Гаррі Поттер. Гепталогія

- Тут є й позитивний для тебе бік, - утішила Герміона, - ... матимеш час для Снейпового реферату!

- Який там позитивний бік! - відрізав Гаррі, а Рон здивовано глянув на Герміону. - Замість тренувань думати про настоянки?

Гаррі впав у крісло, неохоче витяг з портфеля реферат з настоянок і почав працювати. Було дуже важко зосередитися. Хоч він і знав, що Сіріус мав з'явитися в каміні значно пізніше, але про всяк випадок постійно зиркав у вогонь. У вітальні було страшенно гамірно, бо Фред і Джордж нарешті вдосконалили якийсь складник свого «Спецхарчування для спецсачкування», і тепер по черзі демонстрували його дію захопленій і галасливій юрбі.

Спочатку Фред надкушував помаранчеву половинку жуйки, після чого ефектно блював у заздалегідь приготовлене відерце. Тоді клав у рот фіолетову половинку жуйки, і блювання негайно припинялося. Лі Джордан, асистент на цьому показі, ліниво й регулярно влаштовував «щезнення блювотини за допомогою того ж закляття «щезник , яке накладав Снейп на Гарріні настоянки.

Під акомпанемент того нескінченного блювання, схвальні овації та бадьорі голоси Фреда й Джорджа, які відразу приймали в учнів попередні замовлення, Гаррі ніяк не міг зосередитися над правильною методикою приготування посилюючого розчину. Герміона теж не допомагала, бо підбадьорливі вигуки й залпи блювотини на дно відерця чергувалися з її голосним несхвальним пирханням, і це ще більше відвертало Гарріну увагу.

- То піди й зупини їх! - роздратовано вигукнув він, уже вчетверте викреслюючи неправильну вагу порошку з кігтів грифона.

- Не можу, бо формально вони нічого не порушують, - процідила крізь зуби Герміона. - Вони мають повне право жерти всіляку гидоту, і я не знайшла жодного правила, яке забороняло б іншим телепням її в них купувати. Хіба що це було б щось небезпечне, а їхні жартики на це не схожі.

Вони всі троє подивилася на Джорджа, який поблював у відерце, проковтнув решту жуйки і з усмішкою розігнувся, радісно приймаючи чергову зливу оплесків.

- Не розумію, чому Фред і Джордж отримали тільки по три СОВи на брата, - здивувався Гаррі, дивлячись, як Фред, Джордж і Лі збирають гроші з захопленої юрби. - Вони добре знають свою справу.

- Це все показуха, з якої жодної користі. - зневажливо буркнула Герміона.

- Жодної користі? - озвався Рон напруженим голосом. - Герміоно, та вони вже заробили майже двадцять шість ґал еонів.

Минуло чимало часу, доки натовп довкола близнюків Візлі розсмоктався, а потім Фред, Лі та Джордж ще довше рахували свої заробітки, тож було далеко за північ, коли Гаррі, Рон і Герміона нарешті залишились у вітальні самі. Фред зачинив за собою двері до хлопчачих спалень, хвалькувато торохкаючи коробкою з ґалеонами, від чого Герміона насупилася. Гаррі, так і не маючи великого поступу з рефератом, вирішив, що на сьогодні досить. Коли він ховав підручники, Рон, що вже задрімав було в кріслі, крекнув, прокинувся і затуманеним поглядом зиркнув на камін.

- Сіріусе! - вигукнув він.

Гаррі озирнувся. З каміна знову стирчала неохайна темна голова Сіріуса.

- Привіт, - усміхнувся він.

- Привіт, - хором озвалися Гаррі, Рон і Герміона, ставши навколішки на килимок біля каміна. Криволапик голосно замуркотів і підійшов до вогню, намагаючись, незважаючи на полум'я, торкнутися писком Сіріусового обличчя.

- Як справи? - поцікавився Сіріус.

- Не дуже, - зізнався Гаррі, а Герміона відтягла Криволапика від вогню, щоб не обсмалив собі вуса. - Міністерство затвердило нову постанову, яка не дозволяє нам мати квідичну команду...

- І таємну групу захисту від темних мистецтв? - додав Сіріус.

На мить запала мовчанка.

- Звідки ти знаєш? - запитав Гаррі.

- Мусите ретельніше вибирати місце для зустрічей, - засміявся Сіріус. - Теж мені придумали - в «Кабанячій голові».

- Краще там, ніж у «Трьох мітлах»! - почала виправдовуватися Герміона. - Бо в тих «Мітлах» завжди повно людей...

- А це означає, що вас було б важче підслухати, - заперечив Сіріус. - Тобі, Герміоно, варто про це пам'ятати.

