Страница 33 из 61
Глава 5.2 *****
Через кілька секунд вся сім’я Едгарда була в гаражі. Пітер на руках приніс Даніеля.
----- Ніка, ти й справді вампір? — спитався брат.
----- Так.
----- Тебе дядько Едгард перетворив?
----- Ні братику, мене ніхто не перетворював. Я такою родилась.
----- Родилась? Але це не можливо ти ж людина і я і мама із сестрою були людьми.
----- Так, вони всі були смертними, окрім мене…. Чорт забирай Едгарде. Скільки ми повинні виношувати ваших дітей? — спиталась я у Едгарда.
----- Не знаю, в мене немає дітей від смертних. — відповів Едгард.
----- Ти помиляєшся, в тебе є дитина. Мама тиждень після вашої зустрічі поїхала у відрядження і приїхала через 9місяців, а ми той час жили в бабусі в селі. Ми із Катею ще в школу на пів року спізнилась, після маминого повернення. Ось чому на мене не нападають їм стало відомо про дитину від вампіра. Едгарде твоя і мами дитина і є спадкоємцем трону.
----- Але де твоя мама могла залишити дитину? — спитався Едгард.
----- Можливо в інтернаті де було її відрядження? — проказав Віктор.
----- Мама нізащо б не залишила свою дитину в інтернаті. Щось тут не так. Мама знала, що 2 дядьки і тьотя вампіри і тому про ваше існування їй було відомо. Можливо мама зрозуміла що ти Едгарде теж вампір і вона… чорт забирай Юля. Едгарде треба бігти їм на зустріч. Юля і є твоєю дочкою. Ось чому її не знайшли в домі. Вона росте так і ви. Зараз їй на вигляд не 9 років, а всі 18 або й 20, вона вже повинна була зупинитись дорослішати по вашому. Ті виродки шукають практично смертних або полукровок, а Юля вампір, тож ніхто за нею досі не полював. Ти ж закінчував у маму, бо думав що вона звичайна смертна? От тобі і зальот Едгарде. Тебе батьки не повчали презервативами користуватись?
----- Презервативи б не допомогли. Так, всі біжіть нашим на допомогу. Окрім Пітера, Віктора і Анабель. Всі інші по машинах. Бути на зв’язку.
Всі окрім названих вибрали зброю і посідали в машини.
----- Ті що залишились їдуть із нами. Всі прикривають Даніеля. А я в парі із Нікою.
Всі окрім Даніеля озброїлись і розсілись в дві машини. В одну машину сіла я із Едгардом, а в іншу Віктор, Пітер, Анабель та мій брат. Ми їхали надзвичайно швидко Едгард передзвонив до Аріани і повідомив що є спадкоємець від вампіра і що це дівчинка, віком у 9 смертних років і що вона в Україні в місті Одесі.
Ми спокійно доїхали до моргу. Батька не можливо було впізнати. Він був обгорілий практично до кісток. Судмедексперти звірити його та Тетянині зуби із стоматологічними картками і признали ідентичність. Потім їх направили в похоронне бюро, де була мама із сестрою.
Ми поїхали вперед. Кімната де лежала мама із сестрою була заповнена вінками та квітами. Людей багато не було. Одні приходили інші йшли. Багато хто задавав запитання. Чому одного вечора померла вся моя сім’я? Дехто навіть припустив що наш рід вирішили винищити. Запитували, чим же ми стали цікавими вбивцям? Ми просто пожимали плечима, або відповідали, що нам нічого не відомо. Запитували також хто ті люди, що приїхали із нами? Прийшлось сказати, що Едгард колись зустрічався із мамою. Його син та Катя були нареченими, а ми із Віктором зустрічаємось. Даніель та Анабель хороші друзі. Всі дивувались що наші сім’ї так об’єднались. Одна із жінок взагалі відкрито клеїлась до Едгарда, він ж зараз вільний. До чого світ докотився? Не встигли маму поховати, а вона вже клеїться. Пітера ніхто не чіпав тому що він не відходив від гробу Каті. Ми пробули там 5 годин. Коли привезли батька із мачухою, працівники похоронного бюро їх нарядили і запечатали труну. Кімната була надзвичайно холодною, щоб трупи дочекались до завтра. Завтра будуть ховати весь наш рід. Ми здзвонились із всіма рідними і домовились ховати всіх в одній годині. Родину в Америці, на Алясці, в Канаді та в Росії мали кремерувати. Отже це зроблять увечері. Майже всіх спалили. Тільки мою маму із сестрою, та родину в Ізраїлі катували перед підпалом. Вони шукали спадкоємців від вампірів. Можливо і Марія, кузина із Ізраїлю є дочкою вампіра? Але вона хвора. Цікаво чи Юлія зможе дати потомство? Але чому я переживаю? Тільки щоб вона була здоровою і змогла посісти трон, а я жила б вільно в своє задоволення тисячоліттями. Але що я робитиму тисячоліттями? Із Едгардом я вже не зможу бути. В нього є дочка від моєї мами, моя сестра від Едгарда. Дурдом. Тепер я житиму із любов’ю в серці до Едгарда, але ми ніколи не зможемо бути разом. Тай Едгард мене любить. Тож ми вдвох страждатимемо.
