Пташина історія: скандали, інтриги і мистецтво виживання

Такою є доля московських міських огарів. А що ж наші, українські, птахи? Більша частина популяції наразі залишилася в окупованому Криму. Друге за розмірами цілковито дике угруповання — на Сході України, можливо, припинило існування в результаті воєнних дій під час російсько-­української війни. Місця перебування опинилися якраз на лінії фронту. Станично-­Луганський риб­госп — одне з місць гніздування — було повніс­тю знищено обстрілами, околиці заміновано. Хто­зна, що тепер з огарями східної української популя­ції і чи повернуться вони колись додому.

Гнізда: від елітних до бюджетних

Тварини — непогані будівельники та ремісники. Вони створюють житло, намети, укриття, інструменти, пастки й загати. Для цього вони мають володіти певними навичками та правильно обирати відповідні матеріали. Серед усіх тварин саме птахи демонструють приголомшливі вміння, технології й різноманіття в побудові найважливішої речі — власної родинної хати, тобто гнізда.

Доволі довго, приблизно сто років, серед учених панувала думка, що гніздобудівна поведінка птахів — це інстинкт, і нічого крім нього. Спостерігаючи природну схильність деяких націй, наприклад, українців до хато- та майданобудування, справді можна вдатися в антропоцентризм та оману такого штибу. Але насправді у птахів здатність певним чином пристосовувати й організовувати простір для святої справи — захисту своїх рідних — це дивовижний коктейль генів, пам’яті, навчання та досвіду77. І в цьому сенсі ми й справді химерно схожі.

Гніздобудування — справа недешева. Птахи не просто витрачають багато енергії, вони також збувають дорогоцінний час. Цікавий північний мешканець наших соснових лісів, синиця чубата (Lophophanes cristatus), видзьобує нішу під гніздо у гнилій деревині мертвих дерев і пеньків. У парі цим займається переважно самка, але якщо самець у гарній фізичній формі, він активно допомагає. У такому випадку яйцевідкладання відбувається на п’ять днів раніше, і це неабияк підвищує подальші шанси на виживання для дітей. Час для птахів дуже важливий. Ось чому так багато птахів воліють зекономити — гніздують у дуплах, займають чужі кубла, активно крадуть одне в одного гніздовий матеріал, використовують одне гніздо декілька років поспіль.

Головна функція гнізда — це захист, перед­усім від погодних умов і хижаків. Особливо багато гнізд гине від хижаків у тропіках, але й у наших краях на пташину сім’ю чигає безліч небезпек. У небі чатують крилаті розорителі гнізд — ворони сірі (Corvus cornix), сойки (Garrulus glandarius), сороки (Pica pica). На землі полюють коти, щури та куниці. Різні види птахів мають надзвичайно точно регулювати висоту розміщення гнізда, враховуючи звички своїх ворогів. Наприклад, у «сумного» дрозда наших парків (чорного) завеликі гнізда й такі, що розташовані зависоко, будуть розорені швидше. Ще важливішим є захист від вітру, холоду, спеки й інших погодних умов, залежно від того, де мешкає птах — у тропіках чи пустелі, в Арктиці чи саванні. Постійно балансуючий еволюційний компроміс між витратами на гніздо та його функціональністю серед різних видів у різних куточках земної кулі породив шалене різноманіття пташиних архітектурних форм.

Птахи риють нори, будують плоти, ліплять з глини, бруду та власної слини житло на землі та хатинки на різних поверхнях, плетуть комунальні «будинки» на сотню родин та навіть створюють «інкубатори» з величезних куп гною та компосту. Але більшість людей, почувши вислів «пташине гніздо», уявляють невеличку напівкруглу чашечку з трави й гілочок. Насправді нам знайомі вигляд і форма гнізд не більш ніж 75 % відомих видів птахів, і з них близько 60 % — це горобині птахи. Саме їм належить той самий архетип пташиного гнізда — затишна округла оселя, схожа на зіставлені в жменьку долоні. Але насправді ця форма еволюційно пізня. Предки всіх горобиних птахів будували закриту хатинку з дахом. «Першогніздо» такої форми будувати було довго й складно, але воно забезпечувало надійний захист від негоди й хижаків. Його різноманітні варіанти досі можемо спостерігати серед великої кількості наших видів — ремезів, ластівок, синиць довгохвостих або вівчариків. А от більш спрощене гніздо-­чашечка, не таке захищене, але простіше в побудові, виникало пізніше й незалежно чотири рази протягом усієї еволюційної історії птахів78.

