Гаррі Поттер. Гепталогія

- Просимо вибачення, панночко, - знову низько вклонився ельф-домовик, - однак ельфи-домовики не мають права бути нещасними тоді, як треба працювати й обслуговувати господарів.

- Ох, заради всього святого! - ще більше розгнівалася Герміона. - Послухайте мене всі! Ви маєте таке саме право бути нещасливими, як і чарівники! Ви маєте право на платню, на вихідні, на пристойний одяг, ви не повинні робити все, що вам наказують! Погляньте на Добі!

- Будь ласка, панночко, не вплутуйте Добі, - перелякано пробурмотів той. Веселі усмішки раптом позникали з личок ельфів. Вони дивилися на Герміону так, наче перед ними стояла небезпечна психопатка.

- Ми принесли ще харчів! - запищав один ельф під ліктем у Гаррі й тицьнув йому в руки великий шмат шинки, дванадцять тістечок та фрукти. - Бувайте!

Ельфи-домовики оточили Гаррі, Рона та Герміону і, штурхаючи їх у спини крихітними кулачками, почали випихати з кухні.

- Дякую за шкарпетки, паничу Гаррі Поттер! - сумно гукнув від каміна Добі, стоячи біля накритої скатертиною Вінкі.

- Герміоно, ти просто не можеш втримати язика за зубами! - гнівно сказав Рон, коли за ними, грюкнувши, зачинилися кухонні двері. - Тепер вони не захочуть, щоб ми до них приходили! А ми могли б вивідати у Вінкі про Кравча!

- Наче ти цим переймаєшся! - зіронізувала Герміона. - Ти сюди любиш приходити лише заради їжі!

Візит на кухню зіпсував увесь день. Гаррі так втомила Ронова й Герміонина гризня, що він узяв харчі для Сіріуса і сам піднявся до соварні.

Крихітна Левконія не подужала б віднести на гору біля Гоґсміда цілий шмат шинки, тому Гаррі вирішив, що їй допоможуть дві шкільні сипухи. Вони вилетіли у вечірні сутінки, несучи втрьох один величезний пакунок, і вигляд у них від цього був дуже дивний. Гаррі сперся на підвіконня і дивився їм услід. Потім оглянув шкільні угіддя, верхівки дерев Забороненого лісу та вітрила дурмстрензького корабля. Крізь кільця диму, що здіймався з димаря Геґрідової халупи, пролетів пугач, підлетів до соварні, облетів навколо й зник з очей. Придивившись, Гаррі побачив Геґріда, що завзято копав землю перед своєю хатиною. Схоже було на те, що він скопував нові грядки для овочів. Поки Гаррі придивлявся, з бобатонської карети вийшла мадам Максім і підійшла до Геґріда. Здавалося, вона намагається втягти його в розмову. Геґрід сперся на лопату, але, очевидно, не виявив особливої охоти підтримувати бесіду, бо мадам Максім дуже скоро вернулася до карети.

Не бажаючи повертатися до ґрифіндорської вежі й слухати, як сваряться Рон та Герміона, Гаррі спостерігав за Геґрідом, аж доки того не поглинула темрява. Невдовзі почали прокидатися сови, вони пролітали повз Гаррі і зникали в чорному небі.

*

До сніданку наступного дня поганий настрій Рона та Герміони розвіявся. На щастя, не справдилися похмурі Ронові пророцтва щодо ображених Герміоною ельфів-домовиків, які подаватимуть на ґрифіндорський стіл зіпсовану й несмачну їжу. Бекон, яйця та копчена риба були такими ж смачними, як завжди.

Коли почали прибувати поштові сови, Герміона зайорзала від нетерпіння - вочевидь, вона чогось очікувала.

- Персі однак ще не встиг би відповісти, - сказав Рон. - Ми послали Гедвігу лише вчора.

- Я не через те, - пояснила Герміона. - Я передплатила «Щоденного віщуна». Набридло довідуватися про все від слизеринців.

- Класно придумала, - похвалив Гаррі, теж дивлячись на сов. - Герміоно, здається, тобі пощастило...

Одна з сов опускалася до Герміони.

- Але це не схоже на газету, - розчаровано сказала вона. - Це...

Та на її подив, сова приземлилася просто перед тарілкою, а слідом за нею ще дві - руда й сіра, і чотири сипухи.

- Скільки газет ти передплатила? - запитав Гаррі, хапаючи Герміонин келих, що його ледь не скинули сови. Кожна з них проштовхувалася вперед, намагаючись віддати свого листа першою.

- Що це таке? - здивувалася Герміона, забираючи листа в сірої сови, розкриваючи його й починаючи читати. - Та невже? - спалахнула вона.

- Що сталося? - спитав Рон.

