Страница 33 из 56
Кумівство в хорошому сенсі цього слова
Зрозуміліша причина виникнення кооперативного розмноження — допомога особинам своєї генетичної лінії. Це або прямі потомки, або кровні родичі «по матері» — брати, сестри, племінники.
Пам’ятаєте синиць-ремезів, які запросто отримують звання українських «Найгірших батьків року», бо самці й самки змагаються одне з одним, хто перший залишить гніздо й партнера? Родичі наших ремезів, ремези південні (Anthoscopus minutus), що мешкають у Південній Африці і теж мають гніздо-«рукавичку», — їхня абсолютна протилежність. Ремези південні вірні одне одному, разом будують гніздо від даху до входу, спільно піклуються про дітей і не розлучаються. За сезон у них є два виводки в одному гнізді, і діти з першого допомагають батькам піклуватися про менших братів і сестер з другого виводка155. Справжня сімейна ідилія як вона є, чи не так?
У птахів є й так звана ситуативна допомога. Згадаймо синицю довгохвосту, маленьку кульку з пер із довгим хвостом, дуже складним гніздом і чітким розподілом територій. Зазвичай ці птахи розмножуються у традиційних сім’ях, але невдаха, який не зміг зайняти ділянки та привабити самку, може стати помічником при гнізді близьких родичів156. Звісно, це станеться ближче до кінця гніздового періоду, коли всі шанси на створення власної родини в цьому сезоні вже вичерпано. Самці синиць довгохвостих — невеликі любителі тривалих подорожей. Молоді особини розселяються від батьківського гнізда в середньому на 400 метрів, тож не дивно, що на одній ділянці мешкає цілий клан, а всі птахи — одне одному рідні. У таких умовах часто знайдеться самець-безхатько, якому не вистачило місця під гніздо і залишився тільки варіант податися в найми до своїх.
Що мені завжди подобалося у тваринному світі? Яку драму людського життя не візьми — тут завжди знайдеться цікавий відповідник. Пам’ятаєте, як у поемі Тараса Шевченка «Наймичка» жінка все життя піклувалася про сина, якого підкинула бездітній родині, криючись від нього під личиною найманої служниці? А тепер познайомимося з одним з найкрасивіших птахів української фауни, демонічним ворогом українських бджолярів — бджолоїдкою. Насправді цей птах харчується здебільшого осами, шершнями, кониками та джмелями (див. посилання). Мешкають бджолоїдки колоніями в норах, які риють у піщаних урвищах. Цих яскравих мелодійних птахів можна побачити і в околицях Києва.
У 16–30 % сімей бджолоїдок зазвичай є помічники, які допомагають вигодовувати малечу. Це особи, які повернулися до рідної «родової» колонії із зимівлі, загніздилися, але зазнали невдачі у спробі розмножитися157. Спеціальні генетичні дослідження показали, що помічники є родичами одному з членів пари. Але є пікантний момент. Не всі діти виявилися рідними «чоловіку» в парі. У таких випадках помічник-«наймичка», якщо він не був рідним батьком чи родичем матері, найімовірніше, був родичем тому самому невідомому коханцю й наглядав за його потомством158.
Гуманітарна допомога братнім народам
Отже, як бачимо, багато видів практикують допомогу в домашніх турботах чужим чи рідним представникам свого виду. Значно рідкісніше явище — міжвидове вигодовування, коли представник якогось виду вигодовує пташенят іншого виду (див. посилання). На теренах Європи благодійність і волонтерство спостерігаємо у звичайнісіньких видів горобиних птахів: синиць великої та блакитної, повзика, волового очка (Troglodytes troglodytes), дрозда чорного, вільшанки, горобця хатнього й шпака. Відомий випадок, коли дрізд чорний вигодовував пташеня галки, а на просторах мережі можна знайти відео, де вільшанка годує пташеня плиски білої (Motacilla alba). У Сполучених Штатах Америки описано випадок, коли горобець хатній захопив гніздовий ящик сіалії (Sialia sialis) з трьома яйцями і в подальшому вигодовував усіх трьох її дітей. Також відома ситуація, коли родина ластівок-білозорок річкових (Tachicineta bicolor) дозволяла молодому горобцю хатньому годувати своїх пташенят, тимчасом як дорослих горобців переслідувала та відганяла. Разом у світі зафіксовано 65 видів птахів — міжвидових «усиновлювачів», і 71 вид — «усиновлених»159.
