Страница 18 из 25
Володимир Тигров насилу утримував штурмовий автомат-кулемет. На його обличчі текли струмки поту. Лише побоювання вбити свого маршала стримувало юнака від спокуси негайно відкрити вогонь.
- Відпусти президента, погань!
Велімара засміялася, але цього разу голосніше і страшніше.
- Ні, я не дурна, щоб відпустити свій щит. А якщо ти такий розумний, то сам кинеш зброю. Хоробрий хлопчику, ти не побоявся один проникнути в цей підземний бункер. Такі воїни нам потрібні. У людей тобі все одно нічого робити, адже ти вбив кілька людей, нехай нікчемних, але належать твоєму вигляду. Що округлив очі, я бачила це у новинах. - сказала, ще неприємніше скалячись Велімара, помітивши здивування хлопчика. - Ти став ворогом для своїх землян на цій планеті. Ти - їхній ворог! А ми цінуємо таких рішучих бійців, як ти. Ми включимо тебе до складу тубільної поліції.
- Ні, я не зраджу своєї Батьківщини, навіть якщо потім мене розстріляють! Хто не втрачає Батьківщину, той ніколи не втратить життя!
Тигров буквально прокричав цей в іншій не настільки трагічній обстановці, мабуть, іншим пашлякам, що здалися, смішним пафос. Руки зволікали, він відчував, що скоро випустить зброю. Поліканов помітив це і вирішив допомогти.
- Не бійся, тебе ніхто не розстріляє. Я, Президент Росії, повідомлю, що це була самооборона. Ти все правильно зробив, давно треба було розібратися зі шкільними бандитами та місцевими мафіозними кланами. А за те, що ти знищив наркобарона Гадюку-Китайчика, я нагороджую тебе орденом "Мужність".
Хлопчик важко задихав, його руки та ноги тремтіли від напруження. Ще трохи - і жахлива машина руйнування вислизне з тремтячих спітнілих пальців.
Ліра зрозуміла це і зробила крок на зустріч.
- Ну, давай, малюку, акуратно опусти зброю.
Юнак не став чекати, поки "Ведмідь" вислизне з рук, і, ледь не впавши, натиснув кнопку пуску. Черги вдарили з ствола, що обертається. Трасуючі кулі розрізали повітря, але були відкинуті, натрапивши на прозору стіну.
- Ти запізнився! Молодці, хлопці, встигли закрити мене полем.
Хлопця тут же схопили.
- Не вбивайте його. Доставте на наш зореліт! - наказала самка-генерал. Зіниці зоряної відьми стали бездонними, як чорна діра.
Хлопчина, зірвавши з нього залишки одягу, і зруйнувавши ударом ребра, так що з-за рота вилетів потік крові, запхали в броньовану коробку, спеціально зроблену для особливо небезпечних військовополонених.
Обличчя Ліри засяяло. Вона, вискалившись, вп'ялася пекучими очима в побите обличчя російського маршала.
- Я б тебе просто з'їла. Ти програв, ти маєш це визнати. Ти довго і болісно вмиратимеш у клітці нашого зоопарку, спостерігаючи за тим, як залишки твого вигляду стануть меншими за тварин, нікчемнішими за худоби. Я ж стану королевою вашої жалюгідної галактики, а ви все скинетесь в пекло антипростору!
- Ні, цього не буде! Це ти, космічна фурія, програла і за кілька секунд помреш. - Поліканов гикнув на останньому слові, з його зламаних кісток капала кров.
- Ти блефуєш, примате! - Ліра розтягла губи в неприродно широкій, немов у Буратіно посмішці і злегка струснула маршала, через що розтрощені кістки ще дужче вп'ялися в рване м'ясо. - Я вилікую тебе, зробивши особистим рабом, будеш нас пестити. - Погляд фурії став ще більш важким, чоловік-невільник іграшка в руках, якого вони змусять виконувати всі свої спотворені сексуальні фантазії, як це здорово.
- Ні! Ми маємо анігіляційний заряд! - Маршал ледь не знепритомнів від болю.
- Вся ваша кібернетика мертва щеня! - Велімара кинула на Поліканова поблажливо-зневажливий погляд.
- Так, мертва, але можна підірвати, запустивши програму вручну!
***
Російський воїн смерті не боїться!
Злий рок на полі бою не лякає!
З ворогом за Русь святу битиметься.
І навіть, вмираючи, переможе!
Дуже яскравий спалах перервав слова Президента Росії Геннадія Поліканова. Найпотужніша і найруйнівніша зброя з коли-небудь зробленого людством спрацювала. Гігатони бісівської енергії вирвалися на волю, поглинувши і людей іноземних загарбників, що вторглися. Вибухова хвиля вдарила в черево супротивника, що приземлився зореліта. Цього разу зореліт не був прикритий потужним силовим полем (через прагнення до економії енергії було включено лише мінімальне за силою захисне випромінювання). Хвилі антиматерії, що вирвалися, легко прошили слабкий захист і розкидали зореліт на оплавлені уламки. Частина анігіляційних бомб, що були в утробі, встигла детонувати - і спалахнуло ще кілька яскравих спалахів. Щоправда, при детонації заряди діють в ослабленому варіанті, що трохи скоротило і так величезна кількість жертв. А термокваркова зброя за своїм принципом дії така, що надзвичайно стійка до будь-яких зовнішніх впливів. Така ракета не вибухне, навіть у палаючій термоядерній геєнні сонячного черева.
Генерал Генгір Вовк побачив дію заряду під час зачистки арфіканського континенту. Ліра наказала стерти негроїдну расу з лиця планети як саму неповноцінну. Проти арфіканців застосували супергаз "Долерома-99". Швидко сім разів швидше за швидкість звуку, цей токсин, розповзаючись по поверхні, швидко завершив зачистку місцевості, щоб потім безслідно зникнути, розклавшись на безпечні елементи.
Звістка про смерть Ліри Велимари викликала складні почуття. З одного боку, ця примхлива зоряна гарпія всім набридла, замучила своїми примхами. З іншого боку, втрата цілого зорельоту класу крейсер-флагман могла бути визнана надмірною при завоюванні відносно слаборозвиненої планети, та ще й без наказу з центру.
Крамар Розірвіров, зловтішно скалячись, прошипів.
- Мабуть, у паралельному всесвіті Ліру не чекає підвищення у званні. Навряд великий імператор буде задоволений! Треба терміново щось зробити. Насамперед, добити залишки людства та приховати сліди злочину.