Страница 26 из 62
- Змія! - лунає ззаду крик жаху. Так їм, Вардо! Так!
Мені видно через прохід попередню печеру. Бачу стоїть наш екскурсовод і нагадує скульптуру Таглара: дивиться вдалину й не ворушитися. Трохи ближче на підлозі носом вниз лежить Внсі й намагається пручатися. Дівчина, що була в печері, придавлює йому ноги коліном та зав'язує їх тонкою мотузкою. Тут мені в очі кидається червона кнопка біля входу. Терміновий виклик! Ура! Тепер би до неї дістати.
Час сповільнюється. Бандит, що схопив мене, перехоплює мої руки однією своєю, а другою рукою починає намотувати на них мотузку. Я повертаюся трохи боком і ногою б'ю по кнопці. Завиває сирена й вмикається червоне аварійне освітлення. Нападники завмирають.
- Відставити операцію! Йдемо! - разом з лайкою лунає команда. Мотузка на руках ослабла, коли повз мене проскочили четверо кремезних чоловіків у темному одязі.
З боку тієї печери, де лежить Внсі, лунає:
- Спек! Рокнут! (Стояти! Охорона!) - троє дагонців зі зброєю застигають біля проходу. І тут зеленоволоса бандитка йде прямо до них і каже:
- Пропустити!
П'ятірка нападників за мить проходить крізь стрій дагонців, як ніж крізь масло, і зникає з полю зору. Охорона розгублено оглядається.
Ось це сходили на екскурсію! Адреналін аж зашкалює! Я повертаюся назад і бачу Варду, яка обернувшись змією, задихається від мотузок, що врізаються їй у тіло. Кидаюся до неї і починаю розплутувати. Пітон вдячно дивиться мені в очі. А ось це не обов'язково, тому що погляд у неї моторошний. Коли павутина з мотузок послаблюється, змія відповзає в сторону й починає втрачати свої обриси. Ось уже біля мене стоїть Варда й приречено розглядає відламаний каблук на чоботі.
Я кидаюся до сітки, в яку зловили Віку. Там внизу такий хитрий вузол, що розв'язати немає можливості. Поруч стенд з інструментами Таглара. Думаю він мене простить, б’ю скло й беру невелику металеву пилку, якою просто відпилюю весь вузол разом з горловиною сітки.
Віка непритомна. Я стягаю з неї сітку й б'ю по щоках:
- Віко, прокинься. Віко! - у червоному миготливому світлі її біле волосся здається обіллятим кров'ю. Ось здригнулися довгі вії і Віка відкрила очі:
- Де я? - голос слабкий і тремтить.
- Там же де і я, на екскурсії у печері Таглара, - кажу я бадьоренько, щоб підтримати морально нашу фею. Оглядаюся на Варду й бачу, що вона вже звільнила від мотузок Внсі й розмовляє з Даво. Я знову повертаюся до Віки:
- Вставай, а то ще застудишся. Навіть Таглар не спав на підлозі, а в спеціальному будиночку!
Віка слабо посміхається і, вхопившись за мою руку, встає.
Дерія
- Чому ви припинили операцію? Вони були в нас у руках, - старший найманець презирливо кривить губи.
- Мені необхідно вивезти їх живими з планети. Якщо вже спрацювала сигналізація, то ящери не дали б мені цього зробити. А ось чому ви не виконуєте інструкції? Чому не поклали дівчину на підлогу? - я гнівно дивлюся на винного найманця.
- Та хто ж знав, що вона буде ногами махати? Це ж майже дитина.
- Інструкції для того й пишуть, щоб їх виконувати. Оскільки операція зірвана з вашої вини, до того ж, я зазнала великі матеріальні втрати - на місці залишилися дорогі пристосування для захоплення, за договором я не зобов'язана виплачувати вам гонорар.
Найманці глухо загарчали та почали переглядатися.
- Про змію нас не попереджали! - спробував на мене натиснути найстарший.
- Радійте, що я не вимагаю з вас повернення авансу, - кажу я зло й дістаю з сумки лазерний пістолет. - А тепер, пішли геть, ідіоти, поки я не порізала вас на шматки!
Це ж треба! Ідеально розроблена операція летить чорту під хвіст, бо це убозтво пошкодувало кинути дівчину на підлогу й там зв'язати. Тепер ось перед Ролель виправдовуватися, чому об'єкти не упаковані як святкові подарунки й не летять до неї на зустріч. Хай йому грець!
