Страница 47 из 62
Віка ще хвилину просиділа, здивовано дивлячись на мене, тоді почала сміятися.
Як…ти прокинувся?.. Зі мною все гаразд, не дивлячись на те, що нас оттут наказала закрити Ролель. Я просто люблю сидіти на твердому. І ще раз: як так ти взяв і прокинувся після пари тижнів нетями?! З ким ти говориш? Найтоне, як ти встав?! – перебуваючи в шоці, закидала мене питаннями фея.
Мене із світу снів витягнула така ж фея, як ти. Чекай, я пролежав кілька тижнів?! – стільки подій пропустити! І все із-за Ролель. – Уставай, нам потрібно вибиратися звідси, тим паче, що ми не самі – у мене в голові сидить фея, яка мене пробудила.
Я простягнув їй руку й допоміг піднятися. Дівчину ніби осяйнуло в цю мить:
Як добре, що ти прокинувся! – Віка радісно схопила мене за плечі й почала трясти. – Ти ж демон! Ти можеш зняти з мене цей нашийник, і до мене повернеться магія, справді! А ти ще й на зв’язку з феєю, нас зможуть витягнути! Точніше, ми втечемо, ще й магія повернеться!
Проговорила вона це тихо, але дуже емоційно. Що тут відбувається? Усе йде якось не зрозуміло й шалено швидко. Мені здається мій мозок ще досі не працює...
«Потрібно все упорядкувати. Зараз звідайся у Віки, чи знає вона в якій частині галактики ви знаходитеся? Що це за планета? Де розташовано приміщення? Хто там ще є? Чи є ще ув’язнені?»
Не все відразу, а то я заплутаюся, - попередив фею в голові й знову звернувся до Віки. - Заспокойся, - я демонстративно зробив вдих та видих. - Де ми? В якому вимірі.
Припускаю, що в Тунні.
На якій ми планеті?
Космос її знає, - розгублено протягнула Віка.
Скільки тут охоронців?
У замку бачила тільки двох слуг: Церен та Гоньд. Ще тут була Ролель, але потім вона кудись пішла.
Вона тут? – забувши про все, спитав я.
Ні.
Добре, ще когось забрали сюди?
Тільки я, ти та твій сплячий двійник.
Який двійник? Ти про Найона? Де? – фея пройшла біля мене й повела до іншої кімнати, де на дивані лежить мій брат. Я опустився до нього та спробував розбудити. Точно, він у світі снів.
Ви його можете витягнути? Ні? Шкода. Ех, Найоне, і в що ти нас вплутав!
Я обійняв брата: «Ми ж мали бути командою, а ти…навіть, не знаю, я гадав, ми з тобою за одно, хоча, щоб зекономити сили я також подумав би, що тебе можна використати одразу за дві жертви». Поклав його назад: «Найоне, але я ж не зробив це!» Ще пару секунд дивився на брата, тоді повернувся до Віки:
Я спустошу цей замок! Ми вийдемо звідси й Найон отримає по заслугам!
Треба чекати, - мовила Віка, - поки що в нас безвихідь, бо привид бабці Ролель з’явиться тільки вночі, а зараз ще ранок. Через вікна вилізти із замку не можна, бо він – це зачарований камінь, у якого нема ні вікон, ні дверей зовні.
Стоп-стоп-стоп, який привид? При чому тут бабуся Ролель? Про що ти говориш? Що за камінь?
Ми зараз у зачарованому камені, у середині якого знаходяться приміщення. До замку-каменю можна ввійти тільки з дозволу господаря, цей господар, має бути роду Хашат’єрс. Ролель, як раз, з цього роду. Її бабуся Оюун також з цього роду. Вона тут ходить привидом. Ми з нею говорили всю ніч. Як почало світати вона розвіялась, тому нам потрібно чекати до ночі, щоб вона сказала, як звідси вийти.
Ааа, ну так вона нас і виведе, раз також господиня, - тепер усе набагато простіше. - Поки що можна допитати тих слуг, думаю буде не важко вибити інформацію…
Ні з кого нічого вибивати ми не будемо! – обурилася Віка.
Добре, можна просто оглушити Церен, а з чоловіка вибити інформацію, раз усі такі добрі? Жінку зв'яжу, щоб не заважала бити чоловіка, а так чіпати не буду. Це ж найкращий варіант! Мені все одно отримувати покарання, чи що там на Клавіантусі мене чекає. Добре, згоден-згоден, не треба мене лишати Тунні!
