Аннотация
Гнат Хоткевич
Авірон. Довбуш. Оповідання
АВІРОН
Повість
ІУже давно нема Моїсея…
О, навіщо, навіщо він кидає нас?.. Поки він тут, поки він з нами — всі певні і всі спокійні. Всі знають, що недалеко, серед них, пророк божий, з котрим говорить сам Адонай і котрий без страху дивиться в лице Господа сил. Як дитина тішиться коло матері й вертає до своїх забавок, бо чує близько хранителя свого спокою, так Ізраїль, бачачи Моїсея серед сонму, стає певним, спокійним і вертає до своїх справ.
— А що, Моїсей нічого не говорив? — вставши ранком, спитає сусід сусіда.
— Ні, нічого. Бодай я не чув, — відповість йому той, вибираючи сліди снідання з бороди. — А що хіба?
— Та нічого… Я так собі.— І, помовчавши, додасть: — Бачив я вчора його на судилищі. Ей, великий муж!..
— О так, так! — киваючи багато разів головою, притакне сусіда, і вони розійдуться спокійні, певні, що не стріне їх ніяка пригода, а чи й стріне, то є кому подумати й порятува...
Отзывы