Блуд

… це з Ольчиних історій. Як вона колись була на Кавказі і там познайомилася з грузином. Коли грузин роздягнувся, то залишив галстук на голому тілі. Такий довгий-предовгий галстук на шиї, а на галстуку — пальми. Грузина звали Джаба. Й тільки тоді вона почала розуміти, чому з цього Джаби посміювалися його знайомі друзі-грузини, коли вони вдвох сиділи з Олькою в ресторані. Знайомі грузини напідпитку підходили до їхнього столика, захоплено дивилися на Ольку, цокали язиками і всі питали у Джаби: «Ти сьогодні у своєму коронному галстуку?» Він розтягував рот до вух і казав: «Так, я сьогодні надів коронний галстук». І всі задоволено сміялися, й Олька сміялася, хоча вона навіть не здогадувалася, чому вона сміється. Але коли Джаба в кімнаті вночі зостався в самому лише галстуку на голій шиї, вона ще нічого не знала про його коронний галстук… А потім проснулась Олька в темряві, бо хтось сварився в кімнаті. Спершу не могла зрозуміти, де вона опинилася й хто це свариться. Далі згадала про ресторан, про Джабу і впізнала його гортанний голос, це він сварився. А може, й не він? Бо знайомий голос сварився не на когось, а таки на Джабу. Може, то хтось інший сварився на нього? Ні, Джаба сварився на Джабу. Ольці аж у голові замакітрилося, не могла зрозуміти, що відбувається. Придивилася крадькома — її грузин сидів на дивані і, смикаючи галстук на шиї, кінцем галстука щось бив унизу, на дивані, в себе поміж ногами. Приказував: «Ох ти сучий син Джаба, сучий син. Ти напився коньяку та хванчкари і спиш, як сучий син. І чого ти ледачий, навіть коли біля тебе така красива дівчина, як Олька? Ти тільки раз погостював у неї — і вже звалився спати мертвим сном? Та в такої красивої дівчини треба гостювати всю ніч, а потім день, а потім ще ніч — і не думати про сон. Ану, вставай, кому сказав?! Кому сказав, Джаба! Ти вже мені добре набрид. Скільки я можу тебе годувати шашликами та виноградом, поїти коньяком та хванчкарою, а ти мене так підводиш. Ти ображаєш таку красиву дівчину, як Олька, а вона приїхала до тебе з самого Києва, з берегів голубого Дніпра. Ти повинен дбати про високу честь грузинського народу, всього Кавказу, так, усього Кавказу, а ти егоїст. Ану, вставай Джаба, ти ж молодець, коли захочеш, тож будь молодцем. Бо я буду тебе бити, поки ти встанеш. О, злякався, встаєш? Молодець, Джаба, встав, а тепер іди до красуні, вона прийме тебе всім своїм серцем». І коли він перестав бити галстуком, і коли прийшов до Ольки, то вона нарешті зрозуміла, кого він бив галстуком і засміялася: «Джаба, молодець у тебе твій Джаба, давай я поцілую твого Джабу за те, що він у тебе такий молодець, Джабо, і не бий його більше галстуком, бо це принижує честь усього грузинського народу і Ельбрусу — найвищої вершини Кавказу!»

… Маргаритка розказувала про Корнілова, оператора, на кіностудії що працював разом з її Анчаровим. Тільки де збиралася якась компанія, то вже після третьої-четвертої чарки цей оператор починав незмінно розказувати про статеве життя у мух. Усі дивувалися: яке може бути статеве життя у мух, невже і в мух є протилежні статі? Виявляється, є, Корнілов сідав на свого улюбленого коника й гаття-вйо, розказував про статеве життя у мух. Він був дуже красивий, з бородою, інтелігентний, у пенсне, його мама була мало не дворянкою, якийсь дід був мало не бароном. То Маргаритці розказувала її подружка Віта: Корнілов запрошував її до себе в кооперативну квартиру на Русанівці. Горілка, вино, кава. На столі недбало розкидані порнографічні журнали — з усіх країн світу, бо в нього брат плаває на кораблях далекого плавання, то понавозив. І відеомагнітофон. Увімкнув якусь імпортну порнуху, а сам розказує про статеве життя мух. Розважає. Бо нічого більше не любить розказувати, як про статеве життя мух. А Віта не муха, в неї своє статеве життя. Думає, що то Корнілов навмисне її розпалює, готує, а її ж і готувати не треба, вона завжди розпалена. Бачить, що він не пристає до неї, то вона сама давай приставати до нього. Аж поки сама силоміць роздягнула його. Та він навіть образився на неї, закричав: «Я ні про що таке не думав, ану, одягайся, ану, забирайся!» Ні, ти чув коли-небудь про таке? А Маргаритка не чула, і я не чула. Садист і мазохіст. Коли ти вже привів додому дівчину, коли поїш вином і кавою, показуєш порнографічні журнали і всяку імпортну порнуху по відеомагнітофону, коли ти вже дівчину довів до такого збудження, що вона сама тебе починає роздягати, бо ти ж мужчина, то чого ти їй кричиш: «Я ні про що таке не думав?» А хто за тебе думатиме? Кому потрібне твоє статеве життя у мух? Та ще й дівчину виганяєш, наче вона сама прийшла до тебе, а не ти її запросив. То Віта йому видала. Вона видала: «Я думала, що ти справді Корнілов! А який ти Корнілов? Ти ніякий не Корнілов. Я всім розкажу, що ти ніякий не Корнілов».

