Страница 428 из 755
І вона пішла. Гаррі дивився їй услід, а мозок його працював з шаленою швидкістю. Нарешті щось там клацнуло.
- Чо! Зачекай... ЧО!
Він кинувся за нею й наздогнав на мармурових сходах.
- Е-е... чи не хотіла б ти на день Валентина піти зі мною в Гоґсмід?
- Ой, так! - зашарілася вона.
- Ну... то домовилися, - сказав Гаррі і підстрибом побіг у бібліотеку до Рона й Герміони, відчуваючи, що день не зовсім пропав.
Та перед шостою вечора навіть радість від того, що він запросив Чо Чанґ на прогулянку, не могла розвіяти зловісних передчуттів, які лише поглиблювалися з кожним його кроком до Снейпового кабінету. Він зупинився біля самісіньких дверей, воліючи опинитися, де завгодно, тільки не тут, а тоді важко зітхнув, постукав і зайшов.
Стіни темного приміщення були заставлені полицями з сотнями скляних посудин, де в різнобарвних розчинах плавали слизькі частинки всіляких тварин і рослин. У кутку стояла шафа з речовинами, у викраденні яких Снейп якось - і небезпідставно - звинувачував Гаррі. Але тепер Гарріну увагу привернув стіл, на якому стояла освітлена свічками неглибока кам'яна чаша з вирізьбленими рунами та символами. Гаррі відразу її впізнав - це було Дамблдорове сито спогадів. Дивуючись, як тут опинилася ця чаша, він аж підскочив, коли з глибини кімнати пролунав холодний Снейпів голос.
- Зачини за собою двері, Поттере.
Гаррі так і зробив, відчуваючи, ніби сам себе ув'язнює. Снейп тим часом вийшов на світло і мовчки вказав йому на стілець навпроти стола. Гаррі сів, і Снейп також. Його холодні чорні очі, не кліпаючи, втупилися в Гаррі. а кожна риса його обличчя випромінювала неприязнь.
- Ну, Поттере, тобі відомо, чому ти тут опинився, - почав він. - Директор попросив мене навчити тебе блокології. Хочу сподіватися, що ти проявиш до неї більше хисту, ніж до уроків настійок.
- Ага, - буркнув Гаррі.
- Поттере, це буде не звичайний урок, - зловісно звузилися Снейпові очі. - але я твій учитель, і тому ти завжди маєш звертатися до мене «професоре» або «пане професоре».
- Так... пане професоре, - відказав Гаррі.
Снейп якусь мить дивився на нього примруженими очима, а тоді сказав: - Отже, блокологія. Як я вже казав на кухні твого любого хрещеного батечка, ця галузь магії блокує, запечатує мозок від магічного втручання чи впливу.
- Пане професоре, а чому професор Дамблдор вважає, що це мені потрібно? - глянув Гаррі прямо Снейпові в очі, не знаючи, чи той йому щось відповість.
Снейп подивився на нього, а тоді презирливо скривився: - Поттере, навіть ти міг би вже про це здогадатися. Темний Лорд досконало володіє виманологією...
- Чим-чим, пане професоре?
- Умінням видобувати почуття та спогади з мозку іншої особи...
- Він читає чужі думки? - швидко запитав Гаррі, адже підтверджувалися його найгірші побоювання.
- Тобі бракує проникливості, Поттере, - блиснув очима Снейп. - Ти не відчуваєш нюансів. Саме тому в тебе виходять такі жалюгідні настоянки.
Снейп на якусь мить замовк, явно насолоджуючись образою, завданою Гаррі, а тоді повів далі.
- Тільки маґли базікають про «читання чужих думок». Мозок - це не книга, яку можна розгорнути, коли забажаєш, і почитати на дозвіллі. Думки не викарбувані на стінках черепа, щоб їх могли переглядати всі, кому не ліньки. Наш розум - це складна, багатошарова комплексна субстанція... принаймні в більшості людей. - Він криво усміхнувся. - Але той, хто опанував виманологію, володіє здатністю, за певних обставин, проникати в мозок своїх жертв і правильно тлумачити здобуту інформацію. Скажімо, Темний Лорд майже завжди знає, коли йому хтось бреше. Лише досвідчені блокологи можуть заблокувати ті почуття чи спогади, які суперечать їхній брехні, а тоді сміливо молоти в його присутності будь-яку нісенітницю.
Хоч би що там казав Снейп, але ця виманологія здавалася Гаррі не чим іншим, як читанням чужих думок, і це його анітрохи не тішило.
- То він може знати, що ми в цю мить думаємо? Пане професоре?
- Темний Лорд дуже далеко звідси, а мури й територія Гоґвортсу охороняються багатьма стародавніми закляттями та замовляннями, які гарантують фізичну й розумову безпеку тим, хто тут мешкає, - пояснив Снейп. - Поттере, час і простір мають у чарах велике значення. Для успішної виманології здебільшого потрібен зоровий контакт.
