Страница 55 из 61
----- Ніка повертайся на місце. — знову подав він команду біля дверей.
Я нічого не відповідала, просто розчісувала волосся і підмальовувала очі та губи. Едгард витримав хвилинне мовчання і постукав у двері.
----- Ніка відкрий двері.
Знову кілька секундне мовчання.
----- Ніка, це вже не смішно. Виходь.
Я знову нічого не відповідала.
----- Якщо ти зараз же не вийдеш я виламаю двері.
----- Це буде останнє, що ти зробиш в ролі мого нареченого.
Тепер він мовчав. Ну нехай мовчить. Через п’ять хвилин я відчула запах смертної, яка відкривала ключем двері туалету.
Ах так? Ти милий догрався. Я зробила очі неначе плакала. Туш потекла, очі червоні. Я сіла та тумбочку біля умивальника і почала схлипувати, перебираючи біленьку хустинку в руках. Стюардеса зайшла першою, а Едгард за нею. Я вирішила показати всю свою акторську майстерність. Там підійшла ще одна смертна стюардеса.
----- О Боже, дитинко, що сталось? — спиталась стюардеса.
Я підняла очі, із них текли сльози і на додачу я час від часу схлипувала.
----- Нічого. Просто соринка в очі попала. — проказала я чистою українською. Хоч англійську теж не погано знала.
----- Тебе хтось образив? — знову за своє стюардеса.
Я похитала опущеною головою, нервово перебираючи хустинку.
----- А ти виявляється актриса. — єхидно проказав Едгард.
Я здригнулась від його голосу, для більшого ефекту.
----- Дитино, це твій батько? — продовжила допит стюардеса.
Знала б я ким я йому являюсь. Тож ніяк не відреагувала на її питання.
----- Ця дитина ваша дочка? — звернулась стюардеса до Едгард.
Він довго не відповідав. От влипла так влипла. Тепер мене депортують назад в Україну. Принаймні знатиму його справжні почуття до себе.
----- Дочка. Хоч інколи мені здається що вона не моя. Вся в матір пішла. Можна мені із дочкою наодинці поговорити? — заявив Едгард.
----- Говоріть, але не довго. Керівництво не долюблює черги біля туалетів, в нас ведеться відеоспостереження. — проказала стюардеса.
----- Ми тільки хвилинку поговоримо. — попросився Едгард.
----- Добре.
Стюардеса вийшла, а Едгард закрив двері. Я встигла тільки піднятись, як Едгард схопив мене за лікоть.
----- Це що ти витворяєш дрянь мала? — прогарчав тихо Едгард до мене.
Я такого точно не очікувала від нього. Він із такою силою здавив мій лікоть, що точно залишаться синяки.
----- Захотілось повернутись в свої дебрі? Я тобі це влаштую. Ще одні такі коники і як пропка вилетиш до свого бомжатника разом із своїм братиком та подружкою і Юлю на додачу прихопиш. Вона така ж язва як і ти. В тебе 15 секунд привести себе в порядок. Від цієї секунди ти мені ніхто, звичайне мале стерво із якою я вестиму себе відповідно.
Він ще сильніше зжав руку в мене в лікті.
----- Едварде відпусти, мені боляче.
----- Тобі ще не так буде боляче. Я цим зразу по приїзді займусь. 15 секунд, і постарайся не розчарувати мене. — прошипів Едгард і шпурив мене до стіни.
Я впала до стіни, ударившись головою, а він просто відвернувся і закрив за собою двері.
Тепер я прекрасно зрозуміла як ти мене кохаєш. Нехай всі знають що ти за виродок, вплоть до королеви.
