Страница 5 из 77
РОЗДІЛ 3
Час спливав.
С'юзан чекала.
Чим сильніше С'юзан чекала, тим сильніше не дзвонив дверний дзвінок. І телефон.
С’юзан подивилася на годинник. Вона подумала, що зараз уже приблизно той час, коли вона має повне право сердитися. Вона, звісно, вже й так сердилася, але то було, так би мовити, за її внутрішнім годинником. А тепер уже час було сердитися навіть за його годинником, бо навіть зважаючи на дорожні затори, нещасні випадки та на його неуважність і схильність до тяганини минуло вже півгодини з найпізнішого (за його словами) часу його появи, до якого їй треба було зібратися.
Вона спробувала похвилюватися через те, що з ним могло трапитися щось жахливе, але не змогла в це повірити. З ним ніколи не траплялося нічого жахливого, хоча в неї й почали з'являтися думки, що було б непогано, якщо б трапилося. Якщо незабаром з ним не трапиться нічого жахливого, вона це сама влаштує. Це була приємна думка.
С’юзан незадоволено сіла в крісло та подивилася телевізійні новини. Новини змушували її сердитися. Вона схопила пульт дистанційного управління й подивилася трохи щось на іншому каналі. Вона не знала, що то було, але та програма змушувала її сердитися. Може, їй зателефонувати? Нехай її холера візьме, якщо вона збирається телефонувати! А що як у той самий момент, коли вона телефонуватиме, він зателефонує їй і не додзвониться?
Вона відмовлялася вірити в те, що навіть подумала про таке.
Де ж він, в дідька, подівся? Кого взагалі цікавить де він? Не її — це точно. Тричі поспіль він це зробив. Тричі поспіль — достатньо.
Вона ще раз сердито переключила канал. Там була програма про комп'ютери та нові розробки в галузі того, що можна робити з комп'ютерами та музикою.
Досить уже цього. Справді досить. Вона розуміла, що лише кілька секунд тому вже казала, що вже досить, але тепер уже було по-справжньому й остаточно досить.
Вона скочила на ноги, підійшла до телефону й сердито схопила щоденник. Швидко погортавши його, вона набрала номер.
— Алло, Майкле? Так, це С'юзан. С'юзан Вей. Ти казав, щоб я зателефонувала тобі сьогодні, якщо буду вільна, а я сказала, що радше лежатиму в канаві мертва, пам'ятаєш? Я несподівано виявила, що я вільна; абсолютно, повністю й остаточно вільна, а пристойної канави поблизу немає. Моя тобі порада — роби свій хід, поки маєш шанс. За півгодини я буду в клубі «Танджір».
Вона взула туфлі, наділа пальто, потім затрималася, бо згадала, що сьогодні четвер і треба вставити в автовідповідач нову касету. Через дві хвилини вона вже виходила з дому.
Коли телефон зрештою задзвонив, автовідповідач мило повідомив, що С'юзан Вей наразі не може підійти до телефону, але якщо той, хто дзвонить, залишить їй повідомлення, і вона перетелефонує якнайшвидше. Можливо.