Невже казка про трьох поросят бреше, і в еволюційній гонитві з вовком не завжди виграє най­обережніше та найпрацьовитіше порося з кам’яною хатою?

Чинник хижаків і захисту від них украй важливий у деяких групах дрібних птахів. Учені довели, що в маленьких пташок тімелій дах над типовим гніздом-­чашечкою з’явився під час еволюційного переходу від гніздування на деревах до оселі на землі, там, де виводку загрожує найбільша небезпека79. А в наших звичайних сорок щільний «дах» з гілок над великою міцною конструкцією гнізда виконує ще й іншу функцію.

Що занадто, то не здраво

Велике й кругле гніздо подружжя сорок будує разом, але самець не лише носить найважчі гілки, а й також цементує знизу чашу будівлі за допомогою глини та бруду. Сороки вважають, що не тільки стіни, а й міцний «дах» — це ознака справжнього чоловіка. Оцінюючи розмір будови й «даху» самка приймає важливе рішення: скільки дітей і якого розміру вона готова подарувати своєму обранцю в умовах, якщо перше житло може бути розорене хижаком і доведеться відбудовуватися та витрачати сили і здоров’я на другу кладку80.

Хтось скаже, що це меркантильність, та сороки можуть заперечити, що таким є відповідальне батьківство. І з натяком укажуть на своїх сусідів у коловодних ландшафтах, ще одних любителів будувати непрості закриті оселі — ремезів.

Вишукане гніздо-­«рукавичка» маленьких си­ни­чок-­ремезів вражає. Самець витрачає на побудову складної закритої конструкції з вербового чи тополевого пуху близько двохсот годин, це приблизно три-чотири тижні гніздового сезону. Самки тим часом оцінюють зовнішність самця й гніздо81. Більші гнізда мають у їхніх очах перевагу, адже вони кращі з погляду теплоізоляції та захисту кладки. Якщо самець і гніздо сподобалися, самка доплітає до гнізда вхід-трубу — «великого пальця» рукавички — і займається внутрішнім оздобленням. Гніздо, сплетене на самому кінчику тонкої гілочки, увесь час гойдається від вітру, тому, щоб яйця не побилися, усередині має бути багато пуху. Такі подружні роботи тривають один-два тижні. Якщо не вдалося спокусити жодної дами, деякі фанатики гніздобудування доточують гнізда самотужки. Інші в такому випадку кидають його, але тільки аби одразу почати будувати поруч нове.

Поки пара добудовує гніздо, сусіди запросто можуть навідатися і вкрасти будівельний матеріал зі стін недобудови. Кожен самець ремеза розривається між двома завданнями — охороною гнізда від крадіїв та охороною самки від залицяльників — він, як і ми, пам’ятає про позашлюбних дітей82.

Ремези — геніальні будівельники, але при цьому нікудишні батьки. Здається, що весь їхній запал і вдача вкладається у гніздо. При появі в кладці першого яйця самці, у половині випадків, поводяться не надто гарно — залишають самку і починають будувати неподалік ще одне гніздо з надією привабити наступну наречену. Але самки теж не є взірцями матерів-­героїнь: 17 % кидають самця, гніздо та яйця першими. Деякі примудряються розподілити нормальну кладку у шість-сім яєць між двома-­трьома чоловіками та їхніми гніздами. Часто залишають гніздо і летять собі будуватися й розмножуватися деінде обоє батьків, і таких випадків дезертирства може бути до 30–40 %83. Просто диво, як ремези взагалі ще не вимерли з такою фіксацією на житлі і недбалим ставленням до потомства.

Технології та інновації

Пташине гніздо — це і проста ямка в піску для куликів чи крячків, і двометрова конструкція колективного житла для африканських ткачиків, і малесенький, захований у траві десь на узліссі біля Києва наметик крихітного вівчарика-­ковалика (Phylloscopus collybita). Технологічні прориви в будівельному світі птахів — штука цікава й маловивчена. Не просто форма, а й матеріали, що застосовують птахи, грають велику роль.