- А навіщо я маю вивчати блокологію?
Снейп, дивлячись на Гаррі, провів собі по губах довгим, тонким пальцем.
- На тебе, Поттере, як видно, не діють загальні правила. Прокляття, що не зуміло тебе вбити, утворило специфічний зв'язок між тобою і Темним Лордом. Можна припустити, що в ті хвилини, коли твій мозок найбільш розслаблений і вразливий, скажімо, під час сну, ти ділишся з Темним Лордом думками й емоціями. Директор вважає недоцільним, щоб так було й надалі. Він хоче, щоб я тебе навчив оберігати розум від проникнення Темного Лорда.
Серце Гаррі знову закалатало з шаленою швидкістю. Усе це якось не складалося.
- Але чому професор Дамблдор хоче це все припинити?- несподівано запитав він. - Мені воно не дуже подобається, але ж користь з цього була! Тобто... я ж побачив, як та змія напала на містера Візлі, а інакше професор Дамблдор не зміг би його врятувати. Пане професоре?
Снейп якийсь час дивився на Гаррі, все ще водячи пальцем по губах. А потім заговорив повільно й обережно, ніби ретельно виважував кожнісіньке слово.
- Схоже, що Темний Лорд до останнього часу не усвідомлював цього зв'язку між ним і тобою. Досі ти відчував його емоції, вловлював його думки, але він про це не знав. Але видіння, яке ти мав напередодні Різдва...
- Зі змією та містером Візлі?
- Не перебивай мене, Поттере, - погрозливо мовив Снейп. - Як я вже сказав, видіння, яке ти мав перед Різдвом, було таким потужним проникненням у думки Темного Лорда...
- Але ж я це бачив зміїними очима, а не його!
- Мені здається, Поттере, що я тобі звелів не перебивати!
Але Гаррі не цікавило, розсердився Снейп чи ні. Нарешті він намацав нитку, що може вивести його з цього лабіринту. Підсунувся на самісінький краєчок стільця й напружився, ніби ось-ось готовий був злетіти.
- Як сталося, що я бачив усе зміїними очима, якщо вловлював думки Волдеморта?
- Не називай імені Темного Лорда! - роздратувався Снейп.
Запала неприємна мовчанка. Вони люто дивилися один на одного над ситом спогадів.
- Його так називає професор Дамблдор, - спокійно пояснив Гаррі.
- Дамблдор надзвичайно могутній чаклун, - пробурмотів Снейп. - Він може безпечно називати це ім'я... а от ми всі... - Снейп мимоволі потер те місце на лівій руці, що було, як знав Гаррі, затавроване Чорною міткою.
- Я просто хотів знати, - якомога ввічливіше вимовив Гаррі, - чому...
- Схоже, ти опинився у зміїній голові тому, що там у ту мить перебував і сам Темний Лорд, - гаркнув Снейп. - Він заволодів змією, тому тобі й наснилося, що ти проник у неї.
- І Вол... він... збагнув, що я там був?
- Схоже на те, - холодно підтвердив Снейп.
- А звідки ви знаєте? - допитувався Гаррі. - Це лише здогад професора Дамблдора чи...
- Я тобі звелів, - просичав Снейп, випроставшись у кріслі і втупившись у Гаррі щілинками очей, - звертатися до мене «пане професоре»!
- Так, пане професоре, - нетерпляче погодився Гаррі, але звідки ви знаєте?..
- Досить того, що знаю, - жорстко урвав його Снейп. - Найважливіше, що Темний Лорд тепер знає про твою здатність проникати в його думки та почуття. А ще він дійшов висновку, що це все може відбуватися і в зворотному напрямку, тобто усвідомив, що він теж може проникати у твої думки й почуття...
- І може мене собі підкорити? - запитав Гаррі й поспіхом додав: - Пане професоре?
- Може, - незворушно й холодно озвався Снейп. - Ось для чого й потрібна блокологія.
Снейп витяг із внутрішньої кишені мантії чарівну паличку, і Гаррі весь аж напружився, проте Снейп лише підніс її собі до скроні й доторкнувся до коренів масного волосся. Коли забрав паличку, то між нею й скронею простяглася, мов товста павутинка, якась срібляста речовина. Вона обірвалася, щойно він смикнув паличкою, і поволі впала в сито спогадів, де сріблясто-біло завирувала - ні газ, ні рідина. Снейп ще двічі підносив чарівну паличку до скроні і струшував у кам'яну чашу сріблясту речовину. Потім без жодних пояснень обережно взяв сито спогадів, поставив його на поличку й повернув обличчя до Гаррі, тримаючи чарівну паличку напоготові.