Страница 5 из 6
Але слава Богу, є друзі,
Але дякувати Богу, є друзі!
І завдадуть такого удару,
Поки не пізно!
І ось три тиранозаври, що йшли спереду, раптом розвернулися і накинулися один на одного. І стали рвати кігтями міцну, сіру в коричневу цятку шкіру. Сайкли злетіли з монстрів і забилися у нападі. На них почали наступати інші тиранозаври, і реально давали, ламаючи кістки та перемелюючи м'ясо повалених прибульців.
Адала відзначила зітхнувши:
- Це жахливо!
Хлопчик воїн з рудим волоссям заспівав:
- Війна життя робить жахливим,
А смерть гідною та прекрасною!
Ось знову Едік щось покрутив у кубику- рубику . І знову вже інші тиранозаври кидалися один на одного і кусалися. Заодно й скидали сайклів . Ті пробували стріляти у відповідь. Але їхній вогонь був не надто ефективним проти таких монстрів.
Діти весело заспівали:
Даремно противник вважає,
Що може нас хоробрих зламати.
Хто сміливий, той у бою нападає -
Ворогів будемо люто бити!
Але в даному випадку вороги сайкли винищували і стріляли, якраз один в одного. І їх давили тиранозаври. І пішла така ось катавасія. І кров динозаврів була зелена та синя, а сайклів помаранчева. Ось у одного злетів шолом. І стала видна дуже гидка пика, щоправда, віддалено нагадує людську. Але в татуюваннях, з моторошними тваринами.
Адала пискнула:
- Так, ці тварюки не дуже приємні, і такі дорослі!
Едік впевнено відповів:
- Ось я ніколи, сподіваюся, не стану дорослим, і тим більше старим! Є спосіб і для нашої команди не дорослішати, принаймні тілом!
Діти хором проспівали:
Дорослі, звичайно, дурні,
Бороду ростити розуму не треба.
Нам же голитися, дітям, не з руки,
Бути безсмертним вічна нагорода!
Ось артилерія замку стала бити по своїх військах, і робила це з колосальною люттю.
Несподівано, на стінах з'явилися гармати важчі, і почали викидати презенти, що рвалися, наче мініатюрні атомні бомби, і навіть піднімалися характерні гриби!
Адала заспівала з тривогою:
Ядерна війна, ядерна війна,
Ти сила геєнна, така жахлива,
Людям, повір, не потрібна!
Едік кивнув, у нього була модна, світла, трохи золотиста стрижка. Дуже милий хлопчик, який міг би цілком зі своєю миловидною, ангельською мордочкою зніматися в рекламних роликах. До речі, він і знімався за інших обставин та пригод.
А навколо все диміло, і вгору підносилися струмені диму.
Дівчинка-воїн запитала у Едіка:
- А як ми братимемо цю фортецю? Мовчки, чи що?
Хлопчик-геній відповів із усмішкою:
- Не зовсім! Скоріше, навпаки, зі звуком!
Хлопчик-воїн із виколотим на щоці орлом, здивувався:
- Яким звуком? Може, ультразвуком?
Едік заперечив:
- Ні! Ми застосуємо гіперзвук! Це, я думаю, вам сподобається.
Юні воїни розсміялися і видали:
Замочіть у лайці сайкла ,
І вбийте вовкулака...
Підкрутили міцно гайки,
І загавкав собака!
Але знову ворота замку відчинилися, вже вкотре. І з них поповз механічний удав, причому колосальних розмірів. А його паща більше, ніж у кашалота. І зуби, наче величезні свердла, крутяться і дзижчать, і в повітрі іскриться.
Ось це черговий монстр кібернетики.
Адала відзначила, облизнувши язичком свої червоні губи:
- Ось цього я не очікувала, отак сюрприз!
Діти-воїни у захваті, і навіть заспівали з ентузіазмом:
Уявляєте, яке становище,
Все що справдиться, відомо нам заздалегідь.
І до чого тоді сумніви, хвилювання,
Все на світі передбачить розклад!
А ми кидаємо бурям виклик,
Від чого і чому?
Жити у світі без сюрпризів,
Неможливо нікому!
Нехай удачі, невдачі.