Панi Ка

І справді, саме завдяки своєму кабінету він з якогось моменту почав шлях до популярності. Телевізійники часом потребують яскравих, харизматичних експертів для різноманітних передач та документальних фільмів на містичну тематику. І взагалі чудово, якщо експерт із таких питань уже має належно оформлене місце для знімання сюжету. Якось наткнувшись на рекламу мага Рустема, представники одного невеличкого телеканалу запропонували йому прокоментувати язичницьке свято, що саме наближалося. Він, певна річ, не відмовився, тому що потай мріяв про подібний виступ і сподівався на співпрацю з телевізійниками. Журналісти дуже вподобали й самого Рустема, і його кабінет. Сюжет вийшов ефектним, хоча помітного припливу клієнтів після його показу екстрасенс не помітив. Але він відчував, що це лише перший крок, початок його кар’єри. Відчув раптом: «Ось воно! Прийшло!». Його бажання почали втілюватися в життя. А значить, невдовзі з’явиться більше клієнтів, а з ними й грошей.

Так і сталося. Він потрапив до внутрішніх журналістських баз як людина, з котрою можна працювати. По тому до нього по експертні висновки почали звертатися й інші телеканали. Приїздили знімати в його в кабінет, згодом почали запрошувати на знімання в студії, тож врешті-решт один із рейтингових державних каналів запропонував Рустему участь у постійному проекті. Це принесло йому популярність і черги клієнтів. Бізнес почав активно розвиватися.

Але Рустем розумів, що рано чи пізно на телебаченні захочуть бачити нові обличчя, тому прагнув якомога швидше реалізувати свої задуми. Працював без вихідних, правив високу ціну за свої консультації та проведення обрядів і не розумів тих, хто намагався висловлювати докір. Що за дурниці? Не можна брати гроші, якщо дар тобі даний Богом? А як же лікарі, вчителі діячі мистецтв? Чому за їхній Богом даний дар не соромно брати гроші? Для нього це була робота. Така, як і в усіх. І попри те, що в ній залишалося більше місця для обману, ніж у інших професіях, Рустем вважав її потрібною людям і вельми корисною. Втім, саме так і думали більшість його клієнтів, адже навіть обман може бути на користь.

Шахраєм він себе не вважав. Адже попри те, що йому доводилося просто вдавати з себе мага, почувався й справді більш розвиненим у плані інтуїції, духовності. Відчував, що володіє здібностями, якими не володіли інші люди. Саме «не володіли», тому, що не розвинули їх. Але нині таких людей з’являється дедалі більше. Суспільство змінилося, відкрилися нові можливості: бачити минуле та частково і майбутнє інших людей, що переживають ті самі відчуття, читати думки, керувати власними тілом і мозком, контактувати з духами померлих та іншими розумними істотами у Всесвіті, астрально та ментально досліджувати нові світи. Усі люди рівні від природи й усім дається порівну, просто одному трохи раніше, іншому – пізніше. Крім того, навчитися застосовувати власні здібності непросто. І Рустем, користуючись тим, що під час божественного розподілу здібностей виявився одним із перших, наділених ними, поспішав заробити на цьому статки, поки ще може здивувати когось своєю здатністю передбачати майбутнє.

Рустем вважав себе одним із перших екстрасенсів нового покоління, людей нової доби. Він вірив у це й не лукавив, називаючи себе екстрасенсом. А ще він знав, що не є магом і вважав магію найсправжнісіньким шахрайством. Цей чоловік був упевнений: людина не здатна впливати на іншу людину в будь-який спосіб, крім фізичного. В іншому разі всі люди були б однаковими. Така філософія допомагала Рустему дотримуватися золотої середини. Адже в його ремеслі важлива впевненість у власних силах, і водночас не можна дозволити собі втонути у власних ілюзіях, потрібно залишатися незворушним і зберігати тверезий розум.

Рустем розсунув штори й опустився у крісло перед панорамним вікном. Цілий день стояла ясна погода, але тепер на Київ насунули хмари. Краєвид, що відкривався з висоти 23-го поверху, сприяв розслабленню. Маленькі автомобілі сновигали площею. Де-не-де засвітилися рекламні щити, ще бляклі в пригаслих променях вечірнього сонця. Рустем узяв келих і хлюпнув собі грамів зі сто коньяку. Пахощі шоколаду лоскотали ніздрі, м’яке тепло терпко обпекло горлянку.

