Нірвана, або Also Sprach Zarathustra

Йоги

Дiйовi особи

Пiонер Серьожа , йог.

Василь Петрович, йог.

Борiс Глєбович, друг Василя Петровича, йог.

Лазарь Германович, кандидат в йоги.

Зульфiя, хатня робiтниця.

Карпо Герасимович, гамасєк.

Дiя вiдбувається в квартирi Василя Петровича.

Кiмната Василя Петровича зроблена з мореного дуба. В нiй красиво розташованi гарнiтури з червоного дерева. Посерединi стирчить рояль „Беккер“. На ньому лежать ананаси. Василь Петрович i Борис Глєбович стоять посеред комнати на головi. Трохи далi, на гарному арабському пуфiку в позi „лотос“ сидить пiонер Серьожа i ковтає бiнта. Всi вони без штанiв. Тривала тиша, пiд час якої чути ковтки пiонера Серьожи.

Василь Петрович (стоячи на головi, до Серьожи). Скiльки?

Серьожа. Пiвтора метри.

Василь Петрович. Ще двадцять сантиметрiв проковтни, Серьожа, i на согоднi досить.

Борiс Глєбович (стоячи на головi). Василь Петрович, де ананаси брав?

Василь Петрович (стоячи на головi). Де брав, там нема.

Серьожа. Я вже проковтнув, Василь Петрович, що тепер робить?

Василь Петрович. Тепер сиди.

Серьожа сидить, Василь Петрович i Борiс Глєюович стоять на головi.

Борiс Глєбович. У мене вже в головi свербить.

Дверi вiдчиняються i входить Лазарь Германович.

Лазарь Германович (стучить во вiдчинених дверях). Тук-тук-тук, можнi до вас?

Василь Петрович. А, Лазарь Германович. Заходь, не соромься.

Лазарь Германович. Менi казали, що у вас тут, як у Африцi. Йоги, ананаси, таке iнше.

Нервово регоче i потирає руки.

Василь Петрович (прицмокує язиком). Уци-ци-ци, а що ще буде, Лазарь Германович! Он лишень знiмайте штани i iдiть до Серьожи, вiн вам покаже.

Лазарь Германович слухняно виконує накази Василя Петровича.

Серьожа (з бiнтом у ротi). Перш за все, шановний, станте рака, йога любить прану.

Борiс Глєбович i Василь Петрович (регочуть, стоячи на головах). Авжеж, авжеж.

Входить Зульфия з мiтлою в руках i заходиться прибирати кiмнату. Вона чимось незадоволена.

Зульфия. Знов ця хурда-мурда.

Борiс Глєбович (до Василя Петровича, пошепки). Василь Петрович, а ну лишень давай з Зульфiї паранджу здеремо.

Василь Петрович (зухвало). Нехай носить. Азiя!

Обидва регочуть. Весь цей час Лазарь Германович марно намагається стати рака.

Василь Петрович. Харош, Лазарь Германович, прана вся через жопу вилiзе.

Борiс Глєбович. Га-га-га-га (регоче) .

Серьожа. Василь Петрович, Борiс Глєбович, покажiть йому, бо я вже невзмозi, я ж iще хлопчик.

Борiс Глєбович, Василь Петрович, пiонер Серьожа стають рака, вишикувавшись у шеренгу, сраками до дверей.

Василь Петрович (до Зульфiї). Зульфiя, ти теж вставай.

Зульфiя кида метлу i теж стає рака. Всi стоять мовчки. Тiки Борiс Глєбович регоче.

Василь Петрович. Мовчи. Хай прана iде.

Всi стоять раком. Дверi вiдчиняються i входить Карпо Герасимович — гамасєк. Вiн бачить на полу жопи, а на роялi ананаси.

Карпо Герасимович. Ха. Оце й тобi i на!

Карпо Герасимович бере ананас i починає його їсти. Потiм спльовує шкарлупки i знiмає штани.

Лазарь Германович (боягузливо). Ха, а чули, а десь щось грюкнуло.

Василь Петрович. То, мабуть, прана прийшла.

Завiса.