Страница 261 из 755
Рон глянув на Гаррі округленими з подиву очима.
- Що це на них найшло? - запитав він.
Та Гаррі якраз помітив, що крізь отвір у вітальню залазять Парваті та Лаванда. От і настала мить для рішучої дії.
- Зачекай тут, - кинув він Ронові, устав і підійшов до Парваті:
- Парваті? Підеш зі мною на бал?
На Парваті напало хихотіння. Гаррі зачекав, коли воно вщухне, схрестивши в кишені мантії пальці.
- Добре, піду, - нарешті погодилася вона, страшенно засоромившись.
- Дякую, - Гаррі аж полегшало. - А ти, Лавандо, підеш з Роном?
- Вона йде з Шеймусом, - повідомила Парваті, і вони з Лавандою захихотіли ще дужче.
Гаррі зітхнув.
- А ти не знаєш, хто міг би піти з Роном? - спитав він, стишивши голос, щоб Рон нічого не почув.
- Може, Герміона Ґрейнджер? - сказала Парваті.
- Вона вже йде з іншим.
Парваті була вражена.
- Та ти що? З ким? - верескнула вона.
Гаррі знизав плечима.
- Поняття не маю, - сказав він. - То як бути з Роном?
- Гм... Думаю, моя сестра змогла б піти, - повільно протягла Парваті. - Ти знаєш - Падма... з Рейвенклову. Якщо хочеш, я її спитаю.
- Це було б чудово, - зрадів Гаррі. - Скажеш мені потім, добре?
Він повернувся до Рона, думаючи, що через цей бал набагато більше мороки, ніж він того вартий, і щиро сподіваючись, що ніс у Падми Патіл не перехняблений.
- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ -
Святковий бал
Попри величезну кількість домашніх завдань, яких назавдавали четвертокласникам на канікули, Гаррі не мав настрою працювати після закінчення навчального півріччя. Тож тиждень перед Різдвом він разом з усіма розважався, як лише міг. Учнів у ґрифіндорській вежі було не менше, ніж під час навчання. Здавалося, що вежа аж поменшала через небувалий галас її мешканців. Канаркові заварні тістечка Фреда й Джорджа мали чималий успіх, і тому в перші дні канікул скрізь можна було зустріти оброслих пір'ям учнів. Але незабаром ґрифіндорці стали обачнішими, коли хтось їх чимось частував - щоб не з'їсти часом канаркове заварне. Тож Джордж зізнався Гаррі, що вони з Фредом зараз винаходять щось інше. Гаррі пообіцяв собі ніколи не брати у Фреда з Джорджем навіть крихти. Він пам'ятав, як Дадлі від їхніх цукерок рознесло язика.
Густий лапатий сніг падав на замок та навколишні землі. Світло-блакитна бобатонська карета скидалася на великий заморожений гарбуз, а Геґрідова халупа стала, мов пряникова хатинка з казки. Ілюмінатори дурмстрензького корабля затягло крижаною емаллю, снасті побіліли від інею. Ельфи-домовики перевершили самих себе, наготувавши смаженого й тушкованого м'яса та апетитних пудингів. І тільки Флер Делякур вдавалося знаходити причини для невдоволення.
- Уся ця 'Оґвогтська їжя дуже некогисна й важька, - якось увечері сказала вона сварливим голосом, повертаючись із Великої зали. Друзі йшли позад неї. Рон ховався за Гаррі, з усієї сили стараючись, щоб Флер його не помітила. - Я не волізу в святкову мантію!
- О-о-о, це трагедія, - роздратовано буркнула Герміона, коли Флер вийшла у вестибюль. - Вона про себе дуже високої думки!
- Герміоно, з ким ти йдеш на бал? - спитав Рон.
Він увесь час докучав їй цим запитанням, сподіваючись захопити її зненацька. Та Герміона лише насупилася й сказала:
- Я тобі не скажу, ти будеш мене діставати.
- Візлі, ти шо, тіпа, жартуєш? - сказав за їхніми спинами Мелфой. - Ти що, хочеш сказати, шо хтось, карочє, піде на бал з цією зубатою бруднокровкою?
Гаррі й Рон обернулися, щоб на нього кинутись, але Герміона голосно вигукнула, махаючи рукою комусь поверх Мелфоєвого плеча:
- Добрий день, професоре Муді!
Мелфой зблід і відскочив, дико озираючись у пошуках Муді, але той і досі сидів за вчительським столом, доїдаючи тушковане м'ясо.
- Боягузливий тхорик! - уїдливо кинула Герміона услід Мелфоєві. А тоді, щиро сміючись разом з Гаррі та Роном, рушила вгору мармуровими сходами.
