Гаррі Поттер. Гепталогія

Добі заговорив знову, пронизливо перекрикуючи ридання Вінкі:

- І тоді в Добі з'явилася ідея, паничу Гаррі Поттер! «Чом би Добі й Вінкі не знайти собі роботу разом?», - запитав Добі. «Де ж нам знайти таку роботу, щоб вистачило аж для двох ельфів-домовиків?», - сказала Вінкі. І тоді Добі міркує, і чудова думка приходить до нього, паничу! Гоґвортс! Отож Добі та Вінкі прийшли зустрітися з професором Дамблдором, і професор Дамблдор узяв їх на роботу!

Добі променисто всміхнувся, і сльози щастя знову бризнули з його очей.

- І професор Дамблдор каже, що платитиме Добі, паничу, якщо Добі хоче платні за свою працю! І тепер Добі - вільний ельф, паничу, і Добі отримує за тиждень цілий ґалеон, і один день на місяць має вихідний!

- Це не так і багато, - обурено вигукнула з підлоги Герміона, сидячи над Вінкі, що й далі кричала й била кулачками.

- Професор Дамблдор пропонував Добі десять ґалеонів і два вихідні на тиждень, - сказав Добі, раптом здригнувшись, ніби перспектива такого тривалого неробства й такого шаленого багатства його лякала, - але Добі збив платню, панночко... Добі любить свободу, панночко, але він не хоче забагато, він більше любить роботу, панночко.

- А тобі, Вінкі, скільки платить професор Дамблдор? - лагідно спитала Герміона.

Якщо вона думала, що ці слова підбадьорять Вінкі, то страшенно помилялася. Вінкі перестала ридати, й сіла, втупившись у Герміону карими очиськами. Її мокре від сліз обличчя раптом стало люте.

- Може, Вінкі і зганьблена ельфиня, але Вінкі поки що не брати платні за працю! - запищала вона. - Вінкі ще не впасти так низько! Вінкі безмежно соромно через те, що її звільнено!

- Соромно? - безпорадно перепитала Герміона. - Вінкі, ти що? Це містерові Кравчу має бути соромно, а не тобі! Ти не зробила нічого поганого, він жахливо з тобою повівся...

Але, щоб і слова не чути, Вінкі затулила долонями прорізи в капелюшку, з яких стирчали вуха, й запищала:

- Не сміти ображати мого хазяїна, панночко! Не сміти ображати містера Кравча! Містер Кравч хороший чарівник, панночко! Містер Кравч правильно зробити, що вигнати погану Вінкі!

- Паничу Гаррі Поттер, Вінкі ніяк не може звикнути, - довірливо пропищав Добі. - Вінкі забуває, що вона більше не кріпачка містера Кравча. Їй тепер можна говорити відверто, але вона собі не дозволяє.

- Невже ельфи-домовики не можуть говорити про господарів відверто? - спитав Гаррі.

- Ох, паничу, не можуть, авжеж не можуть, - сказав Добі, раптом посерйознішавши. - Це один з виявів рабського становища ельфів-домовиків, паничу. Ми зберігаємо їхні таємниці і зберігаємо мовчанку, підтримуємо честь сім'ї і ніколи не говоримо про них погано - хоч професор Дамблдор сказав Добі, що він на цьому не наполягає. Професор Дамблдор сказав, що ми спокійно можемо...

Добі занервувався й підкликав Гаррі ближче. Гаррі нахилився до нього. Ельф зашепотів:

- Він сказав, паничу, що ми можемо казати на нього «прибацаний дідуган», якщо захочемо!

Добі налякано гигикнув.

- Але Добі не хочеться, паничу Гаррі Поттер, - знову нормально заговорив ельф і затряс головою так, що аж вуха заляскали. - Добі дуже-дуже любить професора Дамблдора, паничу, і з гордістю зберігатиме його таємниці.

- Але про Мелфоїв ти тепер можеш говорити що завгодно, правда ж? - з усмішкою спитав Гаррі.

Тінь переляку промайнула у величезних очах Добі.

- Добі... Добі міг би, - невпевнено промовив він. Але відразу ж розправив плечі. - Добі може сказати Гаррі Поттеру, що його колишні господарі були... були. .. погані темні чаклуни!

Добі на мить завмер, тоді весь затремтів, жахливо вражений власною відвагою, а далі, метнувшись до найближчого столу, почав з усієї сили гатити об нього головою.

- Поганий Добі! Поганий Добі! - пищав він.

Гаррі схопив Добі за краватку й відтяг від столу.

- Дякую, паничу Гаррі Поттер, дякую, - промовив ельф, задихаючись і потираючи лоба.

- Тобі треба потренуватися, - сказав Гаррі.