- Це... ох, як дотепно, - вона тицьнула листа Гаррі, і той побачив, що він не написаний від руки, а складений з приклеєних літер, вирізаних, скоріше за все, зі «Щоденного віщуна».

Ти оГиДНе дівЧиСько. ГаРРі ПоттЕр ваРтИЙ КращоЇ. пОверТаЙся зВІдки з'яВИлаСя маҐелко.

- Вони всі такі! - з відчаєм сказала Герміона, розкриваючи листи один за одним. - «Гаррі Поттер може знайти собі кращу, ніж ти...», «Тебе треба зварити у жаб'ячій ікрі...» Ой!

Вона розкрила останній конверт, і на руки їй вилилася жовто-зелена рідина із запахом бензину. Від неї на шкірі одразу ж з'явилися великі жовті пухирі.

- Нерозведений гній буботруба! - сказав Рон, обережно беручи й обнюхуючи конверт.

- Ой! - знову скрикнула Герміона, і сльози навернулися їй на очі, бо вона спробувала витерти гній серветкою, але її пальці так швидко й густо вкрилися виразками, що здавалося, ніби на руках - товсті ґулясті рукавиці.

- Негайно йди в лікарню, - сказав Гаррі, коли сови знялися в повітря, - ми скажемо професорці Спраут, де ти...

- Я ж її попереджав! - зітхнув Рон після того, як Герміона, притискаючи руки до грудей, вибігла з Великої зали. - Я ж казав, щоб не дратувала Ріту Скітер! Ось подивися... - Він прочитав ще один лист із тих, що покинула на столі Герміона. - «Я прочитала у «Відьомському тижневику», як ти обманюєш Гаррі Поттера - а він уже й так зазнав доволі лиха. Тому, щойно знайду великого конверта, нашлю на тебе вроки». От халепа! Доведеться їй стерегтися.

На гербалогію Герміона не з'явилася. Коли Гаррі й Рон вийшли з оранжереї і пішли на урок догляду за магічними істотами, то помітили Мелфоя, Креба й Ґойла, що вийшли з замку і спускалися кам'яними сходами. Пенсі Паркінсон, ідучи за ними, хихотіла й перешіптувалася з іншими слизеринськими дівчатами. Перехопивши погляд Гаррі, Пенсі крикнула:

- Поттер, ти що, порвав зі своєю подружкою? Чому вона на сніданку так засмутилася?

Гаррі вдав, що не чує. Він не хотів, щоб вона зраділа, довідавшись, якого лиха накоїла стаття у «Відьомському тижневику».

Геґрід, який на минулому уроці попередив, що вони завершують тему єдинорогів, чекав на учнів біля своєї хатини. Біля нього стояло кілька відкритих ящиків. Серце в Гаррі ледь не зупинилося - невже вилупився ще один скрут? Та коли він підійшов ближче й зазирнув у ящики, то побачив там пухнастих чорних істот з довгими рильцями й напрочуд пласкими, наче лопатки, передніми лапками. Істотки кліпали очицями, дивлячись на учнів і щиро дивуючись такій увазі.

- Се ніфлери, - сказав Геґрід, коли всі учні зібралися. - Вони жиют переважно в шахтах. І люблят усьо блискуче... дивіться...

Один ніфлер раптом підстрибнув і спробував укусити Пенсі Паркінсон за руку. Вона верескнула й відскочила.

- Вони файно вміют шукати коштовності, - радісно повідомив Геґрід. - Я подумав, що ми нинька добре си порозважаємо. Видите отам? - Він показав на велику свіжоскопану грядку, яку копав якраз тоді, як Гаррі спостерігав за ним з вікна. - Я запорпав там золоті монетки. Маю приз для того, чий ніфлер випорпає їх найбільше. Тілько поскидайте з себе всі прикраси, виберіт ніфлера і приготуйтеся.

Гаррі зняв свого зіпсованого годинника, що його носив за звичкою, і заховав у кишеню. Тоді вибрав ніфлера. Тваринка встромила довге рильце Гаррі у вухо й почала захоплено принюхуватися. Її так і кортіло пригорнути до себе.

- Заждіт, - сказав Геґрід, зазираючи в ящик. - Ще їден ніфлер зоставси... Кого бракує? Де Герміона?

- Вона мусила піти до лікарні, - сказав Рон.

- Потім пояснимо, - пробурмотів Гаррі - Пенсі Паркінсон уважно прислухалася.

Вони так ще не веселилися на жодному уроці догляду за магічними істотами. Ніфлери пірнали в землю й вистрибували з землі, наче з-під води. Коли-не-коли якась із тваринок підбігала до свого учня й кидала йому в долоні золоту монетку. Ронів ніфлер діяв особливо проворно, дуже швидко наповнивши його пригорщі золотом.