… рідна моя жінка, чого ти так пильно дивишся на мене? Так, наче бачиш на моєму лобі ті роги, які ти колись так щедро ставила мені. Еге, була ти колись щедра в молодості, але в старості стала скупа: щоб добро не пропадало, то всі роги, які наставила мені, ти, стерво, пустила на пантокрин.

… ще недавно оця всім відома мотрона працювала в міністерстві освіти, вже пішла на пенсію, бавить онуків. Це тепер здається, коли дивишся на неї, що вона завжди була стара, але це ж неправда, була колись вона молода й жила в студентському гуртожитку по вулиці Жертв Революції. Нема тепер ні цього студентського гуртожитку, ні вулиці Жертв Революції, — та ні, вулиця зосталася, тільки тепер називається по-іншому. І жила майбутня мотрона в кімнаті разом з іншими дівчатами, й прийшов якось до неї тоді ще молодий хлопець, але в майбутньому (це майбутнє тепер- от якраз настало) великий знавець криміналістики та юриспруденції, защепнув двері кімнати на клямку, й коли вона злякано закричала до нього, щоб не підступав близько, сказав їй похмуро: «Не кричи, Тамаро. Ти ж Вовці дала? — дала, ти ж Борисові дала? — дала, ти ж Богданові дала? — дала, всім дала, то чого ти кричиш, дай і мені».

… мій Федір усе життя мені вірний. Я не знаю, щоб коли-небудь він був мені невірний, а може, я чогось не знаю? Скажете, Федір — дурний? Скажете, а чим ти, Фросю, така гарна та славна, що він як припав колись у молодості до твоєї криниці, то й не відірветься ніяк? Скажете, спрагу можна задовольнити з будь-якої криниці, та й чи найглибша твоя криниця, та й чи найсмачніша твоя водиця! Еге, всяке набалакати можна, але факт залишається фактом: навіть коли Федір у відрядженні, у від'їзді, то однаково не пригощався з чужої криниці, а журився за моєю. І все допитувався у мене, чому я завжди дружу з такими негарними жінками. Хоч на яких різних роботах я робила, хоч з якими подругами дружила, а він усіх їх запам'ятав і всіх по пальцях може перелічити. Колись Жанна з овочевої бази — негарна, але заміжня, двоє дітей. Діна з кулінарії— страшненька, але замужем, двоє дітей. Тетяна Михайлівна з дитячої бібліотеки — негарна, заміжня, троє дітей. Тетяна Григорівна з кінотеатру — негарна, ревнивий чоловік, аж четверо дітей, бо так чоловік ревнував, що завжди при дітях тримав, при пелюшках. Усі замужем, усі з дітьми. Федір як бачив котрусь мою подругу, то йому аж зуби ломило, кривився. А торік трапилося з ним, такого ще ніколи не було. Ми вдвох з чоловіком спимо — посварилися чи не посварилися, а в ліжко разом, це ще мене покійна матінка так навчила, що в ліжку помиритеся, коли до ліжка посварилися, й святу правду казали покійниця, земля їй пухом. Федір усю ніч прогладив мене по голові, по волоссю, а в мене ж густе волосся. Погладить — і засне, проснеться — й погладить. Погладить — і засне. У нас дата якась у ту ніч була, весільна, одним словом, то він усе хотів відзначити в ліжку цю дату достойно — й не зміг. Проснусь я вранці, а в мене волосся з лоба задерто назад, злиплося, ковтун ковтуном, а Федір темніший ночі, не дивиться в мій бік. А ввечері я привела з нашої роботи гостю, свою товаришку Марію Гордіївну, що мій, як побачив, і рота роззявив, бо така вона мила та славна й не нарадується, що в гостях у нас гарна-прегарна жінка. І я не нарадується, що чоловік не нарадуюся, що красиву подругу привела прямо додому. Бо я вже після минулої ночі знала, що він мені не зрадить, залишиться вірний, то хай хоч потішиться на жіночу вроду, що не всі мої подруги — тільки крокодили. А чого я вибирала собі таких подруг? Теж за порадою моєї покійної матінки, земля їй пухом. Бо вона вчила ніколи не товаришувати з вродливою подругою, а тільки з негарною, бо скільки в тебе вродливих подруг — стільки, вважай, у твого чоловіка інших жінок, крім тебе. Бо кожна твоя вродлива подруга, то, вважай, друга, третя, четверта, п'ята, шоста, сьома жінка у твого чоловіка, крім тебе. То хіба тобі треба розладу в сім'ї, вчила моя покійна матінка, то нікого й не приводь красивих, а самих негарних, бо я, каже, була колись молода й дурна, мала красивих товаришок на свою голову, то хоч ти повчися на моїх помилках, хоч поживи в мирі-злагоді. Й таки пожила в мирі-злагоді, це правда. А тепер дружу з Марією Гордіївною, тепер можна, бо тепер ми з Федором теж лягаємо вдвох у одне ліжко, дуже звикли, не відвикнемо, він погладить мене по голові — й засне, проенсться — погладить, погладить — засне, а на ранок у мене тільки збивається з волосся ковтун на моїй голові, а більше нічого, то я спокійна.