Ніна вже, напевне, одяглася й зараз має зазирнути в кабінет, аби попрощатися. Екстрасенс замислився про те, як з волі випадку записав на завтра настирливу клієнтку. Те, що вона розповіла по телефону, звучало тривожно, навіть трохи лякало. Жінка говорила доволі розумно, тому складно було запідозрити її в божевіллі, але й у розповідь важко було повірити. Рустем з одного боку зацікавився, адже за роки його практики ще не підтвердився жоден випадок із такими паранормальними явищами. З іншого боку – він інтуїтивно вловив, що від цього випадку можна очікувати чогось суттєвого. У фінансовому плані, певна річ. Можливо, ця пані зробить значний внесок у реалізацію його задумів. «Залишилося 15 тисяч…» – думав Рустем про свою майбутню квартиру, на яку збирав гроші протягом усього минулого року. Тоді вони зможуть жити разом із дорослим сином. За місяць забудовник має здати будинок, і потрібно доплатити решту суми, обумовленої угодою.

Важкі краплі дощу вдарили в шибки. Потрібно було збиратись і їхати додому. Але підводитися з крісла не хотілося. Удома ніхто не чекав. Після смерті дружини минуло вже сім років. Син виріс і перебрався в гуртожиток університету, вдома залишилися самі спогади про колишнє щасливе сімейне життя. Порожня квартира не вабила.

– Рустеме, ну я пішла… – у кабінет зазирнула Ніна.

Він озирнувся.

– Гаразд. Завтра прийди раніше. Пам’ятаєш, що пані Катерина буде о 10-й?

– Авжеж, пам’ятаю! – поквапливо відповіла вона. – Бувай, до завтра.

– До завтра.

Рустем замислено, повільно розвернувся до вікна й від несподіванки підстрибнув у кріслі. Замість крапель дощу, шибками котилися великі краплі крові.

– Ніно! Ніно! – загукав він, але ніхто не відгукнувся. Рустем підбіг до дверей і визирнув у приймальню. Адміністраторка вже пішла. Екстрасенс глянув у вікно приймальні, але там на склі побачив звичайні дощові краплі. Тоді він повернувся в кабінет, але й там уже було те саме. Волосся, що від переляку заворушилося на потилиці, повільно вляглося. Рустем наблизився до вікна й зусібіч оглянув шибки, намагаючись розгледіти сліди кривавих крапель, але не знайшов їх. Страх розчинився у венах, серце знову застукотіло рівно. Голова трохи паморочилась, усе в очах взялося темними плямами, свідомість потроху поринала в цю темінь. Але Рустем упорався зі слабкістю. Він завжди боявся крові й зараз відчував, як потужно вона пульсує у венах. Чоловік сів на краєчок крісла, глибоко вдихнув, видихнув, розгублено провів рукою по волоссю.

2

Сонячне світло крізь зсунуті штори м’яко огортало постать Рустема. Він сидів за своїм робочим столом, спираючись на нього ліктями, бездумно бавився ручкою. По інший бік столу сиділа жінка. Вік її встановити було складно – шкіра обличчя ще здавалася молодою, але густа сивина у волоссі збивала з пантелику. Можна було подумати, що жінка середнього віку надто рано посивіла. А може, вік у неї вже не маленький, просто гарно збереглася. Вона зовсім не старалася суто по-жіночому здаватися гарнішою: волосся не фарбувала, не користувалася макіяжем, не носила прикрас, та й убрана була не модно, хоча й не вирізнялася ні несмаком, ні аскетичною суворістю. Вузька темно-зелена спідниця, не надто довга й не закоротка, якраз така, щоб закрити коліна. Плетена сіра кофта з пояском – не «бабусина», але все-таки значно відстала від моди. Словом, одяглася пані Катерина скромно й блякло, що й пасувало її невиразній зовнішності.

Через це Рустему складно було визначити її фінансові можливості. Але він мусив це зробити. Складність полягала в тому, щоб від початку чітко визначити золоту середину й запросити саме ту суму, яку клієнтка здатна заплатити. Але й продешевити не хотілося. Дотримуватися золотої середини завжди проблематично, адже людина схильна до крайнощів. Це вимагає досвіду. Втім, Рустемові його не бракувало. Ось і зараз, вислуховуючи розповідь Катерини про сутність, що оселилась у її домі та намагається її вбити, він силкувався розв’язати цю непросту задачу: «Скільки з неї взяти?». Перше, що можна почути у відповідь: «Грошей нема». Та екстрасенсові було відомо й те, що перше враження може виявитися оманливим.