Аннотация
Олесь Терентійович Гончар
Бригантина
ГлаваI
Сторожке, крутолобе зайшло, стало перед учителями, прикрившись недоброю скривленою осмішкою. “Ану, що ви мені зробите?” В щілинах очей виклик, з губів не сходить посмішка, напружена й мовби далека. В усій постаті зухвальство, удавана веселість, бравада самозахисту. А під цим вдаваним вловлюється прихований біль, насторога, нервове жування чогось найгіршого. Звідки, з яких блукань, з яких горювань принесло воно сюди свою упередженість і цей упертий затаєний спротив?
- Так оце ти і є Порфир Кульбака?
- Там написано.
Директор уважно вдивлявся в папери.
- Школу кинув… Вдома не ночував… Де ж ти ночував?
- А де ніч застане.
- У нас треба говорити точніше: де саме?
- Уже ж весна: можна переночувати і в березі під човном… Або в клубі на горищі…
- А вдень?
По зблідлому від хвилювання обличчю сонячним зайчиком перемайнуло щось світле:
- Вдень рибку ловив.
- На ...
Отзывы