Страница 2 из 2
- То виходить... - Сидоренко-старший рiзко зупинився й осудливо подивився на Валерку, який ще тримав сiрникову коробочку. - Виходить, це був своєрiдний допiнг для наших хокеїстiв? Але ж це непорядно, синку!
- Нi, тату, мiй пiдсилювач не допiнг. За допомогою цього пристрою, - Валерка пiдняв на долонi коробок, - я тiльки вряди-годи встрявав у гру, давав поради нашим хокеїстам.
- В який спосiб? - не зрозумiв Костянтин Андрiйович.
- Нiби я сам грав на полi. За всiх. I за захисникiв, i за нападаючих, i за воротаря... Я прагнув, щоб наша команда повiрила у свої сили, тату, i все... - Валерка низько схилив голову. Голос його тремтiв. - Я не знав...
- Ти вчинив негiдно, - невдоволено проказав батько. - Зараз, поки команди ще не роз'їхались, ходiмо до роздягальнi й усе розповiмо гравцям та тренерам. Добре, що це був товариський матч. А коли б це була календарна гра? Ти уявляєш?
- Гаразд. Я зрозумiв, тату, що вчинив не кращим чином, поводився неправильно. Не треба менi мiкросхем i трансформатора, - винувато протягнув, переступаючи з ноги на ногу, Валерка i з жалем жбурнув пiдсилювач в урну для смiття. * * *
Хокеїсти були в роздягальнi. Знiченi поразкою гостi й радiснi господарi. Ще б пак! Виграти у команди майстрiв, та ще й з таким рахунком!
Сидоренко-старший пiдiйшов до тренера й розповiв усе, як є.
Валерка, похнюпившись, стояв коло дверей. Йому було соромно заходити до роздягальнi. Звичайно, коли б вiн знав, що чинить несправедливо, нiколи б так не зробив. А тепер...
- То ось який ти, порушник спокою, - всмiхаючись, пiдiйшов до Валерки тренер. - Зрозумiло, так чинити неспортивно, але твiй пiдсилювач дуже допомагатиме усiм на тренуваннях. Ти б мiг намалювати нам його схему?
- Схему - нi, та я зараз принесу, - радо подивився на тренера Сидоренко-менший й одразу ж вискочив з роздягальнi. Коли пiдбiг до урни, вона була порожня. Автомат-утилiзатор, спорожнивши її, вже порався бiля сусiдньої урни.