- Герміоно, - Рон глянув на неї збоку й раптом насупився. - Що з твоїми зубами?
- А що з ними? - здивувалася вона.
- Змінилися... Я щойно помітив...
- Авжеж змінилися - чи ти хотів, щоб я ходила з тими іклами, які мені начарував Мелфой?
- Та ні, вони стали інакші, ніж були перед тим, як Мелфой їх закляв... стали рівні й поменшали...
Герміона раптом пустотливо всміхнулася, й Гаррі теж помітив: усмішка в неї геть інакша, ніж та, що він пам'ятав.
- Ну... коли я пішла до мадам Помфрі, щоб зменшити зуби, вона тримала переді мною дзеркало й наказала крикнути «стоп», коли зуби знову стануть такі, як були, - пояснила Герміона. - І я... дала їй потримати дзеркало трохи довше. - Вона всміхнулася ще ширше. - Мамі з татом це не сподобається. Я вже сто років переконую їх, щоб дозволили мені зменшити зуби, а вони кажуть, щоб я носила пластинку. Ви ж знаєте, вони зубні лікарі, і вважають, що зуби і магія - це не... О, дивіться! Левконія повернулася!
Крихітна Ронова сова щось бурхливо щебетала, сидячи на вершечку обліплених бурульками перил. До її лапки був прив'язаний сувій пергаменту. Школярі, проходячи, тицяли на неї пальцями й сміялися, а зграйка третьокласниць зупинилася і одна з дівчаток вигукнула:
- Дивіться, яка манюня сова! Яка гарнесенька!
- Шизоїдний клубок пір'я! - зашипів Рон. Він кинувся нагору і схопив Левконію. - Ти повинна приносити листа адресатові, а не товктися у всіх на очах!
Левконія щасливо ухкала, вистромивши голову з Ронового кулака. Третьокласниці були вражені.
- Зникніть! - гримнув на них Рон, махаючи кулаком з Левконією. Шугаючи в повітрі, сова заухкала ще щасливіше. - На, Гаррі, це тобі, - додав Рон на півтона тихіше, коли обурені третьокласниці втекли. Він зняв Сіріусову відповідь з лапки Левконії. Гаррі сховав її в кишеню, і вони кинулися до ґрифіндорської вежі, щоб там прочитати.
Всі у вітальні були заклопотані канікулярними справами, й нікого не обходило, хто що робить. Гаррі, Рон і Герміона сіли окремо від усіх біля темного вікна, яке поступово заносило снігом, і Гаррі прочитав:
Дорогий Гаррі!
Вітаю з перемогою! Той, хто вкинув твоє ім'я у Келих, тепер, мабуть, не дуже радий. Я збирався запропонувати тобі закляття «Кон'юнктивітіс», адже очі в дракона - найслабше місце...
- Крум так і зробив! - прошепотіла Герміона.
...але твій спосіб був кращий. Я вражений.
Але, Гаррі, не задирай носа... Ти виконав лиш одне завдання. Той, хто втяг тебе в турнір, матиме ще не одну нагоду тебе скривдити. Будь напоготові - особливо, коли особа, про яку ми з тобою говорили, десь поблизу. І намагайся не потрапляти в халепи.
Підтримуй зі мною зв'язок, я хочу знати про кожну незвичну дрібничку.
Сіріус.
- Він каже про те саме, що й Муді, - тихо сказав Гаррі, запихаючи листа в кишеню мантії. - Постійна пильність! Можна подумати, що я ходжу з міцно заплющеними очима, стукаючись об стіни...
- Гаррі, але ж він пише правильно, - сказала Герміона, - попереду в тебе ще два завдання. Ти й справді мусиш глянути в те яйце й почати думати, що воно означає...
- Герміоно, у нього ще купа часу! - огризнувся Рон. - Гаррі, в шахи зіграємо?
- Давай, - відповів Гаррі. Тоді, перехопивши Герміонин погляд, сказав:
- Та що ти, хіба я можу зосередитись, коли навколо такий шарварок? Тут і яйця не почуєш.
- Може, й так, - зітхнула вона й сіла спостерігати за їхнім шаховим поєдинком. Партія закінчилася тим, що Рон поставив Гаррі ефектний мат за допомогою двох до необачності відчайдушних пішаків та войовничого офіцера.
*
Різдвяного ранку Гаррі прокинувся якось раптово. Дивуючись, що ж це так несподівано його збудило, він розплющив повіки і майже впритул перед собою побачив величезні круглі зелені очі, що дивилися на нього з темряви.