Страница 11 из 46
-Ні-ні, я зовсім не збираюся, не смію лізти до Вас душу без Вашої волі, просто… Просто бачу, що Вам потрібна допомога. Просто людина, котра буде поряд, нічого не вимагаючи натомість.- Лілея намагалася бути якомога уважнішою та співчутливішою, а в її розумній голівці вимальовувалася досить непогана, нова комбінація. Комбінація того, як можна розумно та спритно поєднати, як-то кажуть, приємне з корисним. Володарський в тому стані, в котрому він знаходиться зараз– не бетонна стіна, котрою він завжди намагався здаватися в очах підлеглих, конкурентів або клієнтів, а простий, банальний дитячий різнокольоровий пластилін. Пластилін, з котрого, маючи вдосталь бажання та фантазії, можна виліпити все, що твоя душа забажає. Хоча, напевно, на даний час було б правильнішим сказати, що зараз цей пластилін був лише одних тонів– сіро-чорних, однак, тепер, за лічені хвилини Лілея вже мала зовсім інший план, котрий аж ніяк не заважав попередньому і навіть більше того– досить непогано та гармонійно його доповнював. Дівчина ледве стримала переможну та самовдоволену посмішку, розуміючи, що вона зараз буде не до ситуації.
-Ні. Ні. Я в порядку. В повному.- пробелькотів Артем, дивлячись десь повз свою співрозмовницю, хоч і розумів, що зараз його слова звучать аж ніяк не переконливо.
-Ви так себе до нервового виснаження доведете. Не можна так.- продовжувала грати турботливу сестру милосердя Лілея і навіть починала вірити сама собі, а від цього у неї починали просинатися нові ідеї та сили.- Нервові клітини не відновлюються і їх потрібно берегти. Особливо Вам, у Вашій ситуації!
-Якраз навпаки– в моїй ситуації, здається, це якраз і неможливо.- сумно посміхнувся Артем, дивлячись в одну точку, однак, Лілея була не з тих, хто так просто здається.
-Вам потрібно відновити життєві сили, котрі ще ой як Вам знадобляться! І для цього я знаю один рецепт!- діяла навмання юна комбінаторка, хоч їй і досить подобалося те, що правила гри встановлює саме вона.- Я знаю рецепт одного чудового трав’яного чаю, котрий відкрили світу тибетські лами.
-Тибетські лами?- сумно посміхнувся Артем.
-Саме так!- погодилася Лілея.- Хоч чай і не вирішить всіх проблем, однак, тонізує і поверне життєві сили, що Вам зараз просто необхідно!
-Дякую, звичайно, за турботу, однак, справді, це зайве!- Артем намагався відмовлятися, однак, настирна дівчина стояла на своєму: