Ув'язнений 603

-- Ви назвали мене м╕стером Спенсером? - запитав чолов╕к.

-- Авжеж, я лише хот╕в задати вам к╕лька запитань.

-- Можете називати мене просто по ╕мен╕ - Захар╕й, а ще краще кличте мене Заком. Не люблю ц╕ формальност╕.

-- Мене звати Джон См╕т. Тож не будете ви так люб'язн╕, Заку, зайти в д╕м ╕ прид╕лити мен╕ всього к╕лька хвилин?

-- Гаразд, але не затримуйте мене надовго.

Вони зайшли до будинку ╕ нап╕впрочинен╕ двер╕ автоматично зачинилися - спрацював магн╕тний замок.

-- Вир╕шили встановити магн╕тн╕ двер╕? - запитав Джон.

-- Якщо ви зайшли поговорити про двер╕, тод╕ я п╕шов!

-- Н╕, н╕ зачекайте. ╢ дещо важлив╕ше. У вас в дом╕ твориться повний бедлам ╕ розбите в╕кно на четвертому поверс╕. Що ви прихову╓те?

-- Джоне, я ж письменник, х╕ба в мене не може бути творчого безпорядку? А в╕кно розбили як╕сь мал╕ бешкетники вчора в ноч╕, кидаючись кам╕нням. У вас залишилися ще питання?

-- Так, Заку. Де ви сховали труп? - в цей момент Джон витягнув з внутр╕шньо╖ кишен╕ св╕й п╕столет.

Старий теж спохватився, але вже було п╕зно. М╕стер См╕т нав╕в курок на Захар╕я.

-- Ви не так мене зрозум╕ли, Джоне, це був лише нещасний випадок.

-- Ви сам╕ себе видали, коли я запитав про труп. На злод╕ю шапка горить. Розпов╕дайте де труп!

-- В╕н там, на 4 поверс╕. - чолов╕к показав на сходи, що вели нагору.

-- Йд╕ть вперед, - наказав Джон.

Чолов╕к обернувся ╕ в цей момент м╕стер См╕т вдарив його прикладом по голов╕.

* * *

Коли старий прийшов до тями, в╕н зрозум╕в, що сидить зв'язаний на ст╕льц╕. В цей момент Джон сид╕в навпроти нього ╕ пив чай.

-- Розв'яж╕ть мене, - промовив чолов╕к.

-- Я об╕цяю вас розв'язати, якщо ви розпов╕сте мен╕ всю правду, - в╕дпов╕в Джон, посьорбуючи з чашки.

-- Гаразд, я Захар╕й Спенсер. Письменник, який мешка╓ у цьому дом╕. Я вже спав, як до мене вноч╕ долинув звук розбитого скла. Я схопив св╕й п╕столет, який лежав у мене п╕д подушкою ╕ виб╕г на вулицю. Граб╕жник вже майже зал╕з у в╕кно, ╕ в саме цю мить я вистр╕лив у нього. Злод╕й впав на траву. Я схопив його за ноги ╕ в╕дтягнув до будинку, де заховав т╕ло.

-- В будинку я знайшов т╕ло чолов╕ка з св╕тлим волосся у темн╕й шк╕ряний куртц╕. В кишен╕ у нього було вод╕йське посв╕дчення особи Алана Вокера ╕ п╕столет. Скаж╕ть, саме в╕н вчора проник до вас у д╕м?

-- Саме так! Не зрозум╕йте мене неправильно, але я присягаюсь, що це був лише самозахист.

-- Скаж╕ть, ви були з ним знайом╕?

-- Н╕, я вперше його бачив.

-- Ви живете в дом╕ сам╕?

-- Так.

-- Це ваша машина сто╖ть б╕ля будинку?

-- Так, я саме збирався на важливу зустр╕ч.

-- ╤ забули захопити ╕з собою парасольку?

-- Я посп╕шав ╕ в мене був шок п╕сля вбивства. Звичайно я м╕г ╖╖ забути.

-- Проте ви не забули захопити ось це.

Джон д╕став з╕ сво╓╖ кишен╕ дещо загорнуте у шмат матер╕╖. Обережно розгорнувши клаптик, в╕н д╕став кам'яну п╕рам╕дку розм╕ром з кулак, яка переливалася тьмяно-багряними барвами.

-- В╕ддайте кам╕нь мен╕, нахабо! - заверещав Захар╕й. - Це не в╕дноситься до справи, мерзенний злод╕ю!

-- Та невже? Ось як ви заговорили. Розкаж╕ть мен╕ про цей кам╕нь.

-- Я не скажу вам б╕льше н╕ слова.

-- А жаль. Тод╕ я не зможу вас в╕дпустити, м╕стере Спенсере. Ви хочете ще щось додати до сво╓╖ розпов╕д╕?

Старий промовчав. Його погляд був спрямований то на Джона, то на кам╕нь.

-- Гаразд я вислухав вас. А тепер я розпов╕м вам свою ╕стор╕ю. Впевнений ви будете здивован╕. О, це був майже ╕деальний злочин, - промовив м╕стер См╕т. - Коли ви втратили св╕дом╕сть, я зрозум╕в, що треба д╕яти швидко. Я обшукав ваш╕ кишен╕ ╕ там знайшов п╕столет, кам╕нь загорнутий в шмат матер╕╖ ╕ зв'язку ключ╕в. Обшукавши будинок я знайшов т╕ло чолов╕ка на четвертому поверс╕ навпроти розбитого в╕кна. У нього була куля в грудях ╕ в кишен╕, як я вже казав, лежало вод╕йське посв╕дчення Алана Вокера. Перше лог╕чне питання, яке виника╓ - чому ви не викликали пол╕ц╕ю, якщо це був нещасний випадок? Гаразд, ви посп╕шали ╕ хот╕ли роз╕братися, коли повернетесь. Але чому ви тягнули т╕ло, яке впало, аж на четвертий поверх? Отже, можна припустити, що ви мен╕ збрехали. Його було вбито, коли в╕н зал╕з в д╕м. Також я пом╕тив, що реч╕ в будинку розкидан╕, а вс╕ полиц╕ ╕ шафи закривали в╕кна.

Можна припустити ╕ншу теор╕ю. Коли м╕стер Спенсер почув шум, злочин вже в╕дбувся ╕ граб╕жник саме в цей момент вилазив ╕з в╕кна. Саме тод╕ Зак побачив його на вулиц╕ ╕ вистрелив у спину. Та все це нема╓ значення, п╕сля того, як я оглянув автомоб╕ль. На вод╕йському сид╕нн╕ я знайшов капелюх. Ви сказали, що мешка╓те один в будинку. Припуст╕мо, що це ваш другий капелюх про який ви забули, коли ви виходили з дому, тому одягнули ще один. На голов╕ у злочинця не було капелюха. На перший погляд це може здатися н╕сен╕тницею, але що, якщо припустити, що другий капелюх належав саме йому? Ви запита╓те як? Тод╕ я розпов╕м. Уяв╕мо, що граб╕жник╕в було дво╓, а не один. Вони при╖хали на св╕танку ╕ в одного з них було вод╕йське посв╕дчення на Алана Вокера. Вх╕дн╕ двер╕ було важко зламати, тому прийшлося розбити в╕кно. Але чому саме на четвертому поверс╕? Саме на цьому поверс╕ знаходилася спальна м╕стера Спенсера, куди напевно хот╕ли пробратись злод╕╖. З╕ спальн╕ був вих╕д на балкон. Граб╕жники розум╕ли, що було ризиковано ломитися через балкон, адже Зак м╕г почути ╖х ╕ викликати пол╕ц╕ю. Злод╕ям не потр╕бно було зайвого клопоту. Я думаю, що вони поступили хитро. Вноч╕ вони розбили в╕кно на четвертому поверс╕, яке вело до коридору, зв╕дки можна було ув╕рватися до спальн╕. Пот╕м злод╕╖ по╖хали, зробивши вигляд, що це як╕сь мал╕ бешкетники пустують у ноч╕. М╕стер Спенсер викликав пол╕ц╕ю, але, коли вона при╖хала, не пом╕тила чогось особливого. Дал╕ по плану вони мусили зал╕зти у розбите в╕кно ╕ прокрастися у спальню.

Та Захар╕й був розумн╕ший. М╕стер Спенсер знав, що вдруге на пол╕ц╕ю не можна покладатись, бо буде занадто п╕зно. В╕н розкусив план граб╕жник╕в ╕ вир╕шив дочекатись другого нападу самост╕йно. Перший злод╕й - Алан Вокер, який керував машиною повинен був перший зал╕зти у в╕дчинене в╕кно. В╕н зняв свого капелюха ╕ залишив на вод╕йському сид╕нн╕. Коли Алан проник до будинку, в╕н не оч╕кував постр╕лу. Другий граб╕жник, який чекав на балкон╕, доки йому в╕дчинять двер╕, зрозум╕в, що план котиться коту п╕д хв╕ст ╕ вир╕шив самост╕йно зламати двер╕ на балкон╕. В╕н обережно прокрався в коридор ╕ пом╕тив, що Захар╕й схилився над т╕лом вбитого. Можливо злод╕й хот╕в вистр╕лити, але в нього виникла краща ╕дея. Поки Зак оглядав т╕ло вбитого, граб╕жник п╕дкрався ззаду ╕ штовхнув письменника прямо в розбите в╕кно. Це був ╕деальний злочин. Письменник, який вбив граб╕жника ╕ безсл╕дно зник. Другий сп╕вучасник спустився вниз, щоб сховати т╕ло Захар╕я. Але куди? ╤ тут мене осяяло!

Я в╕дчинив двер╕ багажника автомоб╕ля ╕ знайшов там непритомного босого чолов╕ка у п╕жам╕. Б╕долаха не оч╕кував, що до нього п╕дкрадуться позаду. П╕сля того як все було готово, граб╕жник прийнявся за обшук. В╕н поперевертав все догори дном ╕ нарешт╕ знайшов кам╕нь, який був загорнутий у матер╕ю. Посп╕шаючи в╕н вискочив з будинку ╕ все було б ╕деально, якби в цей момент не появився б я. Злод╕й зрозум╕в, що це не входило в його плани ╕, коли пол╕ц╕я буде виясняти обставини вбивства, я зможу описати його зовн╕шн╕сть ╕ номер машини. Вир╕шивши не ризикувати, в╕н запросив мене до будинку, де м╕г пок╕нчити з╕ мною, але я виявився спритн╕шим ╕ одразу здогадався, що в будинку ╓ труп, хоча не був впевнений до к╕нця. Тому запитав вас про це ╕ сп╕ймав на гарячому. А пот╕м затримав граб╕жника. На щастя, справжн╕й м╕стер Спенсер виявився живий, але непритомний. Я знайшов нашатирний спирт ╕ допом╕г Захар╕ю прийти до тями. В╕н ще перебува╓ у стан╕ шоку, але думаю скоро одужа╓. Головне, щоб вс╕ к╕стки були на м╕сц╕. Я був би ген╕альним детективом, якби вигадав все це сам, але насправд╕ б╕льш╕сть ц╕╓╖ ╕стор╕╖ мен╕ розпов╕в сам м╕стер Спенсер.