Страница 2 из 2
Перша зустріч
Сьогодні настала мить нашої першої зустрічі. Служниці одягли мене у рожеве вишукане плаття, на моїй шиї блистіло родинне кольє. Всі були готові до зустрічі. І ось настала довго очікувана мить і у залу заходить мій майбутній чоловік. Анна говорила правду він і справді вродливий і розкішно одягнений.
- Леді Катерино! Ви прекрасніша, ніж на портреті!
- Портрети рідко відповідають реальності! відповіла я Джону.
- Сідайте за стіл! сказав батько
Бенкет здавався довгим, незважаючи на те, що ми обговорювали весілля. Я думала вийти прогулятися, але у цю ж мить в зал зайшла дівчина невисокого росту, гарно одягнена і виявилася дуже культурною.
-Леді Катерино! Це Маргарет від сьогодні вона буде вашою служницею, вона розповість вам про традиції та звичаї моєї сім’ї. Ви можете довіряти її!
- Але у мене вже є служниці! Навіщо ще одна?
- Я не вважаю, що ще одна служниця буде зайвою!
- Звісно, якщо ви наполягаєте?
- Так наполягаю!
Бенкет підходив кінцю! Джон став до нього підійшла Маргарет і вручила скриньку. Він відкрив її і витягнув з неї сережки, вони були розкішні достойні королівської сім’ї.
-Прийміть мій дар, леді Катерино! Він вручив коробку Маргарииті і поцілував мені руку. Я усміхнулась, щоб не виглядати такою нещасною. Джон покинув наш дім і я відправилась у свої покої. Маргарита занесла скриньку і вийшла. Я не помітила як поринула У глибокий сон.
З самого ранку падав свіжий квітневий дощ і я дивилася у вікно. В той же момент у покої ввійшла Маргарет, ми обмінялися побажаннями і вона пояснила звичаї і традиції сім’ї мого майбутнього чоловіка. Довгі розмови змучили мене, але не зважаючи на це я уважно її слухала. Після довгих настанов, мене дивувало чому вона жодного разу не сказала про першу наречену Джона, адже від подруги Анни я не дізналася про кінець її життя. Я наважилася сказати і запитала в Маргарити:
- Ти знаєш чому померла Ізабелла?
- Ізабелла..?
- Я впевнена ти знаєш про неї дуже добре, тому запитаю чому померла Ізабелла?
- Вона… Ви справді хочете це чути?
- Говорила…
Я жорстоко врізала Маргариті, вона почала розповідати про таке, що навіть не могла уявити. Від жаху почутого я вибігла з дому і в той же момент зустріла Анну вона прийшла привітати мене з весіллям і записатися як я.
- Анна, ходи зі мною!
Ми пішли у наше потаємне містечко, галявину в весняному лісі. Анна дивувалася чого ми туди ідемо, але жодного слова чи запитання мені не поставила. Ми доїли до страшного пенька і присіли. Я довго мовчала, але тишу перервала подруга.
- Катерино, чому ми тут?
- Я дізналася про страшну долю його дружини Ізабелли?
-Від кого?
- Від його слуг! Говорять, що свою першу дружині він взяв силою зразу після викидня і вона стекла кровʼю.
- Прошу допоможи Мені!
- Я не можу тобі нічим допомогти, твоя доля вирішена скорився і живи дальше і не слухай слуг на кораблі вони не були, тому звідки їм знати
P.S. Эта книга находится в процессе написания, и для того, чтобы быть в курсе публикаций новых глав, рекомендуем добавить книгу в свою библиотеку либо подписаться на Автора.
Спасибо.