Страница 2 из 2
Смірна-а!
(Салдати шикуються).
Офіцер.
Стрельба па-а!..
(Салдати зводять рушниці).
Офіцер.
Атставіть...
(Салдати опускають рушниці).
Офіцер.
За землю ви б'єтесь? Чобіт не треба вам!
Може, хоч чоботи зоставите панам?
(Робить жест. Салдати кидаються роззувати Червоноармійця.)
Офіцер.
Смірна-а!
(Салдати шикуються).
Офіцер.
Стрельба па-а!..
(Салдати зводять рушниці).
На сцену вбігає хлопець і хапає Офіцера за рукав.
Хлопець (засапався від бігу).
Ваше благородіє! Ваше благородіє!
Офіцер.
Атставіть...
(Салдати опускають рушниці).
Хлопець (захекано).
Ваше благородіє! Ваше благородіє!
Офіцер.
Та що, хам? Шляпо! Ганчірко! Бидло!
(За сценою тупіт. Чути, що хтось іде здаля).
Хлопець.
Ваше благородіє! Ваше благородіє!
Офіцер.
Що там? (Загрожує наганом), Застрелю шляпу!
Определьонно! Застрелю шляпу! Определьонно!
Салдат (що збіг на камінь і дивився вглиб).
Ідуть, ваше благородіє. Ідуть! Ідуть! Їдуть!
Офіцер.
Хто ідуть? Що ідуть? Кажи, вороно!
Салдат.
Тікаймо, хлопці! Ідуть! Дядьки ідуть!
(Кидає з брязкотом рушницю долі й тікає)
Офіцер похапливо зриває з себе погони. Другий з салдатів з брязкотом кидає долі свою рушницю й тікає. Хлопець нишком підійшов до Червоноармійця і щось йому каже. За сценою росте тупіт тяжких дядьківських ніг. Третій салдат з брязкотом к кидає рушницю долі й теж тікає.
Офіцер.
Нужно драпать, опредєльонно! Драпать нужно определьонно! (Зриває з картуза кокарду).
Четвертий салдат кинув гвинтівку і втік. Офіцер повертається і на тупіт. З-поза сцени. виходять дядьки. Дядьки озброєні рушницями, косами, сокирами. Побачивши долі рушниці, кидаються їх позбирати. В цей момент Хлопець хапає одну з гвинтівок. Офіцер схопився тікати. Дорогу йому заступив Хлопець
Хлопець.
Держіть їх благородіє! (Він перепинив дорогу офіцерові гвинтівкою).
Офіцер.
Застрелю шляпу определьонно. (Стріляє з нагана, Хлопець поточився і падає).
Червоноармієць (очунявся остаточно).
Гада держи! Держи гада! (Схопив Офіцера за руку, що в ній наган. Борня).
Дядьки оточили колом Офіцера і Червоноармійця. Зв'язали офіцерові руки на спині. Один з Дядьків знайшов офіцерові погони і колупає в них пальцем. Другий знайшов кокарду.
Червоноармієць.
Дядькове!.
Дядьки, здригнувшись, звертаються до нього. Один упустив з рук погони, другий кокарду. Дядьки оточили Червоноармійця, що стоїть над трупом хлопця.
Червоноармієць.
Ми билися за себе – і за вас. РА. -
Весь полк поліг – і ні один не втік.
Не в перший билися – і не в останній раз, --
За вас, батьки ви наші, – ви, Дядьки!
Пани в погонах золотих на вас ішли
Забрати землю, запрягти назад в ярмо, –
Тоді рушниці ми до рук взяли
І більше їх повік не оддамо!
Не оддамо рушниць, аж поки буде пан
Десь на землі знущатись над братами,
Бо ми – полки робочих і селян,
Сини Дядьків – і будемо з Дядьками!
Ми билися за себе – за вас,
Ввесь полк поліг – і ні один не втік.
Не в перший билися – і не в останній раз, -
За вас, батьки ви наші, – ви, Дядьки!
__________________________