Страница 55 из 58
– Доброго ранку, Крістофере Робіне,– промовив він, відштовхуючи Паця та Крихітку Ру.
Умостившись на СОВУШНИК, Іа спитав:
– Ми тут самі?
– Самі,– сказав Крістофер Робін, подумки усміхаючись.
– Мені сказали – крилата чутка долетіла й до мого Закутку Лісу, що якась Особа нібито шукає собі дім. Цей дім для неї я вже знайшов!
– Молодець! – приязно сказав Кролик.
Іа покосився на нього через плече і знов обернувся до Крістофера Робіна.
– Щось утрутилося в нашу розмову,– голосно прошепотів Іа.– Однак не будемо зважати. Словом, якщо ти, Крістофере Робіне, хочеш, то ходімо зі мною, і я тобі дещо покажу.
Крістофер Робін скочив на ноги:
– Ходімо, Пуше! – сказав він.
– Ходімо, Тигро! – гукнув Крихітка Ру.
– Може, й ми... підемо, Сово? – спитав Кролик.
Іа заперечливо помахав їм ногою:
– Ми з Крістофером Робіном ідемо на прогулянку,– сказав він.– На прогулянку , а не на товчок! Якщо він хоче взяти із собою Пуха та Паця – я вітаю таке товариство, але ж треба, щоб ми могли вільно Дихати!
– Гаразд, чудово! – сказав Кролик, радіючи, що йому випадає нагода як слід покомандувати.– А ми тим часом і далі будемо вивантажувати речі. Гей, Тигро, де мотузка? Сово, що там таке?
Сова, яка лише тепер побачила, що її нова адреса із СОВУШНИКА перетворилася на МАЗАНИНУ, суворо кахикнула в бік Іа, але нічого не сказала, тож ослик поплентався за своїми друзями, несучи на собі значну частину СОВУШНИКА.
Невдовзі усі троє вже наближалися до хатки, що її знайшов Іа-Іа. Але ще до того, як вони підійшли до неї, Паць став підштовхувати ліктем Пуха, а Пух – Паця, й обидва казали один одному: "Це вона." – "Не може бути!" – "А я тобі кажу – вона!"
І коли друзі підступили до хатки впритул, то виявилося, що це справді вона .
– Ось! – гордо мовив Іа-Іа, зупиняючись перед порогом Пацевої хатки. – І дім, і табличка з написом, і все таке інше!
– Гай-гай! – вигукнув Крістофер Робін, не знаючи, що робити – сміятися чи плакати.
– Ось найпідхожіше житло для Сови. Як ти гадаєш, маленький Пацику?
І тоді Паць зробив Шляхетну Справу. Він зробив її наче в якомусь дивному сні, пригадуючи всі ті чудесні слова, що їх уклав Пух у Хвалебну Пісню.
– Еге, це найпідхожіше житло для Сови,– сказав він великодушно.– Я сподіваюся, що Сова буде в цій хатці дуже щаслива! – І Паць двічі ковтнув слинку, адже він і сам був у цій хатці дуже щасливий.
– А яка твоя думка, Крістофере Робіне? – спитав Іа-Іа з тривогою в голосі, відчуваючи, що тут щось не так.
Крістоферові Робіну треба було спершу з'ясувати одне питання, і він думав, як це краще зробити.
– Ну,– сказав він нарешті,– це дуже гарна хатка і, якщо Совиний замок звалило вітром, то мусить же вона кудись переїхати? Га, Пацю? Що б ти зробив, якби твою хатку звалило вітром?
Та перш ніж Паць устиг придумати відповідь, замість нього відповів Пух:
– Він переїхав би до мене і жив зі мною,– сказав Пух.– Правда, Пацю?
Паць міцно потис йому лапу.
– Дякую тобі, Пуше! – сказав він.– З великою радістю!