Страница 386 из 755
- На жаль, - безтурботно відповіла професорка Граблі-Планка, - мені про це відомо не більше, ніж вам. Я отримала від Дамблдора сову з пропозицією попрацювати кілька тижнів і дала згоду. Більше я нічого не знаю. То можна починати?
- Так, будь ласка. - дозволила професорка Амбридж, шкрябаючи щось у своєму нотатнику.
На цьому уроці Амбридж обрала іншу тактику й ходила між учнями, розпитуючи їх про магічних істот. Майже всі відповідали добре, і настрій у Гаррі трохи поліпшився - учні Геґріда не підвели.
- Якщо брати загалом, - звернулася професорка Амбридж до професорки Граблі-Планки після довгого розпитування Діна Томаса, - то як ви, тимчасовий член учительського колективу... можна сказати, об'єктивний спостерігач... як ви оцінюєте Гоґвортс? Чи ви отримуєте достатню підтримку від шкільного керівництва?
- О, так, Дамблдор просто чудовий, - гаряче підтвердила професорка Граблі-Планка. - Мені тут усе подобається, я дуже задоволена.
Амбридж недовірливо, але чемно шкрябнула щось у нотатнику й розпитувала далі: - А що ви плануєте вивчати цього року... звісно, якщо не повернеться професор Геґрід?
- Я ознайомлю учнів з істотами, про яких найчастіше розпитують на іспитах для отримання СОВ, - пояснила професорка Граблі-Планка. - Уже не так багато й залишилося ... вони проходили єдинорогів та ніфлерів, тож ми вивчимо порлоків та кнізлів, навчимося відрізняти крупів від кнарлів і так далі...
- Видно, що ви знаєте свою роботу, - сказала професорка Амбридж і відверто позначила щось у нотатнику великою галочкою. Гаррі не сподобалось, що вона наголосила на слові «ви», і ще менше сподобалося, коли вона звернулася до Ґойла. - Я чула, що на цих уроках учні зазнавали травм?
Ґойл дурнувато загигогів. Йому на поміч миттю прийшов Мелфой.
- Це було зі мною, - сказав він. - Мене поранив гіпогриф.
- Гіпогриф? - перепитала професорка Амбридж і заграмузляла в нотатнику мов скажена.
- Бо він, бовдур, не слухав, що йому казав Геґрід, - сердито втрутився Гаррі.
Рон і Герміона аж застогнали. Професорка Амбридж повільно повернула голову до Гаррі.
- Покарання ще на один вечір. - м'яко сказала вона. - Дуже вам дякую, пані професорко. Думаю, це все, що мені було потрібно. Результати інспектування ви отримаєте впродовж десяти днів.
- Як добре, - зраділа Граблі-Планка, а професорка Амбридж потюпала галявиною до замку.
Була майже північ, коли Гаррі вийшов з кабінету Амбридж. Рука його стікала кров'ю, закривавлюючи хустинку, якою він її обмотав. Гаррі думав, що у вітальні буде вже порожньо, однак його там чекали Рон та Герміона. Гаррі зрадів, коли їх побачив, тим паче, що Герміона була налаштована скоріше співчутливо, ніж критично.
- На, - вона підсунула до нього мисочку з жовтою рідиною, - вмочи туди руку. Це проціджений відвар маринованих муртлапових щупальців. Має допомогти.
Гаррі занурив у мисочку закривавлену й затерплу від болю руку і відчув блаженну полегкість. Криволапик, муркочучи, потерся об його ноги, вистрибнув йому на коліна і там умостився.
- Дякую, - почухав він Криволапика лівою рукою.
- Я вважаю, що ти повинен поскаржитися, - тихенько порадив Рон.
- Ні, - категорично заперечив Гаррі.
- Макґонеґелка здуріла б, якби довідалася...
- Мабуть, що так, - похмуро погодився Гаррі. - Як гадаєш, скільки мине часу, поки Амбридж пропхне нову постанову про те, що кожного, хто поскаржиться на Верховного інквізитора, треба негайно звільняти з роботи?
Рон уже й рота розкрив, щоб заперечити, та нічого не придумав, тож за якусь мить знову закрив.
- Це жахлива жінка, - тихенько сказала Герміона. - Жахлива. Знаєш, я щойно казала Ронові, перед тим, як ти зайшов... ми повинні з нею щось зробити.
- Я запропонував отруїти, - понуро бовкнув Рон.
- Ні... я мала на увазі якось це пов'язати з тим, що вона погано викладає предмет, адже ми від неї ніякого захисту не навчимося, - сказала Герміона.
- І що ж ми зробимо? - позіхнув Рон. - Уже пізно. Вона отримала посаду і залишиться тут. Фадж постарається.