Я зосередилась і літаком сильно дьоргнуло в право. Я вдарилась головою об дзеркало і розбила собі череп над віском. Відключившись я напівмертвою впала на підлогу. Едгард вбіг в кабінку, провіривши мій пульс він покликав своїх. Я була в комі. Літаком все ще кілька раз трясануло, але не так сильно як попередній раз. Пілот повідомив про повітряні ями і попросив пристебнутись. Тому що попереду не краща ситуація і йому потрібно знижувати висоту. Це були мої ж витівки. Я прекрасно все бачила і розуміла, хоч мої очі були закриті. Цей свій дар я навчилась котролювати одним із перших. Едгард присів на землю, підтримуючи моє напівмертве тіло в себе на руках.
----- Ніка, що я накоїв!? Малесенька, прийди до тями, прошу тебе. Я знаю, ти можеш.
Мій пульс ще більше сповільнився, до свого мінімуму.
----- Ні! Тільки не це! Прошу тебе не помирай. Я не переживу цього.
Ну звичайно не переживеш. Аріана тебе розіпне, пошматує, спопелить. Всю твою сім’ю на бомжів перетворить і в дебрі відправить. Дволічна скотина, вампірське дидло. Сальваторе тобі в цьому допоможе. Він все розмалює не в твою користь. Тим більше, будь хто підтвердить, що ми із тобою посварились, а стюардеса на додачу розповість як я сховалась і плакала в туалеті, здригаючись від твого голосу. Аріана вирішить, що ти задурив дитині голову і командуєш мною як рабинею. Крім того тримаєш мене в страху, що я аж шарахаюсь від тебе.
Всі його діти посторонились і у дверях став Сальваторе.
----- Що тут трапилось? — спитався Сальваторе.
----- Літак попав у повітряну яму і Ніка вдарилась головою об дзеркало. Вона в комі. Схоже є тріщина в черепі і зачеплений нерв. Залишки дзеркала я повитягав і кров текти зупинилась, рани позатягувались трохи, але потім її стан став погіршуватись. В неї пульс на мінімумі.
----- Так дай їй…
----- Це не допоможе. Їй потрібно в лікарню і стандартне лікування. Вона зараз в іншому стані. Стати вампіром зможе тільки як прийде до тями.
----- Едгарде ти ідіот. Вероніка була під твоєю опікою. Навіщо ти її саму залишив в такому стані і чого в неї очі заплакані? Ти що кричав на неї?
----- Ми просто посварились.
Просто посварились? Ти їм мою руку покажи де залишив відпечатки своїх пальців. Виродок послідній. Добре Маринка казала, що я ще прибіжу їй платись, як тільки ти мене використаєш і пустиш по руках так як і її. Як я могла бути такою сліпою? Признавалась йому в коханні, готова була віддатись йому. А насправді тому дидлу потрібна була влада. Задурив мені голову, навішав лапші про вічне кохання та відданість вампірів. Боже, яка ж я ідіота! Ти тепер в мене поплачеш, я тобі влаштую і коники, і акторську гру. Ти коханий до віку цього не забудеш.
----- Посварились? Мені вже розповіли як ви посварились. Вероніка від твого повишеного голосу здригалась. Ти так із нею весь час сварився? Залякав дитину до смерті і вирішив владу до рук прибрати? Тебе до неї більше і на крок не підпустять. Батько особисто про це подбає. Я вже до нього подзвонив. Він Аріані вже теж напевно про все повідомив. Ти приплив братику. — заявив Сальваторе.
Він підійшов до мене і взяв на руки.
----- Я віднесу Вероніку в наш салон, а ти постоїш.
Сальваторе заніс мене в мій салон і поставив на мій із Едгардом диванчик. Він провірив мій пульс і оглянув рану на голові.
Всі прибігли в наш салон.
----- Ви чого всі сюди приперлись, марш по своїх місцях! — скомандував Сальваторе.
Всі як мишата порозбігались та порозсідались по своїх місцях. Тільки Даніель, Юлія та Свєта залишились біля мене, ті кого Едгард пригрозив пропкою відправити назад в дебрі. Сальваторе їх не відганяв, а навпаки дозволив присісти на свій диван, який був навпроти мого. Брат і Свєта мовчки схлипували.
----- Як це трапилось? — спиталась Юля.