Рубаї

72Ковтає крапельку розбурхана ріка,На землю падає пилиночка легка.А як же ти живеш? Хіба не так зникаєш,Як та дрібнесенька у вихорі мошка?73Хоч у гріхах бридких мої загрузли ноги,Я не журюсь, як той, хто жде згори підмоги.З похмілля гинучи, я знову буду питиЙ минати з милою мечеті й синагоги!74Журитись завтрашнім, о друже мій, не слід:Вважай за знахідку скороминущий світ.Ми завтра кинемо шинок цей і пристанемДо товариства тих, кому сім тисяч літ.75Хто в найтаємніше спроможний зазирнути,Той не шукає втіх і не боїться скрути:Якщо добро і зло — минущі, то байдуже,Слабим чи лікарем тобі судилось бути.76Ти був краплиною, тією, що назовніОгненні спалахи виштовхують любовні.День проживеш, а там… розвіє вітер прах твій!Тож майся весело і випивай уповні!77У мірочці вина топлю свою досаду,Побіля келиха, як багатир, засяду.З умом і вірою розлуку взявши тричі,Весілля справлю я з дочкою винограду.78Цей караван життя — предивна річ:Так мало у ньому щасливих стріч!Ей, чашнику, про судний день не думай!Лий, лий вино, бо пропадає ніч!79Весь вік про гурій пишновидих снитиму,Щодня вино — лози дарунок — питиму.Хай Бог пошле тобі покуту, кажуть…Хай шле, дарма, а я своє робитиму!80Вже сонце свій аркан метнуло ввись — і отУ келих Кай-Хосров укинув свій клейнод.Пий, не міркуючи, бо всіх пора світанняКоханки голосом зове до насолод!81Ми більш працюємо, ніж муфтій-горлодер;I в п'яних менше в нас у голові химер:Ми точим кров лози, а він людської прагне —Нехай же судить сам, хто гірший кровожер!82Ці чвари, підступи, нікчемне сум'яття…Доволі, чашнику, недоброго пиття!Доволі! Хочу я, щоб вилився на землю,Як решта з келиха, цей залишок життя!83Душа моя болить, я думаю про друга,А в друга милого на серці інша туга.Навіщо ж гойнії тепер шукати ліки,Коли вже й лікаря перемогла недуга?84Що перед чаркою імперія Ковуса,Кубадів гордий трон, ясні клейноди Туса?Зітхання вранішнє з грудей коханця кращеЗа молитви того, кого страшить спокуса.85Прожити сімдесят — і з думки викинь! ХайТобою править хміль — тут тільки п'яним рай!Аж поки з голови твоєї зроблять глечик,Ти глечика з вином із рук не випускай!86Нас переслідує Недоля навісна.Присядемо ж удвох та вип'ємо вина!Ми добре знаємо, що на прощання й крапліВоди звичайної нам не пошле вона.87Хоч землю я пройшов і в мандрах натомився,Але від того світ на краще не змінився.Я радий і тому, що на шляху важкому,Не знавши радості, я дуже й не журився.88Ти, в кого до утіх ненаситимий лас,Кому байдужий суд, що жде по смерті нас,Отямся, схаменись, поглянь навколо — бачиш,Що діє з іншими невідворотний час?89Хто все перевіряв на терезах ума,Для того жоден день не проминув дарма:Або вимолював собі прощення в Бога,Або за глек державсь руками обома.90Прийшли ми чистими — і стали ми брудними,Прийшли веселими — зробилися сумними.Гарячі сльози нам у серці запікались!Життя розвіявши, тепер у прах лягли ми.91Любов — це сонечко, що всесвіт огріває,Любов — чудесний птах, що в квітнику співає.Її не знає той, хто плаче солов'єм,Вона в душі того, хто мовчки умирає.92В той день, як чистого я не найду вина,I в ліках чую я отруту. ПомічнаВід смутку вічного волога пурпурова.Із нею п'яному й отрута не страшна!93На цій землі іще ніхто не змігДійти до квітів, не сколовши ніг.Щоб доторкнутись кучерів красуні,На тисячу зубців розбився ріг.94Не знаю, де Господь узяв заживок мій:В раю безгрішному чи, може, в пропасній?Вино, вродливицю та пісню серед поляДай нам готівкою, а раєм сам здобрій!95Сказав я: «В рот вина й краплини не візьму!Вино — це кров лози, я ж кров не п'ю — й томуЗрікаюся». Спитав мене мудрець: «Не дуриш?»«О ні, це тільки жарт!» — я відповів йому.