Страница 24 из 25
Попереду височіло найвищу будівлю в губернії - Храм імператора. Це була висока багатокупольна споруда. Куполи були найрізноманітніших форм і кольорів, які сяяли яскраво. Усередині святилища знаходився гіперплазмовий реактор, тому коли ставало темно, то висвічувалася колосальна голограма з виглядом храму або виступаючого космічного "суперцезаря". Минувши центральний храм великого імператора. Вони вилетіли надвір Вадкорозу. Ось і її палац - розкішний, величезний, просто приголомшливий уяву, висотою майже кілометр. Манера будівлі дуже схожа на давньосхідний стиль, тільки розмальовка занадто строката, багатобарвна, зі світловими гірляндами та фонтанами, що б'ють із куполів. А зверху голограма у вигляді блискучої заграви, в якій можна розрізнити контури зорельоту, що розколюється. Біля входу кілька роботів-охоронців, дюжина поліцейських тубільців (суміш прямоходячих котів з пишними норками). Начальник охорони палацу стелзан-офіцер привітно посміхнувся, простягнувши широку долоню.
- А ти, синку, молодець! Справжній воїн Великого Стелзанату. Попроси нашу пані, вона доб'ється, і ти станеш солдатом, а якщо відзначишся, то отримаєш громадянство і будеш разом з нами управляти Всесвітом.
Венер зненацька суворим голосом перервала офіцера.
- Не лізь у чужі справи! Ви, армійці, прямо скажемо, у безтурботний час задарма поглинаєте протеїн, тоді як ми, екорозвідка, завжди працюємо на батьківщину. Можливе мирне існування між світами, але ніколи між економіками.
І знову привітно посміхнувшись, погладила Лева по мускулистій засмаглій спині, пом'яла сильними пальцями, з гострими нігтями, пружні груди. М'язи тверді, серце б'ється рівно.
- Яка в тебе гладка шкіра, немов Самадорова мушля.
Коли вони увійшли в розкішну краплену дорогоцінними каміннями залу, Венер уже не могла впоратися з собою. Скинувши одяг, вона накинулася на хлопця. Її розкішні, як бутони червоних троянд, грудей набрякли і спокусливо манили. Стрункі золотисто-бронзові ноги схрестились у спокусливому русі. Вона була худшою і сухішою, ніж більшість жінок великої імперії, і при цьому гарячою в ліжку. Ераскандер теж був не по роках сильним. Йому також, якщо зізнатися, страшенно хотілося поєднатися...
Лев відчув себе вітрильною яхтою, що рветься повним ходом вперед, і потрапила в шторм. Вітер міцнішає, переходячи в шалений ураган, і по всьому могутньому юному тілу, наче цунамі, пролітають хвилі шаленої пристрасті. Причому кожен новий поштовх породжує ще потужніший землетрус, вал наростає, а кожної клітині тіла хіба що обдає дорогоцінними бризками щастя прибій казкового блаженства. Кілька годин юнак і жінка кохали, переживши цілий каскад почуттів. Коли вони, наситившись і знесилені, лежали на пишному килимі, їм було на диво приємно. Численні різнокольорові дзеркала під різними кутами освітлювали простору, як гарний стадіон, зал. Коли закохані люто блаженствували, сплітаючи свої блискучі полірованою бронзою тіла, дзеркала з усіх точок і діапазонів відбивали хвилеподібні рухи. Зіркова Афродіта з хтивим стоном повернулася, її обличчя випромінювало щастя, мозолисті руки гладіатора-хлопчика масажували її точену ніжку, гладили між довгими витонченими пальчиками, лоскотали рожеву п'яточку, потім піднімалися до розкішних стегон. Венер пурхаючи в хмарах задоволення, з натхненням сказала:
- Незрівнянно! Ти просто чарівник! Мені ніколи і ні з ким не було так добре. Ти такий сильний і ніжний, а наші чоловіки не такі, як людина.
Лев також цілком щиро відповів. Після чергового пристрасного поцілунку Венер у груди, від чого юне, сильне серце забилося сильніше, пристрасть у загартованій плоті прокинулася з новою силою. У відповідь хлопець притягнув її за плечі до себе, язиком лизнув рубіновий бутончик соска, що зривається від хвилювання голосом тихо промовив:
- Знаєш і ти не така, як жінки Великого Стелзаната, у тобі стільки ніжності та доброти, нагадуєш казкову принцесу, і тебе хочеться врятувати. Вибач за прохання, але я хочу передати на Землю гравіограму, щоб мої батьки не хвилювалися. Все-таки ми в іншій галактиці, на дистанції в сотні тисяч світлових циклів років.
Войовниця комерційної розвідки дуже хотіла віддячити чудовому хлопчиськові несправедливо пригнобленої раси, тому вона радісно вигукнула:
- Прекрасно! Я маю сильну радіостанцію з індивідуальним кодом, привілей губернаторів. Передавай що хочеш, а я тобі допоможу. Тільки за це завтра ми знову кохаємося...
Лев буквально розквіт у посмішці.
- Якщо так, я згоден. Ти просто богиня Венера.
- Хто? - Стелзана зобразила на обличчі здивування, хоч порівняння з божеством їй було приємно.
- Це богиня кохання та щастя на нашій планеті. - Просто і легко відповів Ераскандер і мимоволі опустив очі.
- Квазарний вираз! Я колись приляжу на вашу планету. А ти поспішай, надто довга відсутність небезпечна для тебе. - Венер зненацька охолола, сама досить грубо підняла юнака за плече, навіть трохи відірвавши його від підлоги.
- Квазарне? Це від слова "квазар"? Напевно, це найбільша зірка у Всесвіті, а я ще такий маленький, - грайливо, ніби не помічаючи грубості, вимовив Ераскандер.
- Не треба, Лев! Мене влаштовують усі твої розміри! - Стелзанка посміхнулася сильніше, ще раз жадібно поцілувала своїми медовими вустами в оксамитові губи коханого, і зітхнувши від жалю відпустила, хлопця.
Ераскандеру було трохи ніяково, він не знав, хто його справжні батьки, а збрехати вже начебто коханій жінці, якось підло. Навіть якщо вона і воїн Пурпурного сузір'я, імперією у своїй жорстокості та безпринципності затьмарила всіх своїх попередників у всесвіті. Не витрачаючи час на подальші порожні суперечки, юнак впевнено та швидко відправив гравіаграму. Це було досить просто, нескладний набір кнопок. Потім у супроводі своєї нової супутниці повернувся до літального апарату. По дорозі назад все здавалося величним і повітряним. Численні асамблеї дивовижних будівель переливались радісним світлом, заняття любов'ю надали яскравості фарбам та свіжості враженням.
***
У палаті на нього чекав цілий величезний кущ розкішних квітів з дурманним запахом і живими пелюстками, що тремтіли. А також дивно шикарний стіл з екзотичними, навіть за мірками зіркової імперії, наїдками. Тубільний санітар тепер так низько кланявся, що своїми довгими з блискучою шерстю вухами торкався пластикової підлоги. А суворий ескулап якось недобре підморгнув: