Шпигачки та інші віршовані тексти

[Ще три пісні Потапа]

Молодиця Катерина моргає на мене:Прийди, прийди, гарний хлопче, в неділю до мене.– Ой, не прийду я до тебе: маєш чоловіка,Як застане, буде бити, збавить мені віка.– Прийди, прийди, гарний хлопче, в полудню годину,А я свого старенького пошлю по калину.Пішов старий, бородатий, калину ламати,Як вискочить бравий хлопець з конопель до хати,Та й сів собі в кінці стола, курча уминає,Взявши її за рученьку, к серцю пригортає.Вернувсь старий, бородатий, із лісу до хати, – Як стояла, так і впала, начала стогнати. _____________________ Ой, ратуйте, добрі люди,Куди я забрався;Як неначе той звіряка,В тенета попався.А там жінка з москалямиЖартує і скаче,А Потап її, сердега,У тенетах плаче!Бідна моя головонько,Потап пропадає!Уб'ють його замість вовка,Ніхто не згадає. ______________________ Мати сина та при людях била,На самоті сина вчила:Та піди, сину, у Прилуку до торгу,Та купи, сину, волосянії віжки,Та зав'яжи суці і руки, і ніжки,Та купи, сину, дротяну нагайку,Та бий, сину, свою жінку з вечора до ранку.

З малоросійської опери «Сватання на Гончарівці»

Перша пісня Прокопа Шкурата

Спить жінка, не чує,Що мужик її мандрує.Спи, жінко, спи!Я тим часом одягнусяТа на вольну заберуся,А ти, жінко, спи!Хоч немає ні алтина,Відвічатиме свитина,А ти, жінко, спи!Як заставлю я свитину,То і вип'ю четвертину,А ти, жінко, спи!О, та мудра ж і сивуха!А ти, жінко, псяюха,Спи кріпко, спи!Як уволю я нап'юся,Чорта й жінки не боюся, –Нехай вона спить!

Перший дует Прокопа і Одарки (його дружини)

Одарка. Чи я ж тобі не говорила?Чи я ж тобі та не веліла?Щоб ти дома сидівІ на вольну не ходив?Прокіп (кланяючись).Ой ти, жінко моя!Ти, голубко моя!Пусти ж мене прогулятись,Коли ласка твоя!Одарка (штовхаючи його на подвір'я і зачиняючи ворота)Ой, тут гуляй, мій миленький!Мов той цуцик кривенький,Сиди там, пропадайІ нікуди не втікай!Прокіп (з-за воріт).Та тут же я скучатиму,Усім, усім казатиму:Била жінка мужика,Била, била і товкла!(Далі співають одночасно).Прокіп.Не брешу я, не брешу: Била жінка і товкла.Брешеш, брешет, песькадонько,Била мене і товкла.Одарка. Брешеш, брешеш, вражий сину!Я не била, не товкла.Потягла я за чуприну,Тільки страху задала.

Терцет Павла Кандзюби, Одарки і Прокопа

Кандзюба. Послухайте мене,Ось будьмо ми сватами! Одарка. Кажіть, кажіть, у чім?Сьому ми раді сами.Прокіп. На вольну щоб сходить?Горілки принести? Одарка. Та годі тобі, дурню,Не знать про що товкти!Він знай своє. (Кандзюбі).Кажіть, а що таке? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .Усяк зна,Що в вашого синаТа клепки нема! Кандзюба. Щоб то як?Одарка. Та так:Прибитий на цвіту.Кандзюба. Тю-тю!Та ще фіть-фіть!Ви діло тут кажіть:Чи віддасте? (З насмішкою).