- Потренуватися?! - злісно запищала Вінкі. - Добі, тобі має бути соромно! Таке казати про своїх господарів!

- Вінкі, вони мені більше не господарі! - виклично сказав Добі. - Добі більше не турбує, хто що думає!

- Ох, Добі, який же ти поганий ельф! - простогнала Вінкі, знову заливаючись слізьми. - Мій бідолашний містер Кравч, що він там робити без Вінкі? Я йому потрібна, йому потрібна моя допомога! Я дбати про містера Кравча цілісіньке життя, а переді мною це робити моя мама, а ще перед нею - бабуся... ох, що б вони сказати, якби знали, що Вінкі звільнено? Ох, сором, сором! - вона заховала обличчя в спідничку й заридала.

- Вінкі, - твердо мовила Герміона. - Я впевнена, що містер Кравч прекрасно дає собі раду й без тебе. Ми його бачили...

- Ви бачити мого хазяїна? - затамувавши подих, підвела мокре від сліз обличчя Вінкі й витріщилася на Герміону. - Ви бачити його тут, у Гоґвортсі?

- Так, - підтвердила Герміона. - Він і містер Беґмен - судді на Тричаклунському турнірі.

- Містер Беґмен теж? - запищала Вінкі, і, спантеличивши Гаррі (а також, судячи з їхніх виразів облич - і Рона з Герміоною), знову набрала розлюченого вигляду. - Містер Беґмен поганий чарівник! Дуже поганий чарівник! Мій хазяїн його не любити, ох, не любити! Ніскілечки!

- Беґмен - поганий? - запитав Гаррі.

- О, так, - люто закивала головою Вінкі. - Мій хазяїн дещо Вінкі розповідати! Але Вінкі нікому нічого не казати... Вінкі... Вінкі вміє берегти таємниці свого хазяїна...

І на неї знову накотилися сльози. Чутно було, як вона жалібно хлипає в куцу спідничку:

- Бідний хазяїн, бідненький хазяїн, немає вже Вінкі, щоб йому допомагати!

Більше з Вінкі не вдалося витягти жодного осмисленого слова. Її лишили плакати, скільки хоче, і допили чай. Добі тим часом радісно базікав про життя вільного ельфа і про плани щодо зароблених грошей.

- Паничу Гаррі Поттер, Добі купить собі светра! - щасливо повідомив він, вказуючи на свої голі груди.

- Добі, я от що тобі скажу, - обізвався Рон, якому, здається, дуже сподобався цей ельф. - Я віддам тобі той, що мама зараз мені плете. На Різдво вона завжди дарує мені светра. Ти не маєш нічого проти темно-бордового кольору?

Добі аж засяяв.

- Ми можемо його трохи зменшити, щоб був якраз на тебе, - сказав йому Рон, - він гарно пасуватиме до твого чохла для чайника.

Коли вони вже готові були йти, на них навалилися ельфи, пропонуючи набрати з собою нагору різних наїдків. Герміона відмовилася, з болем дивлячись, як вони кланяються й роблять реверанси. Зате Гаррі з Роном напхали в кишені кремових тістечок та пиріжків.

- Дуже дякуємо! - сказав Гаррі ельфам, що товклися біля дверей, бажаючи друзям на добраніч. - Бувай, Добі!

- Паничу Гаррі Поттер... чи Добі може часом вас провідувати? - невпевнено поцікавився Добі.

- Певно, що можеш, - відповів Гаррі, і Добі засяяв.

- Знаєте що? - сказав Рон, коли він, Герміона та Гаррі, покинувши кухню, підіймалися сходами до вестибюлю. - Усі ці роки мене вражало, як Фредові й Джорджу вдається цупити з кухні їжу, а виявилося, що це зовсім неважко! Ельфи аж зі шкури пнуться, щоб її роздавати!

- Думаю, на краще ці ельфи не могли й сподіватися, - сказала Герміона. - Маю на увазі те, що Добі прийшов сюди працювати. Інші ельфи побачать, як прекрасно бути вільним, і незабаром до них дійде, що й вони хочуть волі!

- Будемо сподіватися, що вони не приглядатимуться до Вінкі, - озвався Гаррі.

- Вона повеселішає, - відказала Герміона з деяким сумнівом у голосі. - Коли мине шок, і вона призвичаїться до Гоґвортсу, то побачить, що без того Кравча їй набагато краще.

- Здається, вона його любить, - з повним ротом промугикав Рон (він саме взявся до тістечка з кремом).

- Зате невисокої думки про Беґмена, правда? - сказав Гаррі. - Цікаво, що Кравч торочить про нього вдома?

- Мабуть, каже, що він не дуже хороший начальник відділу, - припустила Герміона, - і, гляньмо правді у вічі... так воно і є.