Гаррі Поттер. Гепталогія

Вона говорила мало не пошепки. Рон скосив очі на Гаррі. Той сидів з кам'яним лицем. Професорка Трелоні прошелестіла повз них і вмостилася у великому кріслі біля каміна, обличчям до класу. На пуфиках коло неї сиділи Лаванда Браун та Парваті Патіл, які просто обожнювали професорку Трелоні.

- Дорогенькі, настав час вивчати зірки, - проголосила вона. - Рухи планет і таємничі остороги, що розкриваються лише тим, хто збагне фігури космічного танцю. Можна розшифрувати людську долю завдяки планетарному промінню, що переплітається...

Але Гаррі відлетів думками кудись далеко. Ці пахощі з каміна завжди робили його сонним і тупим, а безладні балачки професорки про передбачення ніколи його особливо не захоплювали - однак він не міг викинути з голови щойно промовлених нею слів: «Прикро, але станеться те, чого ти так боїшся...»

«Герміона мала рацію», - роздратовано подумав Гаррі. - «Ця професорка Трелоні - просто стара шахрайка». Він же зараз нічого не боявся... ну, якщо не брати до уваги побоювань, що Сіріуса могли впіймати... але як про це могла знати професорка Трелоні? Гаррі вже давно дійшов висновку, що всі її пророцтва були не більше, ніж випадковим угадуванням та напусканням туману.

Окрім, звісно, того випадку наприкінці минулого семестру, коли вона напророкувала поновлення Волдемортової могутності... і сам Дамблдор, коли Гаррі все йому описав, визнав, що цей її транс міг бути справжнім.

- Гаррі! - процідив Рон.

- Що?

Гаррі озирнувся - на нього дивився весь клас. Він випростався; щойно мало не задрімав під дією цієї задухи та власних думок.

- Я казала, дорогенький, що ти вочевидь народився під лиховісним впливом Сатурна, - повторила професорка Трелоні, і в голосі в неї відчувалося невдоволення тим, що він не стежив за ходом її думок.

- Під впливом... вибачте, чого? - перепитав Гаррі.

- Сатурна, дорогенький! Планети Сатурн! - виразно роздратувалася професорка Трелоні. - Я казала, що в мить твого народження у небесах явно правив Сатурн... твоє чорняве волосся... невисокий зріст... трагічні втрати ще в юному віці... Я, мабуть, не помилюся, дорогенький, якщо скажу, що ти народився взимку?

- Та ні, - заперечив Гаррі. - Я народився в липні.

Рон аж закашлявся, щоб приховати сміх.

Через півгодини кожен з них отримав по заплутаній зоряній карті, де мав визначити позиції планет у мить свого народження. Це було страшенно нудне заняття, що вимагало постійного звіряння з графіками та обчислення кутів.

- У мене тут два Нептуни, - озвався трохи згодом Гаррі, похмуро розглядаючи свій аркуш пергаменту, - такого ж не може бути, правда?

- Ага-а-а, - сказав Рон, наслідуючи таємничий шепіт професорки Трелоні, - коли в небі з'являються два Нептуни, то це явно означає, Гаррі, що народився малючок в окулярах...

Шеймус і Дін, що сиділи поблизу, голосно захихотіли, хоч їх одразу заглушив схвильований писк Лаванди Браун: - Ой, пані професорко, дивіться! Здається, я знайшла нову планету! Пані професорко, що це?

- Це Уран, дорогенька, - сказала професорка Трелоні, глянувши на карту.

- Лавандо, а можна й мені подивитися на новий Уран? - реготнув Рон.

На лихо, професорка Трелоні це почула, і саме тому, мабуть, дала їм так багато домашніх завдань.

- З урахуванням ваших особистих зоряних карт зробити детальний аналіз, як наступного місяця впливатиме на вас рух планет, - вона заговорила, наче професорка Макґонеґел - геть не схоже на свій образ безтілесної феї. - У понеділок здасте мені роботи! Жодних виправдань слухати не буду!

- От стара карга! - обурювався Рон, коли вони спускалися сходами до Великої зали на вечерю. - Це ж, вважай, пропали вихідні!

- Що, багато домашніх завдань? - весело поцікавилася Герміона, наздоганяючи їх. - А нам професорка Вектор не завдала взагалі нічого!

- То й тішся собі з професорки Вектор, - сумно огризнувся Рон.

Вони зайшли у вестибюль, заповнений учнями, що стояли в черзі за вечерею. Щойно примостилися скраю черги, як за ними прогримів голос.

- Візлі! Чуєш, Візлі!

