 82] Поглядом Трою обнявши й човни крутобокі ахеїв, 83] Мідь, що яскраво виблискує, й тих, які гублять і гинуть.

84] Доки світало на сході і день розвиднявся священний, 85] Доти з обох боків сипались стріли і падали люди. 86] В час же, як в гірному виярку стане обід готувати 87] Муж-лісоруб, як уже він, дерева рубавши високі, 88] Руки наситив свої, і дух обняла йому втома, 89] Серце ж його умліває бажанням солодкої їжі, – 90] В час той відвагою повні данаї прорвали фаланги, 91] Товаришів закликаючи лунко. Вперед Агамемнон 92] Кинувся перший і вбив Біенора, керманича люду, 93] Зразу ж, а потім поклав і Ойлея, погонича коней. 94] З коней зіскочивши, сміливо вийшов цей проти Атріда. 95] Але, як кинувсь вперед, Агамемнон загостреним списом 96] В лоб йому вдарив, – не стримав шолом його з міді важкої – 97] Спис проломив і шолом, і чоло, і всередині мозок 98] З кров'ю змішав, і приборкав Ойлеєві напад завзятий.