Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 31 из 56

Нечасто людство ставить над собою такі мас­штабні експерименти. На щастя, політики й су­спільство доволі швидко схаменулися, і співвідношення статей наразі потроху вирівнялося. А цілі орди соціологів, антропологів та економістів, нетерпляче потираючи руки, кинулися досліджувати, яким чином на суспільство вплинула велика кількість «зайвих» чоловіків репродуктивного віку. Озвучувалися побоювання, що такий зсув призведе до зростання збройних конфліктів, розгулу криміналу, збільшення кількості банд і незаконних формувань, трафікінгу й проституції. У прогнозах у цей страхітливий перелік чомусь затесався «гомосексуалізм». Звісно, геїв більше не стало, а от збільшення кількості викрадення, продажу та залучення до проституції жінок у деяких країнах учені справді пов’язали з попереднім зсувом статей141. Дослідження також довели, що у шести азійських країнах, де широко практикували вибір дітей на користь хлопчиків, дуже зріс рівень сімейного й партнерського насилля та зґвалтувань142.

А от дослідження в Китаї засвідчили, що ці «зай­ві» чоловіки передусім страждають від депресії й низької самооцінки та дуже-дуже нещасливі. Можливо, вони, за наявності такої культурної опції, з радістю погодилися б ділити одну жінку-­захисницю й турбуватися про її дітей.

Африканські зозулі та відносність сімейних цінностей

У­се-таки найчастіше вкладає у дітей більше самка, аніж «чоловік». Якщо дітей виводить у люди тільки один з батьків, то у 9 % видів птахів це буде самка, і лише в 1 % — самець. Такі цифри свідчать, що загалом діти птахів — це радше жіноча справа. Невже самого лише зсуву статей достатньо, аби перекрутити стандартний розподіл родинних ролей, що є такими звичними і для птахів, і для людини?

Погляньмо на двох дуже близьких родичів — два види зозуль, що мешкають в Африці. Коукал білобровий (Centropus superciliosus) і коукал чорний, або африканський (C. grillii), належать до одного роду. Вони не підкладають яйця до чужих гнізд, як це роблять наші зозулі, а виховують дітей самостійно. Обидва види мешкають у надзвичайно подібних умовах, є сусідами у схожих біотопах, мають однакові терміни інкубації яєць, їхню кількість, схожі темпи росту пташенят. Але їхня сімейна вдача абсолютно протилежна. Коукал білобровий — традиціоналіст. У нього про дітей пік­луються обоє батьків. Самка коукала білобрового більша за самця на 13 %, і співвідношення статей у них майже однакове. А от у коукала чорного самка — власниця території та гарему з трьох-п’яти самців, які турбуються про потомство, поки вона захищає територію. Самка більша за самця на 70 %. Співвідношення статей тут зсунуто — на кожну «жінку» припадає 2,5 «чоловіка». Яким чином у двох таких близьких видів розвинулося абсолютно різне розуміння того, що таке «нормальна родина»?

Долини річок у Танзанії, де мешкають обидва види коукалів, затоплюються в сезон дощів і утворюють ідеальну «їдальню» на будь-який смак. Жаб, ящірок, різних комах і риби тут дуже багато, але коли починається посуха, долини перетворюються на непривітну пустелю. Коукал чорний, на відміну від білобрового, — мігруючий, і тому починає розмножуватися пізніше. Це веде до стислішого часового періоду, коли кормів досить для вигодовування пташенят, отож щільність цього виду й конкуренція за території значно більша. Крім того, висока щільність приваблює хижаків. Отже, умови коукала чорного такі, що хтось має давати відсіч суперникам і хижакам, так би мовити, full time, і не дивно, що це виявилася більша за розміром стать. Сприятливі природні умови в сезон дощів надали достатню кількість їжі, аби один з батьків повністю забезпечив виводок. А далі самки змогли залучати на свої охоронювані території інших самців, формувати гареми і вже жорстко конкурувати за них, поки «слабка стать» носиться з кормом для дітей. Конкуренція й хижацтво при цьому збільшували смертність серед цих «амазонок», аж поки співвідношення статей не зсунулося остаточно.

Отже, невеликої різниці в розмірах виявилося достатньо, аби природний добір сформував позитивний зворотний зв’язок між розмірами, зсувом співвідношення статей і природними умовами у випадку коукала чорного. Схоже, що подібна історія відбулася і у випадку жіночого гарему трупіала Монтесуми. А от коукал білобровий плекає традиційну родину не з християнських чеснот, а тому, що в нього просто не вистачає можливостей і сили добору, аби теж завести гареми, батьків-­одинаків та іншу «сімейну альтернативу»143.