Гаррі, Рон і Герміона озирнулися. Там стояли вельми вдоволені собою Мелфой, Креб та Ґойл.

- Що? - коротко кинув Рон.

- Візлі, про твого старого написали в газеті! - Мелфой розмахував примірником «Щоденного віщуна» і говорив дуже голосно, щоб почули всі у вестибюлі. - Карочє, слухай!

ЧЕРГОВІ ПОМИЛКИ МІНІСТЕРСТВА МАГІЇ

Здається, Міністерство магії й далі переслідують халепи, пише наша спеціальна кореспондентка Ріта Скітер. Перебуваючи останнім часом під вогнем критики через неспроможність утримати під контролем юрбу на Кубку світу з квідичу, а також досі не пояснивши зникнення однієї зі своїх працівниць, міністерство вчора знову зганьбилося - через витівки Арнольда Візлі з відділу боротьби з нелегальним використанням маґлівських речей.

Мелфой підняв голову.

- Візлі, вони навіть перекрутили його ім'я - тіпа він цілковитий нуль, га? - каркнув він.

У вестибюлі всі затихли, прислухаючись. Мелфой розправив газету й читав далі:

Арнольд Візлі, котрого два роки тому звинувачували у володінні летючою машиною, вчора зчепився з кількома маґлівськими правоохоронцями («поліцаями») з приводу вельми агресивних сміттєвих бачків. Схоже, містер Візлі намагався врятувати «Дикозора» Муді, старезного колишнього аврора, котрий звільнився з міністерства, коли перестав бачити різницю між потиском руки та спробою вбивства. Не дивно, отже, що містер Візлі, прибувши до будинку містера Муді, який, до речі, має надійну систему охорони, виявив, що містер Муді вкотре здійняв фальшиву тривогу. Містер Візлі, щоб утекти від поліцаїв, змушений був декому з них видозмінити пам'ять, проте він відмовився відповісти на запитання «Щоденного віщуна», чому він втяг міністерство у таку негідну й ганебну витівку.

- Візлі, тут є ще й фотографія! - вигукнув Мелфой, піднімаючи газету. - Фотка твоїх старих перед вашим будинком - якщо це можна назвати будинком! Твоїй старій не завадило б трохи скинути жирку!

Рон аж затрусився з люті. Усі погляди зупинилися на ньому.

- Замовкни, Мелфою, - сказав Гаррі. - Рон, пішли.

- Поттер, ти ж у них, тіпа, літував, га? - вишкірився Мелфой. - Карочє, його стара справді така жирна, чи тільки на фотці?

- Мелфой, а ти бачив свою стару? - спитав Гаррі, тримаючи за мантію Рона, що рвався до Мелфоя. - Отой її вираз, наче в неї лайно під носом? Вона завжди така, чи то їй від тебе смердить?

Бліде Мелфоєве обличчя дещо порожевіло.

- Поттер, не смій ображати мою матір.

- То стули свою слиняву пельку, - відвернувся від нього Гаррі.

БАХ!

Хтось із учнів заверещав... Гаррі відчув, як щось біле й гаряче черкнуло його по щоці... він потягся по чарівну паличку, та не встиг до неї й доторкнутися, як почувся другий голосний БАХ! Ревіння прокотилося вестибюлем.

- НЕ СМІЙ, ХЛОПЧИСЬКО!

Гаррі обернувся. Мармуровими сходами шкутильгав професор Муді. Його чарівна паличка цілилася в білосніжного тхора, що тремтів на вимощеній кам'яними плитами підлозі саме там, де щойно стояв Мелфой.

У вестибюлі запала моторошна тиша. Ніхто, крім Муді, не ворушився. Муці повернувся, щоб глянути на Гаррі - принаймні його нормальне око глянуло на Гаррі, бо друге закотилося кудись назад.

- Він тебе не зачепив? - прогарчав Муді. Голос мав низький і скрипучий.

- Ні, - відповів Гаррі, - не влучив.

- АНУ НЕ ЗАЙМАЙ! - заревів Муді.

- Що не займати? - спитав спантеличено Гаррі.

- Не ти! Він! - проскрипів Муді, махнувши пальцем через плече на Креба, що збирався було підняти з підлоги тхора, але відразу завмер. Скидалося на те, що друге око Муді було магічне й бачило все, що діялося в нього за спиною.

Муді пошкутильгав до Креба, Ґойла й тхора, що нажахано пискнув і чкурнув до підвалів.

- Так буде неправильно! - прогримів Муді, знову спрямовуючи чарівну паличку на тхора. Той злетів на три метри вгору, тоді гепнувся об підлогу і знову від неї відскочив.