Я згоден! Добре, ми не буде нікому завдавати болю! – мені взагалі не хочеться відбувати покарання тут, тим паче, що обвинувачення серйозне. Хоча, вважаю, Правитель усе ж зволить залишити мене в нашому вимірі. – Слухайте, я буду дуже корисним, я допоможу врятувати Студенко, буду виконувати все, що скажете, тільки добийтеся того, щоб я з братом попав у систему Ровелли, чи в якусь іншу систему Співдружності! Вам же зовсім не складно цього добитися, так?!
Віка глядить на мне, як на божевільного. Мені байдуже. Наші зі мною за участь у заколоті таке зроблять! «Вогняний сон» - майже єдине покарання зрадникам та тим хто зазіхає на Династію. Це жах!
«Час йде. У нас закінчуються сили. Де знаходиться приміщення?»
Так…добре, дізнатися де ми.
Де ми знаходимося ти не знаєш? Привід тобі не казав?
Вона розповіла, що це замок у чорній пустелі, - злякано відповіла Віка. – З тобою все добре? Розумію, що не весело, але мені здається, ти трохи з’їхав з глузду.
Назва, мені потрібна назва, - пропустив її запитання повз вуха.
Веєрінська пустеля, замок Хартаавр Шааґа.
Назва замку ні про що не говорить, а ось пустеля відома. Вона на планеті Булган.
"Місцезнаходження у нас є. Чекайте на допомогу. Зв'яжімося при необхідності". Голос у голові зник, аж полегшало.
Я підійшов до феї та без труднощів зняв нашийник. Від моїх різких та швидких рухів Віка ще більше оторопіла й злякалась. Та що її не влаштовує в тому, що я говорю й роблю?
Дякую, - вона повільно почала відходити.
Що таке?! Куди ти йдеш?
У тебе істерика, ще й такий злий та знервований вигляд, - дуже обережно сказала дівчина.
Бо мені лячно! – я впав на коліна. - Мені й у голову не приходило, що я буду в такому скрутному становище. Ти розумієш? Розумієш? Правитель Кроулі мені за таке повільно зламає кожну кістку в тілі. Його слуги замордують нас з Найоном! Ми абсолютно беззахисні, якщо тут залишимося – це буде кінець! Мені страшно за свою шкуру, ти розумієш? Якщо до мене спрямували фею, щоб визволити тебе, логічно, що Співдружність знає про нас й знає про наші з Найоном минулі наміри. Співдружність уже напевно повідомила про це Правителю, щоб той допоміг витягнути тебе. Він звичайно ж припинить усе це, зупинить Ролель, а мене…
Гей, тихо, - заспокійливо обронила фея. Вона повільно й чомусь перелякано опустилася на підлогу й простягнула руку до моєї скроні й лівого вуха. Відчув тепло. Воно враз мене заспокоїло. – Ось й очі вже людські…
Так ось чому… - тихо пробурмотів я й видихнув. - Вибач. Я вже взяв себе в руки. Паніки більше не буде. Чесно, усе добре.
Тен Гаївський
Кроулі, я здається здогадуюсь, де Ролель збиралася проводити ритуал. У замку Хартаавр Шааґа, що розташований у Веєрінській пустелі. Це єдине місце, в яке я не маю доступу без її дозволу. Замок належить роду Хашат’єрс і передається у спадок. Ролель він дістався від бабусі Оюун, - врятувати дочку від страти можна, тільки не давши їй зробити спробу вбивства. Моє повне й беззастережне співробітництво з Правителем дасть шанс зберегти Ролель життя.
А хіба Сарнай не має прав на замок? Вона ж пряма спадкоємиця Оюун? – спокійно поцікавився Кроулі. Його очі знову мають райдужку, а золоті вени зникли.
Сарнай ніколи не прагнула володіти замком і тому відразу передала його Ролель, не вступаючи у спадок. Магічно замок належить Ролель і вона є його господинею, - я знов-таки розсердився на дружину, яка зовсім не цікавиться справами нашого роду.
- Тоді думаю варто відправити до замку загін, щоб перехоплювали всіх хто до нього підійде або вийде з нього, - Правитель натиснув кнопку виклику. - Тене Натан, зайдіть.
Секретар відчинив двері, як ніби стояв під ними й чекав.
- Слухаю, Ваша Величносте, - низько схилив він голову.
- Прийшли до мене Тумурзоріна. І принеси чогось перекусити.
Порятунок тих, хто тоне –
справа рук тих, хто тоне
Віка
- Давай поміркуємо, що ми можемо зробити до темряви. Може якось підготуватися до втечі? - хочу направити Найтона в конструктивне русло. - Пішли у вітальню, там можна зручно влаштуватися.