Гаррі Поттер. Гепталогія

- Ви, мабуть, здивовані, як я довідався, що ви тут? - запитав він, поблискуючи очима. - Я щойно заходив до твого кабінету, Люпине. Ти забув випити своє зілля, тож я з повним келихом зазирнув до тебе. І там, на щастя - тобто на моє щастя, я побачив на твоєму столі якусь карту. З першого погляду я все зрозумів. Я побачив, як ти біг оцим тунелем.

- Северусе... - озвався Люпин, але Снейп не дав йому договорити.

- Я весь час казав директорові, що це ти помагаєш давньому дружкові Блеку пробиратися в замок. І ось він, доказ. Але навіть я не припускав, що ти скористаєшся цією халупою як схованкою...

- Северусе, ти помиляєшся, - спробував наполягати Люпин. - Ти ж чув далеко не все... я можу пояснити... Сіріус не збирається вбивати Гаррі...

- Сьогодні в Азкабані опиняться двоє, - сказав Снейп, і його очі спалахнули божевільним блиском. - Цікаво, як це сприйме Дамблдор... Він же був переконаний, що ти безпечний, Люпине... наш приборканий вовкулако...

- Який же ти дурень, - спокійно мовив Люпин. - Невже шкільної суперечки достатньо, щоб запроторити до Азкабану невинну людину?

ПУРХ! Тоненькі, мов змійки, мотузки вилетіли з чарівної палички Снейпа і обмотали Люпинові рота, руки і ноги. Він утратив рівновагу і впав на підлогу, не в змозі поворухнутися. Блек розлючено заревів і рушив на Снейпа, але Снейп націлився паличкою прямо Блекові межи очі.

- Ще крок... - прошипів він, - ще один крок, і я це зроблю, клянуся!

Блек завмер на місці. Неможливо було визначити, чиє обличчя випромінювало більше ненависті.

Гаррі заціпенів, немов розбитий паралічем. Він не знав, що робити й кому вірити. Глянув на Рона й Герміону: Рон, що й далі стискав у руках переляканого Скеберса, здавався не менш розгубленим. А от Герміона невпевнено ступила до Снейпа і ледь чутно промовила:

- Пане професоре... х-хіба... хіба вам зашкодять їхні пояснення, га?

- Міс Ґрейнджер, вам і так уже загрожує відрахування зі школи, - пирхнув Снейп. - Ви втрьох опинилися тут без дозволу, в товаристві убивці й вовкулаки. Отож хоч раз у житті потримайте язика за зубами.

- Але ж... якщо ви помилилися...

- ЦИТЬ, ДУРНЕ ДІВЧИСЬКО! - закричав раптом Снейп, мов божевільний. - НЕ ГОВОРИ ТОГО, ЧОГО НЕ РОЗУМІЄШ! - 3 його чарівної палички, що й далі цілилися в Блекове обличчя, вилетіло кілька іскор. Герміона притихла.

- Яке солодке відчуття помсти, - вишкірився до Блека Снейп. - Я так мріяв упіймати тебе власноручно...

- Ти знову пошився в дурні, Северусе, - гаркнув Блек. - Тільки-но цей хлопець принесе пацюка до замку... - він кивнув на Рона, - ...я спокійно прийду...

- До замку? - перепитав шовковим голосом Снейп. - Навіщо нам так далеко йти? Ось виберемося з-під Верби, і я просто покличу дементорів. Вони надзвичайно зрадіють, коли тебе побачать... Так зрадіють, що захочуть, либонь, привітати тебе своїм Цілунком...

Й до цього бліде Блекове обличчя ще більше зблідло.

- Та... ти повинен мене дослухати, - прохрипів він. - Пацюк... глянь на пацюка...

Але Снейпові очі сяяли таким божевільним блиском, якого Гаррі ще ніколи не бачив. Снейп, здавалося, цілком утратив глузд.

- Ану йдіть за мною! - звелів він і клацнув пальцями. Кінці мотузки, що нею був обмотаний Люпин, стрибнули йому в руки. - А я потягну вовкулаку. Може, дементори забажають і його поцілувати...

Гаррі, не задумуючись, кинувся вперед і загородив двері.

- Відійди, Поттере, ти вже й так по вуха в неприємностях, - гаркнув Снейп. - Якби я не прибіг сюди і не врятував твою шкуру...

- Професор Люпин цього року міг мене вбити сто разів, - промовив Гаррі. - Я провів з ним наодинці море часу, він учив мене захищатися від дементорів. Якщо він допомагав Блекові, то чого ж він не прибив мене ще тоді?

- Я не збираюся з'ясовувати, як влаштовано мозок вовкулаки, - засичав Снейп. - Відійди з дороги, Поттере.

- ВИ НІКЧЕМА! - крикнув Гаррі. - ТІЛЬКИ ТОМУ, ЩО ВАС КОЛИСЬ ПОШИЛИ В ДУРНІ, ВИ ТЕПЕР НАВІТЬ СЛУХАТИ НІКОГО НЕ ХОЧЕТЕ...

