Аннотация
Ірена КАРПА
БІЛЯВЧИК
Новела
— Excuse me? — перепитав вилупок.
— Шмаруй, кажу, звідси! — штовхнула його на сходи я.
— Ну-ну… — загуркотів привид з пітьми туалету. Довелося зачинити і його.
— Фух! — я всілась на диван і витерла піт. З п’ятого поверху знов щось скинули на мій балкон. Може, нарешті, самогубство? Дідька лисого: суїцидальні думки замучили лишень стару шубу. Падаючи, вона ще й зламала мого кактуса.
— У-у-у, прощавай, єдиний друже… — я заплакала.
— Сльозия, навєрно, нарєвєла їх… — завила лярва-сусідка й безпардонно посунула до мого телефону. Той дзявкнув їй просто під пальцями і я вхопила слухавку.
— Га?
— В сраці нога! (Коханий був вишуканим ком тужур). Ти збираєшся вступати в партію радикальних м’ясоїдів?
— Нє… Я їм тільки гречку з цибулею.
— Ну й правильно, я теж ото… купив собі соєвого стільця й висівкову канапу.
— Ой бо… — я кинула слухавку. Сусідка ж...
Отзывы