Це доволі невтішний висновок. Ми знаємо багато сімей, де про дітей турбується винятково той з батьків, який менше заробляє, і зазвичай це жінка. А в чоловіка завжди є виправдання: він тяжко працює, приносить гроші в дім — «відганяє хижаків і захищає територію», мовою коукалів чорних. Якщо він не займається дітьми й навіть заведе якийсь гарем, суспільство поставиться до цього з розумінням — «може собі дозволити». Неприємно думати, що купа людей поводиться більш-менш пристойно тільки тому, що просто не може собі дозволити альтернативи. На щастя, люди — не коукали. Те, що у птахів визначає природний добір, у нас — елементарна порядність.



Традиції та порядок… А також безлад

Доволі складно сказати, що таке традиційна українська родина. Хтось уявляє «садок вишневий коло хати» і велику родину з бабусями, дідусями, тітками, дядьками, племінницями і так далі. Хтось розуміє під цим стандартну нуклеарну сім’ю: мама, тато, діти.

Я особисто обожнюю нудні цифри й покладаюся у своєму розумінні на них. Якщо ви їх ненавидите — просто пропустіть цей і наступний абзаци. Цифри про українську родину розповідають нам ось що. У 2019 році частка домогосподарств з дітьми у нас складала 37,9 %, водночас без дітей — 62,1 %. З тих домогосподарств, які не мають дітей, більшість — це непрацездатні особи й пенсіонери, але 37,4 % — це працездатні люди дітородного віку. Більшість сімей, де є діти, мають тільки одну дитину, а 20,3 % таких домогосподарств — це неповні сім’ї, де діти не мають одного чи обох батьків. У 95 % випадків відсутній батько144.

А ось матеріали перепису населення у 1979, 1989 і 2001 роках, того самого «старого», далекого від сучасних цифрових реалій. Тут можна побачити, як зменшується відсоток нуклеарних родин з дітьми чи без них, зате зростає відсоток «розширених родин», коли дорослі діти беруть шлюб і залишаються жити разом з батьками145. До 2007 року постійно зростав також відсоток дітей — соціальних сиріт.

Якщо з нашої хаотичної та небагатої країни полинути за океан, картинка буде трохи інша. Американські дослідження засвідчують, що стабільна нуклеарна родина типу «Жили довго й щасливо, народили дітей і померли в один день» в умовах сучасного американського життя — це дуже дорога іграшка для багатих. Станом на 2005 рік з обома батьками проживали 85 % дітей вищого та середнього класу, і тільки 30 % дітей — у робочих родинах. Тренери, няні, психотерапевти, репетитори, лікарі — усі ці люди виконують функції, які до 1970-х грали сусіди, друзі й родичі. А саме: доглядають, навчають, соціалізують дітей і знімають навантаження з батьків. Змінилося й уявлення про те, для чого взагалі потрібна сім’я. Якщо в Америці 1950–1960-х у сім’ї головними вважалися діти, то в подальшому це перетворилося на певну форму самореалізації двох чи більше дорослих людей. Не дивно, що у 2017 році половина дорослих американців були несімейними146.

Птахи, як і будь-які тварини, — не люди. Вони створюють сім’ю з метою розмноження й відтворення. Вісімдесят один відсоток усіх видів птахів турбується про потомство у складі традиційної двобатьківської сім’ї, 10 % — це одинаки, а от 9 % — великі родини з помічниками й родичами, часто типу «розширеної» патріархальної сім’ї, як у родині Кайдашів чи в типовій американській родині ХІХ століття.

Погляньмо на очеретянок — велику групу коловодних птахів з найрізноманітнішими типами родин. Наші птахи — очеретянки велика й лучна (Acrocephalus schoenobaenus), які мешкають на багатих поживою терито­ріях, — заводять собі гареми. Деякі інші українські види очеретянок — ставкова (Acrocephalus scirpaceus), садова (Acrocephalus dumetorum), чагарникова (Acrocephalus palustris) — створюють традиційну нуклеарну сім’ю. А ті, які живуть і розмножуються на проблемних територіях чи в умовах нестачі гніздових ділянок, потребують допомоги з потомством і можуть заводити собі штат помічників.