- А хто нас підслухав? - запитав Гаррі.

- Манданґус, звичайно, - відповів Сіріус і розсміявся, побачивши їхні спантеличені фізії. - Манданґус прикинувся відьмою з вуаллю.

- То був Манданґус? - приголомшено перепитав Гаррі. - А що він робив у «Кабанячій голові»?

- А як ти гадаєш? - нетерпляче озвався Сіріус. - Тебе пильнував.

- За мною й далі ходять по п'ятах? - розсердився Гаррі.

- Аякже, - підтвердив Сіріус, - і добре роблять, якщо під час вихідних ти насамперед починаєш організовувати нелегальну захисну групу.

Але вигляд він мав ані сердитий, ані стурбований. Навпаки, поглядав на Гаррі з явною гордістю.

- А чому Данґ від нас ховався? - розчаровано спитав Рон. - Ми були б раді його бачити.

- Двадцять років тому йому заборонили відвідувати «Кабанячу голову», - пояснив Сіріус, - а тамтешній шинкар має добрячу пам'ять. Коли заарештовували Стержиса, ми загубили запасного Дикозорового плаща-невидимку, тому Данґ останнім часом перебирається на відьму... але то таке... Головне, Роне, що я пообіцяв передати тобі вістку від матері.

- І що? - насторожився Рон.

- Вона каже, щоб ти нізащо не брав участі в незаконній таємній групі захисту від темних мистецтв. Каже, що тебе тоді обов'язково виженуть, і пропала тоді твоя кар'єра. Каже, що згодом ще буде час навчитися себе захищати, і що ти ще молодий, щоб про це дбати. Вона також... - тут Сіріус глянув на Ронових друзів, - ...радить Гаррі й Герміоні нічого не затівати з тією групою, хоч і розуміє, що не може вам наказувати, а лише благає пам'ятати, що завжди бажає вам усього якнайкращого. Вона б усе це написала, але якщо сову перехоплять, то вам загрожуватимуть великі неприємності. А сама вона переказати не має змоги, бо сьогодні чергує.

- Де чергує? - відразу поцікавився Рон.

- Немає значення де. Там, де потрібно Ордену, - відповів Сіріус. - Отож мені й випало бути в ролі посланця. І не забудьте підтвердити їй, що я вам усе переказав, бо вона чомусь не дуже мені довіряє.

Запала чергова мовчанка, під час якої Криволапик нявкнув і спробував дістати лапкою Сіріусову голову, а Рон длубався пальцем у дірочці в килимку.

- То ти хочеш, щоб я пообіцяв не брати участі в групі захисту? - промимрив нарешті він.

- Я? Ні, не хочу! - здивовано заперечив Сіріус. - По-моєму, це блискуча ідея!

- Справді? - зрадів Гаррі.

- Справді! - підтвердив Сіріус. - Чи ти думаєш, що ми з твоїм батьком сиділи б там і виконували накази такої старої мегери, як Амбридж?

- Але... торік ти тільки й торочив, щоб я був обережний і не ризикував...

- Гаррі, торік ми мали звістки, що хтось у Гоґвортсі намагався тебе вбити! - нетерпляче пояснив Сіріус. - А цього року ми знаємо, що хтось за межами Гоґвортсу хотів би повбивати нас усіх! Тому я й думаю, що ідея навчитися нормально захищатись дуже добра!

- А якщо нас усіх виженуть зі школи? - запитально глянула на нього Герміона.

- Герміоно, та це ж твоя ідея! - витріщився на неї Гаррі.

- Я знаю. Мені просто цікаво почути Сіріусову думку, - знизала вона плечима.

- Краще вилетіти зі школи і навчитися захищатись, аніж сидіти в ній, не знаючи, що з цього всього буде, - відповів Сіріус.

- Абсолютно, - завзято підтримали його Гаррі з Роном.

- Отож, - мовив Сіріус, - як саме ви збираєте групу? Де зустрічаєтесь?

- З оцим якраз проблема, - зізнався Гаррі. - Не знаємо, де можна зібратися.

- А як щодо Верескливої Халупи? - запропонував їм Сіріус.

- Оце ідея! - захопився Рон, але Герміона скептично пирхнула, й усі на неї глянули, навіть Сіріусова голова, що обернулася в полум'ї.

- Сіріусе, ви зустрічалися у Верескливій Халупі тільки вчотирьох, - сказала Герміона, - і всі ви вміли перетворюватися на тварин, тому при потребі могли всі сховатися під одним плащем-невидимкою. А нас набралося двадцять вісім душ, серед яких немає жодного анімага, тож нам буде потрібен не плащ, а намет-невидимка...