В 4 годині ми поїхали до будинку Едгарда. Я знову їхала в парі із ним.
----- Чому твої не дзвонять із Одеси? Перші які виїхали туди вже повинні бути на місці.
----- Всі наші вже на місці. Вони літаком летіли. Перша четвірка, ще в 4 годині ранку була біля того, що залишилось від будинку твоєї тітки. Вони не можуть її знайти. Ти не знаєш куди Юля могла б направитись?
----- Повертай назад. — крикнула я.
----- Навіщо?
----- Живо їдьмо до мого другого будинку. А інші нехай їдуть до твого дому і не провокують Юлю. Вона зараз налякана і сили в неї можливо такі ж як і в мене.
Едвард зразу ж набрав номер Віктора.
----- Вікторе живо до нашого дому. Юля може вже бути там. Не провокуй її. Вона налякана і теж дуже сильна. А ми із Нікою їдемо до її дому і чекатимемо там. — швидко промовив Едгард в телефон племіннику.
Едгард їхав на всій можливій швидкості. Мій дім знаходиться на околиці Тисмениці. Нам прийшлось поїхати через центр Франківська. Тож ми їхали надзвичайно повільно. В центрі міста перекрили дорогу.
----- Я об'їду.
----- Як вважаєш за потрібне.
Едвард розвернувся. Як тільки ми заїзжали в Тисменицю, дорогою проїхало 4 пожежних машин та кілька скорих. Щось тут не так.
----- Пристебнись! — крикнув Едгард і на швидкості.
----- Що сталося?
----- Ти наступна.
----- Але Юля?
----- Ми вже нічим їй не допоможемо. Вона мертва. Схоже ті уроди і другий твій дім підпалили, як тільки туди Юля зайшла.
----- Тоді нам потрібна допомога
Едвард зразу ж подзвонив до своїх дітей, які були в Одесі.
----- Всім повертатись Юля мертва. Її вбили в будинку Ніки в Тисмениці.
----- За годину будемо в дома. Ми вже на приватному аеродромі.
Едвард виключив зв'язок і ще раз набрав номер.
----- Аріана, Юля мертва. Ніка зі мною. Направ ще своїх їй на охорону, тих чотирьох замало.
----- Вони вже в дорозі до тебе.
----- Спасибі.
----- Так значить це правда? А я думала Сальваторе видумує.
----- Передзвоню як буду вдома. — промовив Едгард і виключив зв'язок.
О боже тепер я дійсно головна мішень. А якщо вони по дорозі нас зустрінуть? Або із повітря стрілятимуть. Хоч не думаю, що хтось так відкрито нападатиме.
----- Якщо на мене ще ніхто не напав значить є ще хтось головніший за мене.
----- Як ви жінки любите говорити.
----- Із якими смертними ти ще спав?
----- Ніка ти що не маєш про що поговорити?
----- Я ще не головна мішень. Можливо ще хтось вижив..
----- Це неможливо.
----- Едварде, я хоч колись помилялась?
Едгард їхав ні живий ні мертвий. Я нахилилась і взяла його руку своєю рукою. Він усміхнувся мені, хоч я бачила, що він плакав.