Страница 47 из 47
— Але ти це бачив, — докумекав Бікс. — Ну ж бо, випиймо! Відчуваю, що від хвилювання от-от знепритомнію!
— Так, бачив, — провадив я далі, ігноруючи його ремарку. — І Фред розкопав для мене всі подробиці справи Джейкобі. Меррівезер, приватний детектив, якого я найняв, вибовкав Корріданові, що біля котеджу в Лейкемі бачили чорно-жовтий «бентлі». Я з’ясував, що авто належить Корріданові. Він зметикував, що йому слід спекатися «бентлі», і продав його чоловікові на ім’я Пітер Френч. Так сталося, що я навідав Френча і побачив авто. Корріданові стало про це відомо. Він змусив Нетту переконати мене, що Френч і був убивцею Медж Кеннітт, і це їй майже вдалося.
Ставало надто гаряче для Коррідана. Він вирішив вивезти награбоване з країни. Тут я міг стати у пригоді, а Нетта була тією особою, котра мала реалізувати його задум. Коррідан із Бредлі знову посварилися. Інспектор сказав йому, що Нетта жива і що вона вивезе награбовані коштовності в Америку. Бредлі це не сподобалося, але Коррідан надто багато знав, щоб йому суперечити. Коштовності передали Нетті, й вона почала обробляти мене. Я підіграв їм, забравши персні у Бредлі, а тоді начебто дав себе переконати у версії стосовно смерті Литтлджонса. Коул робив вигляд, що шантажує мене; я ж удавав, що змушений у паніці полишити країну.
— Гадаю, що кінець уже близько, — сказала Крістал, зітхнувши з полегшенням.
— Так, — підтвердив я. — Я переконав Гаррі розіграти комедію, запевнивши Нетту, що нема нічого простішого, ніж полетіти з ним в Америку.
— І я впорався зі своєю роллю блискуче, — Бікс аж сяяв від гордощів.
— Я виклав О’Мейлі усі факти, і він затримав Коула та влаштував пастку для Коррідана. На жаль, Коррідан дізнався про арешт Коула і збагнув, що щось пішло не так. Він потрапив у помешкання Медж саме в той момент, коли ми з Неттою вже вирушали до аеропорту. Гадаю, він мав намір вбити мене і змусити Нетту переконати Бікса допровадити її з Корріданом у Штати.
— Наче б я на це погодився! — презирливо озвався Бікс.
— Так чи інакше, інспектор О’Мейлі, сидячи на кухні, все чув, і Коррідан у пастку таки потрапив, — завершив я свою розповідь. — Буду вельми здивований, якщо тих двох не повісять.
— Ти хочеш сказати, що додумався до всього цього сам? — запитала Крістал, дивлячись на мене з неприхованим захватом. — Я так пишаюся тобою, любий! Ніколи б про тебе такого не подумала!
— Ну годі вже, годі! — сказав я, роблячи знак офіціантові. — Ходімо звідси. Якщо вам, хлопці, нічим зайнятися — розважтеся якось удвох, а Крістал має намір розважити мене одного.
— Дай-но мені п’ять хвилин, серденько! — сказала вона, зриваючись на ноги. — Я лише припудрю носик — і буду до твоїх послуг!
Коли вона нас полишила, Ульман глянув на годинник і також підвівся.
— Мені слід терміново усе записати, — сказав він. — Побудьте якийсь час удвох. Попрощайтесь за мене із міс Ґудвін, гаразд? Бувайте — і дякую за подробиці!
Бікс спробував було податися за ним, але я притримав його за руку.
— Послухай-но, негіднику, — сказав я, — залишайся у мене на очах. Хочу, щоб ти був тут, аж поки Крістал не повернеться, а тоді спокійнісінько собі злиняєш.
— А що змушує тебе думати, що вона хоче провести час саме з тобою, дурню? — поцікавився Бікс. — Присягаюсь, вона їстиме з моїх рук, щойно пробуде зі мною хоча б дві хвилини!
— Для тебе буде новиною дізнатися, що вона не з таких дівчат, — із гідністю відповів я. — До того ж вона їсть із тарілки, а не з рук, і якщо ти розпочнеш щось, що мені не сподобається, то це буде сигнал для мене розпочати бойові дії.
Отак ми й сиділи, витріщаючись один на одного з пів години, аж поки нам обом не стало ніяково.
— Цікаво, що робить вона так довго, — озвавсь я, дивлячись на двері жіночої вбиральні. — Не може ж вона так довго пудрити носик!
В очах Бікса я запримітив тривогу.
— Не думаєш же ти, що той мерзотник...
Я скочив на ноги і рвонув у хол готелю, Бікс — за мною услід. Крістал ніде не було видно. Я підійшов до портьє і запитав, чи не бачив він її.
— Міс Ґодвін полишила готель із двадцять хвилин тому, сер, — відповів той, — у товаристві містера Ульмана. Здається, я ще розчув, як містер Ульман каже їй щось про вирізки з газет.
— А я готовий був показати їй свої татуювання! — аж застогнав Бікс.
Я поплескав його по плечу.
— Її полонили Ульманові мішки під очима та сльозлива розповідь про маму, — гірко зронив я. — Ця дівиця геть розпусна.
— Мені такі подобаються, а тобі? — сказав Бікс, підводячи мене до бару.
— Мені також, — змушений був визнати я.