Карай
Охоронці відключили сигналізацію й попросили нас пройти для з'ясування обставин до керівництва. Ми спустилися вниз у приміщення з касою, звідки нас провели через службовий вхід до кабінету директора.
У великому світлому приміщенні за величезним дерев’яним столом, інкрустованим сріблястим металом, у величезному шкіряному кріслі із високою спинкою, сидіть маленький старенький дагонець, схожий на сушену креветку. Лиса покрита бородавками голова, зморщена шия контрастно виглядають з дуже дорогим стильним костюмом і діамантовою шпилькою на краватці. Несподівано яскраві помаранчеві очі дивляться на нас жваво й доброзичливо.
Директор привітався та запропонував сісти.
Кі ндор трансрок? – запитав директор.
Но, ку е транср, - відповіла я, коли ми розсілися в зручні крісла.
А що він каже? – шепоче Варда, умощуючись на диванчику.
Запитує чи потрібен перекладач, - відповіла я.
Директор назвався та представив нам присутніх дагонців: гіда й охоронців, що були наверху в печері, а потім звернувся до нас з промовою, яку я звично перекладала:
Дорогі гості Дагону! Я від імені музею "Печера Таглара Бейока", особисто від себе приношу щирі вибачення за інцидент, що стався на території нашого музею, а саме - за напад на Вас, якому охоронці музею не змогли запобігти. Ми засмучені, що замість задоволення від екскурсії по печерах, Ви зазнали стресу та, можливо, фізичний та матеріальний збиток. Незабаром буде проведено розслідування, переглянуті записи відеокамер. Я вже викликав спецгрупу з розслідування злочинів, а також запросив фахівців по роботі з людьми для визначення заподіяної Вам шкоди.
Тепер можу повідомити наступне. Уранці в наш музей прийшли п'ятеро відвідувачів інопланетного походження: Мія Лі, громадянка Альтаіру, прибула на Дагон в якості туристки два дні тому. Тім Краден, Арно Нуваті, Жек Осач, Ленд Боркан - чоловіки прибули на військовому зорельоті «АЛ43-8», клас В, є професійними найманцями, з якими укладено контракт військовим відомством сузір'я Козеріг. Зазначені особи й зробили на Вас напад.
Шановні, мені дуже прикро, що таке сталося з Вами на нашій гостинній планеті. Само собою зрозуміло, що ми повернемо вам гроші за квитки до музею та проїзд до печери. Також хочу повідомити, що я інформував про інцидент адміністрацію королеви, тому з Вами зв'яжуться пізніше.
І звідки така оперативність? - тихенько запитала Віка.
Мені сподобалася ідея про шкоду. Сподіваюся вони не скнари? - поцікавився Внсі.
Знайома нам дагонка в зеленому комбінезоні провела нас у затишну приймальню, пригостила напоями та печивом, пояснила, що прийдеться трохи зачекати, щоб поспілкуватися з викликаними фахівцями.
Уже вдома кур'єр вручив нам великий конверт з адміністрації королеви Фаунтбессен з вибаченнями особисто нам. Також повідомили, що дипломатичні ноти протесту будуть вручені Міжгалактичному Відомству сузір'я Козеріг і Дипломатичному Космічному Управлінню системи Альтаїр. Як компенсація нам поверталися всі гроші, що ми витратили на планеті Дагон!
- Чорт! Ось так і знала, що треба було купити те чудове смарагдове намисто в торгівельному центрі! Було б воно безкоштовно! - завила Варда та від злості тупнула ногою.
- Внсі, а ти не помітив щось дивне в поведінці гіда й охоронців? Таке враження, що на них впливали: Даво стояла та ні на що не реагувала, а охоронці без причин пропустили дівчину й найманців і після цього розгублено оглядалися, - звернулася я до духа, який в момент нападу був у печері з дагонцями.
- Я не бачив, але чув, що Мія Лі наказала Даво стояти, а охоронцям їх пропустити. Тобто вони виконали її команди? – узяв на думку хлопець.
- А ви пам'ятаєте, що саме так медики в лікарні виконували команди Найтона, - запитала Віка. - Це що ж, виходить Мія Лі - демон?
- Демониця, - поправила її Варда.
- Демони знайшли нас на Дагоні, а нам це навіть на думку не спало! - обурилася я.