- МОВЧАТИ! Я НЕ ДОЗВОЛЮ, ЩОБ ЗІ МНОЮ ТАК РОЗМОВЛЯЛИ! - ще несамовитіше заверещав Снейп. - Яке коріння, таке й насіння! Я щойно врятував твою шкуру, ти мав би мені дякувати на колінах! Ох, якби він тебе вбив! Ти загинув би так само, як і твій батько, адже ти надто самовпевнений, ти не віриш, що Блек і з тебе зробив дурня... А тепер забирайся з дороги, доки я сам тебе не прибрав! ГЕТЬ, ПОТТЕРЕ!

Рішення визріло миттю. Снейп не встиг ступити й кроку, як Гаррі підняв чарівну паличку.

- Експеліармус! - вигукнув він... і, треба зауважати, не лише він. Гримнув такий вибух, що двері ледве втрималися на завісах. Снейпа підкинуло - він гупнувся об стіну, сповз на підлогу, і з-під його волосся потекла цівочка крові. Він знепритомнів.

Гаррі озирнувся. Одночасно з ним Снейпа обеззброїли Рон і Герміона. Снейпова чарівна паличка описала дугу і впала на ліжко біля Криволапика.

- Тобі не варто було цього робити, - сказав Блек, глянувши на Гаррі. - Це мусив зробити я...

Гаррі уникав Блекового погляду. Він і досі не був певний, що вчинив правильно.

- Ми напали на вчителя... напали на вчителя... - простогнала Герміона, нажахано дивлячись на нерухомого Снейпа. - Ой, ми встряли в таку халепу..

Люпин намагався вивільнитися з мотузок. Блек стрімко нахилився і розв'язав його. Люпин випростався, потираючи занімілі руки.

- Дякую, Гаррі, - мовив він.

- Я ще не сказав, що вам вірю, - заперечив Гаррі. - Тоді настав час надати деякі докази, - втрутився Блек. - Хлопче... дай-но мені Пітера. Швидше. Рон міцніше притиснув Скеберса до грудей.

- Ще чого, - кволо промовив він. - Ви що, вирвалися з Азкабану лише для того, щоб дістатися до Скеберса? Тобто... - він глянув на Гаррі й Герміону, сподіваючись на підтримку. - Гаразд, скажімо, Петіґру міг обертатися в пацюка... але ж є мільйони пацюків... Як ви, після стількох років Азкабану, знаєте, за яким саме полювати?

- Знаєш, Сіріусе, це слушне запитання, - повернувся до Блека Люпин і трохи спохмурнів. - Як ти про нього довідався?

Блек засунув під мантію свою пазуристу руку і витяг пожмаканий аркуш паперу, розгладив його й показав усім.

Це була фотографія Рона з родиною, що з'явилася торік улітку в «Щоденному віщуні». Там на Роновому плечі сидів Скеберс.

- Де ти це взяв? - запитав приголомшений Люпин.

- Фадж дав, - відказав Блек. - Торік він інспектував Азкабан і дав мені свою газету. Там на першій шпальті був Пітер... на плечі в цього хлопця... я відразу його впізнав... я ж безліч разів бачив, як він перевтілювався. І ще там було написано, що хлопець повертається у Гоґвортс... туди ж, де й Гаррі...

- Боже мій милий! - неголосно мовив Люпин, ковзаючи поглядом зі Скеберса на фотографію - і назад. - Його передня лапка...

- Що з нею? - виклично спитав Рон.

- Там немає одного пальця, - пояснив Блек.

- Звісно, - видихнув Люпин, - так просто... так геніально... Він сам його відчикрижив?

- Якраз перед останнім перевтіленням, - підтвердив Блек. - Я загнав його в кут, а він заверещав на всю вулицю, що то я зрадив Лілі та Джеймса. І перше ніж я встиг його проклясти, він висадив у повітря всю вулицю - паличку він тримав за спиною. Повбивав усіх у радіусі шести метрів - і шаснув у каналізацію разом з іншими щурами...

- А хіби ти про це не чув, Роне? - запитав Люпин. - Там знайшли тільки палець - усе, що буцімто залишилося від Пітера.

- Послухайте, але ж Скеберс міг побитися з іншими пацюками або іще щось!.. Він жив у нашій родині хтозна-скільки...

- А точніше, дванадцять років, - додав Люпин. - Тебе ніколи не дивувало таке його довголіття?

- Ми... ми добре його доглядали! - сказав Рон. - Але останнім часом він щось дуже змарнів, чи не так? - поцікавився Люпин. - Гадаю, він почав худнути, відколи довідався, що Сіріус вирвався на волю...

- Він боявся того схибленого кота! - Рон кивнув на Криволапика, що й далі муркотів на ліжку.

«Але ж це не так, - подумав раптом Гаррі. - Скеберс виглядав хворим ще до зустрічі з Криволапиком. Відколи Рон повернувся з Єгипту, а Блек утік з тюрми».