- Знаєте, я сьогодні думала... - Герміона боязко глянула на Гаррі, а тоді продовжила: - Я подумала, що... можливо, настав час, коли ми повинні... зробити це самі.
- Що самі? - підозріло перепитав Гаррі, все ще не виймаючи руку з відвару муртлапових щупальців.
- Ми самі повинні вивчити захист від темних мистецтв, - сказала Герміона.
- Перестань. - застогнав Рон. - Ти хочеш нас завалити ще й цим? Невже ти не розумієш, що ми з Гаррі знову відстаємо з домашньою роботою, а другий тиждень лише почався?
- Але це важливіше за домашні завдання! - не вгавала Герміона.
Гаррі й Рон витріщилися на неї.
- Я думав, що в цілому всесвіті немає нічого важливішого за домашні завдання! - здивувався Рон.
- Не мели дурниць. Авжеж є, - заперечила Герміона, а Гаррі з лихим передчуттям побачив, що її обличчя раптом спалахнуло тим завзяттям, на яке її зазвичай надихала ССЕЧА. - Нам треба приготуватися, як правильно казав Гаррі, до того, що на нас чекає. Ми повинні вміти себе захистити. Якщо ми за цілий рік нічого не навчимося...
- Але ж ми самі багато не зробимо, - безсило зітхнув Рон. - Тобто так, ми можемо піти в бібліотеку, прочитати там про всілякі закляття, а тоді їх випробувати, але...
- Та ні! Я ж розумію, що ми проминули той етап, коли могли щось вивчити лише з книжок, - заперечила Герміона. - Нам потрібен учитель, причому справжній, такий, що зможе нам показати, як користуватися закляттями, й виправить наші помилки.
- Якщо ти кажеш про Люпина... - почав Гаррі.
- Ні, ні, я кажу не про Люпина, - урвала його Герміона. - У нього дуже багато роботи в Ордені, та й бачити ми його змогли б хіба що на вихідні у Гоґсміді, а цього мало.
- Тоді про кого? - насупився Гаррі. Герміона набрала повні груди повітря.
- Невже не зрозуміло?.. Я кажу про тебе, Гаррі.
На мить запала тиша. Легенький нічний вітерець деренчав шибками за Роновою спиною, а в каміні потріскував, згасаючи, вогонь.
- Що про мене? - перепитав Гаррі.
- Я кажу, щоб ти навчив нас захисту від темних мистецтв.
Гаррі витріщив очі. Тоді повернувся до Рона, готовий обмінятися з ним роздратованим поглядом, як завжди бувало, коли Герміона захоплювалася нездійсненними проектами на зразок ССЕЧА. Але спантеличений Гаррі не помітив у Ронових очах ані сліду роздратування.
Той тільки насупився, щось обмірковуючи. А тоді сказав:
- Цікава думка.
- Яка думка? - не зрозумів Гаррі.
- Про тебе, - пояснив Рон. - Щоб ти нас навчав.
- Але ж...
Гаррі раптом усміхнувся, впевнений, що його розігрують.
- Я ж не вчитель, я не...
- Гаррі, ти був найкращим учнем із захисту від темних мистецтв, - сказала Герміона.
- Я? - ще ширше всміхнувся Гаррі. - Ти що! Ти ж мене випередила на всіх іспитах...
- Якщо чесно, то ні, - спокійно заперечила Герміона. - Ти випередив мене в третьому класі... то був єдиний рік, коли ми разом складали іспит і мали вчителя, який справді знав свій предмет. Але ж я кажу не про результати іспитів, Гаррі. Згадай, що ти зробив!
- Що ти маєш на увазі?
- Знаєш, я вже не хочу, щоб мене навчав такий тупак, - усміхнувся до Герміони Рон. А потім повернувся до Гаррі.
- Подумаймо, - зобразив він гримасу, яка з'являлася на обличчі зосередженого Ґойла. - Е-е... у першому класі... ти врятував від Відомо-Кого філософський камінь.
- То мені просто пощастило, - заперечив Гаррі, - я ж нічого такого не вмів...
- У другому класі, - перебив його Рон, - ти вбив Василіска і знищив Редла.
- Так. але якби тоді не з'явився Фоукс, я...
- У третьому класі, - ще голосніше сказав Рон, - ти бився одночасно мало не з сотнею дементорів...
- Ти знаєш, що то був щасливий випадок. Якби часоворот...
- Торік, - майже кричав Рон, - ти знову переміг Відом...
- Послухайте мене! - розсердився Гаррі, бо вже і Рон, і Герміона почали відверто сміятися. - Тільки послухайте, гаразд? Це все чудово звучить у ваших вустах, але мені завжди просто щастило... переважно я не розумів, що діється, нічого наперед не планував, просто робив, що мені стріляло в голову. І майже завжди мені допомагали...