Навіщо птахи це роблять? Таке може відбуватися через низку різних причин. Наприклад, як у випадку горобця та сіалії, кладка спочатку була захоплена разом із дуплом або гніздовим ящиком іншим, агресивнішим видом. Синиця велика також може захопити домівку блакитної, відкласти свої яйця в уже існуючу кладку, а потім вигодувати своїх і «блакитних» пташенят разом.
Допомагають вигодовувати і птахи, які втратили свою кладку чи виводок. Окрім того, якщо два дупла чи гнізда двох різних видів опиняються поруч, крики голодних пташенят обох видів можуть виявитися для обох пар достатнім стимулом, аби перехресно годувати не тільки своїх дітей, а й сусідніх.
Пташенята-сироти, у яких загинули обоє чи один з батьків, голодними криками можуть залучити пару іншого виду до місії порятунку. Відомий випадок, коли самець вільшанки вдало вигодував виводок дрозда чорного, який утратив обох батьків, але такі історії дуже рідкісні.
Яка можлива еволюційна роль такого волонтерства — невідомо. Є припущення, що сезонні гормональні стимули викликають цю поведінку автоматично, якщо птаху не пощастило втратити партнера чи власну кладку. Також молоді недосвідчені птахи можуть таким чином тренуватися й «прокачувати» батьківську поведінку. Загалом вважається, що міжвидове вигодовування — це радше побічний ефект загального добору на родинну турботу, від якого не так уже й багато втрат.
Благодійність і добро — це не щось вигідне. Інколи ти просто не можеш вчинити інакше.
Одностатеві сім’ї у птахів — у чому сенс?
«Якщо наріжний камінь для родини у птахів — це діти й відтворення, то як бути з таким явищем, як гомосексуальність?» — спитає уважний читач. Цікаві приклади одностатевих пар різних видів пінгвінів (Spheniscidae) відомі в зоопарках Британії, Штатів і Німеччини. Ці хлопці, звісно, не могли народити власних дітей, але прекрасно турбувалися про яйця, які їм віддавали на усиновлення працівники зоопарків, і старанно вирощували пташенят, які з них вилупилися160.
У природі різні типи гомосексуальної поведінки демонструють представники 130 видів птахів. Ця поведінка включає демонстрації й шлюбні залицяння до представників однієї статі, вручення подарунків, парування та можливе подальше формування постійних сімейних пар. Для деяких видів одностатеві стосунки — це просто щось типу експериментів у підлітковому віці, які закінчуються формуванням традиційної родини. В інших видів усе серйозно і триває щонайменше декілька років.
У низки мартинів великих та альбатросів у колоніях просто не вистачає чоловіків — підвищена смертність й інші чинники призводять до домінування самок. Наприклад, в альбатроса гавайського, або ж лайсанського (Phoebastria immutabilis), у деяких популяціях до 30 % самок створюють лесбійські пари. Серед пар геїв найбільш відома гуска сіра (Anser anser). У неї таких пар буває від 12 до 20 %. А от у султанки (Porphyrio porphyrio) доволі популярні обидва типи гомосексуальних стосунків.
Ретельно проаналізувавши 93 різні види птахів, яким притаманна гомосексуальна поведінка, вчені з’ясували, що 38 % можуть формувати лесбійські пари, а от пари геїв — аж 82 %. Це звучить, як поганий стереотип, але виявилося, що гейська поведінка найчастіше трапляється серед тих видів птахів, що в якийсь момент життя схильні утворювати суто чоловічі компанії — токи, «чоловічі клуби» тощо. Десь ми це вже чули, чи не так? І саме ці види практикують велику кількість парувань з різними самками, не турбуючись при цьому подальшою долею нащадків.
Те саме стосується й жінок. У тих видів, де самка вкладає багато часу й зусиль у вигодовування та охорону дітей, одностатеві стосунки — рідкість. Водночас у видів, які менше заморочуються з дітьми, спостерігається більший відсоток лесбійських пар і взаємодій.